Був у мене товариш один. Цілком випадково на возліяніях пивних роззнайомились. Геною його звали. Пертурбац на прізвище. Психіатр-розстрига, як він сам про себе казав, за національністю і космополітр за фахом. І геть ситий свіжини вражень звідти, ну, з-за ...

Я там раніше ніколи не була. То вперше. Дивовижний, ніби зачарований і невимовно, до сліз зворушний. Як далеко, далеко в дитинстві коли зачитавшись історіями про піратів уявляла себе десь посеред Середземного моря...
А ще, він був самотнім. Сюди взагалі...

28. січня
Це МОЄ просто варто дізнатись. Але ось, як? Біс його знає. Я вирішив почати з найпростішого. Перевірити а до чого, власне, я маю більший хист. Слідуючи закону логіки, саме в цьому і мало буди моє призначення. Я мав виявити та розвинути. Все зд...

                                                              Вечірка вогню
Все-таки як неприємно, коли під ногами фляцкає генетично модифікований сніг, схожий на помадку у шоколадних цукерках буковинського виробництва. І при цьому ще й слизько, туман ...

         Все. Сьогодні я втрачатиму невинність. Задовбало. Треба щось змінювати в тому засмердженому житті. Треба просто тупо з кимсь переспати. Ну й що з того, що з ким-небудь. Що мало людей на світі займається цим просто так і з ким попало. А як пощасти...

-Ну, здорово, Вась!
-І тобі, у те саме місце, Колюню. А дозволь-но одразу запитати:
Чому ж, ото, шановний, морда лиця у тебе зеленава, мов попід щетиною меленою ряскою щедро підфарбував? А на додачу її ще й наче ДТ-75  переїхав усіма гусеницями? Що, вчо...

Кафка не дуже любить згадувати своє дитинство. Дитячі роки маленького Франца були наповнені моторошними тінями, що повзли вузькими празькими вуличками, нав’язливими голосами в голові, запахом Францового батька і ерегованими собачими хуями. Собаки належали...

Одна викладачка економіки рибної промисловості була одружена зі старшим механіком Кукіним. Це дозволяло їй урізноманітнювати свої лекції яскравими прикладами з життя.
Так і казала:

- Ось мій Кукін минулий рейс відпрацював в ЦВА на СРТМі. Рейс був прог...

... і як тебе забути?

І як тебе тепер забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Ліна Костенко

Осінь. Місто. Небо затягнуте сірим простирадлом сіє на землю дрібненький дощ. А він наче навшпиньках моросить по домах, тр...

Кошеня.

Одного осіннього холодного ранку маленьке сіре кошеня висунуло свою голівку з-під старої порваної пачки, що валялась в місцевому парку. Оглянулось. Навкруги нікого не було, лише опале листя та безліч дерев. Тихенько мявкнуло. Та ніхто не відізв...