ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 826
Творів: 12482
Рецензій: 19313

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Я і вона 2

© Шуша, 03-06-2008
   Туман. Дощ як неодмінна складова повітря.
   Вона знову мені подзвонила, та, моя дівчина.
   - Осінь.
   - Як ти помітила?
   - Немного холодно в кедах...
   - Но это фигня. Навіщо ти мені дзвониш?
   - Щоб нагадати, що я не міф і не вигадка. Щоб дізнатися, що нового в твоєму житті.
   - Нічого. Я не ходжу по дахові, не гублю рукавиці, не читаю вголос.
   Здавалося, ще пару секунд і вона почне згадувати, як нам було добре разом. Колись дуже давно. Але цього разу вона хотіла розповісти про себе.
   - У мене живе доберман. І я знову сплю з багатьма чоловіками.
   - А я з жодним.
   - Не вже ти й досі закохана у нього?
   - Не знаю.
   Я справді не знала.  
*Туман, краплі води на долонях та віях. Я йшла додому, подумки благаючи, щоб там нікого не було, хоча й знала, що це неможливо. Я чекала приступу агресії, за яку пізніше буде соромно. Рукавиці не спасали і руки тремтіли від холоду і образи, що я така, яка є*
   Я знала лише те, що мрія про гори, сноуборд та глінтвейн не розтанула за ці декілька років.  
   Вона читала думки:
   - Ти з ним не будеш.  
   Мені так хотілося сказати їй, що я змінилася:
   - Я більше не п'ю водку. І не ношу коротких спідниць та не танцюю на столі.
   - Дарма. У тебе гарно виходило.  А я перестала бути ніжною. І що з того? Мене все-рівно хочуть.
   У неї був теплий голос, наче тримаєш у руках чашку гарячої кави з коньяком. Але ж я ніколи не любила ці напої: ні перший, ні другий.
   - Прощавай.
   Я поклала трубку. Так, я буду завжди пам'ятати про неї як про космічне створіння, яке не відомо звідки потрапило в моє життя. І, можливо, буду шкодувати, що так і не поцілувала її тоді і не відчинила двері, коли вона стояла під моїм під'їздом.  
   Вона слухала Земфіру і ніколи не була однаковою. Все одно набридла.  
   Я поклала трубку і зробила собі викрутку. Вперше за ці роки.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Янголя, 06-06-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.185085058212 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif