„ЧОРТОВА РОБОТА”
**
Гнів і ненависть від безсилля. Коли ти хочеш  помститись, помста твоя повинна йти не від безсилля, гніву. А від почуття справедливості. Колись навіть у Гегеля, філософа права, вичитав, що в німецькій мові слово „помста” виходить з ко...

„
***
Римський полководець Катус воював вдало з даками та фракійцями. Його легіони вправно тиснули варварів за гори Карпатські, за Істр. І основним, що було  в його успіхах, це жорстокість... Хтось би сказав, що то надто надмірна жорстокість, але як вза...

Він уже залякав дружину зовсім. Жахи Господні, любив повторювати і писав про бісів і домовиків, монстрів та маніяків, жахи, убивства та іншу усіляку фантастику та містику.
У його творах оживало усе, що принципово не могло оживати, а потім починало вбиват...

              ....

1

Порожнеча була. Порожнечі не могло не бути… Ми самі створюємо лакуни, які потім не можливо заповнити ані змістом, ані… та просто нічим. Однак порожнеча ніколи не утворюється «тепер» - це те, що волочить за собою час, як непотріб. І ти змушений напов...

Жила була собі дівчинка. А звали її як... Це зовсім не важливо, як її звали. Але можемо назвати. Думаю, вона зовсім не образиться. Ще б пак! Звідки, скажіть мені, знати їй, що казочку про неї склали? Отож була собі Юля. Красива така дівчинка, але щоб розу...

Обережно! Двері зачиняються.
Так-так, саме зачиняються усі двері, усі вікна та усі інші метало пластикові конструкції. Зачиняються усі замки, і моцно набиваються герметичною ватою усі щілини… Я Вас не бачу, не чую… Вас нема і мене для Вас також нема…
Об...

Я вже давно не дарував нікому квітів. Я проходжу повз вмираючі букетики краси у полохливих бабусь у метро в надії, що в душі в мене ворухнеться хоч щось, і я тоді принаймі куплю їх та поставлю вмирати вже в мене на підвіконні. Але не ворушиться. Нічого. І...

ЧАСТИНА ІІ

Кошеня на ймення Кузька

Кімната, в якій опинилась Марійка, швидше нагадувала якесь старезне, всіма забуте горище. Та й зовсім не було це місце схоже на ті розкішні, вишукані зали палацу, якими подорожувала вона разом з Мрією. Кілька хвил...

На галявині просто переді мною під однією з сосен сидить, прихилившись до стовбура спиною, чоловік. Одягнутий але босий, рукави сорочки закочені до ліктів. “Допоможи…”: плачучи, просить він мене і починає повільно різати собі вени. Ріже за правилами, так ...