Зазеленіло серце
Молодим незрілим листям
Ще таким слабкими але з бажанням жити
Хоч і осінь заплела косу у роки
Але серце ще не забуло як то є любити
Ніяковію дивно
Червоніє вибілена шкіра
Вже така стомлена але ще й досі вродлива
І дарма, що поряд у кімнаті засинають діти
Але хочеться пурхати і щиро радіти
Навстіж вибігаю
З поміж розставлених часом парканів
І не тримає більше ніщо, що тримало роками
І хоч брудною здається зелено-багряна фарба
Але колір щастя шепоче «думати не варто»!
Зазеленіли мрії
Нестримними квітковими бутонами
Такими маленькими і неймовірно казковими
І розум не переймається зеленими справами
Бо грішна Єва так давно чекала свого Адама
