Хто ми, люди?
ховаємось за тінню пасивності
на рівні з безсвідомою живністю
шукаємо входи із виходів
і таємний сенс в бездумних нерівностях
забуваємо відчуття вільності
набуваємо металевої подібності
Нам ніколи більш не стати на себе схожими
Так і залишимось до кінця своїх днів, в цифрі, порожніми
Ми є творінням TV-ящиків,
В нас мертвий розум сучасників
Все далі й далі відпихуємо романтиків
Нам дітей неба не треба, ми самі - космонавтики
Покоління знедолених фантастиків
Без роду і мови, в чиїхось руках як паперові фантики
Розкормлені брехнею бухарики
за руки й ноги смикають під фанфари(Ки)
Все велике не сприймається
Складні думки в розумі розлітаються
Суттєве завжди за кадром залишається
Хтось з юрби виділитись намагається
Одягом, звичками, але інтелекту сахається
Що далі - то краще.
Потужність вимірюється випитими літрами
Сміливість - відірваними патлами
Щастя починається за обікраденими хатами
XXI століття - період жити катами
Ще трохи поживем - тоді і розплатимось
