

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	756
Творів:	11494
Рецензій:	17446

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Містика

«ПАРТІЯ»

© Fizzler, 28-05-2008
На столі стояла шахівниця, біля неї пістолет та закривавлений ніж. Закривавлений, бо Він втратив пішака. За кожну побиту фігуру суперник запропонував відрізати собі по пальцю. Якщо пальці закінчаться — постріл в голову і кінець партії. Коричневе шкіряне крісло на якому Він сидів було брудне та обдерте на верхніх краях. Власне, я сидів на такому ж. Я не хотів грати з Ним, бо погано граю в шахи. Але тільки за грою я зможу дізнатись те, що мене цікавить. Відповіді на мої питання знав тільки Він, тому вибору у мене не було. А ще Він міг дати мені те, що я захочу. Але за умови, що я виграю партію. Він курив сигарету. Густий цигарковий дим висів над нами. Краплі Його крові капали на фігури та вносили в чорно-білу палітру третій колір — червоний. — Я можу припинити гру? — запитав я походивши конем. — Можеш, коли виграєш, або програєш… — сказав Він та випустивши з рота дим переставив ферзя на дві клітки вбік по діагоналі. — Невпевнений у перемозі — не сідай за шахівницю… Сотні, тисячі, мільйони, мільярди комбінацій прораховував я в умі. Голова нестерпно боліла, здавалось, що вона лусне від математичних операцій. Я подивився на суперника. Він виглядав спокійно. І загасивши сигарету, докуривши тільки до половини, сказав: — Твій хід… — Хочу пива… Тільки темного. Я знав, що він задовольнить моє бажання. Так і сталось: біля пістолета стояв великий бокал темного пива. Я зробив два ковтки та відчув мінімальне полегшення. Пересунувши туру вліво я відкинувся у крісло. Воно було напрочуд м’яким. Мій опонент задумався, витягнув з кишені запальничку та сигарету прикурив її. — Часто куриш — зробив я Йому зауваження. — Привичка… — виправдався Він. Його рана перестала кровоточити. Він нахилився над ігровою дошкою. І зробивши, ще дві затяжки побив мого пішака ферзем. — Твій хід… Я не поспішаючи взяв у руки ножа. Рукавом сорочки витер лезо від крові та поставивши мізинець на краю столу шарнув по ньому ножем. Від дикої болі в очах потемніло. Але тільки на мить. Наступної секунди я відчув, як тепла рідина заливає стіл і мою руку. Відрізаний палець я заховав в кишеню. — Болить? — байдуже поцікавився Він. — Ні. — Збрехав я. — Якщо виграю то матиму все, що забажаю? — Так. І навіть більше. Твій хід… — ще раз нагадав Він. Я відпив ще трохи пива та походив королевою. А потім спитав: — Якщо я виграю ти повернеш її? Він глянув на мене та байдуже знизав плечима. — Я не впевнений, що ти виграєш… Він збив попіл з сигарети та призадумався. — Та все ж… В Твоїй силах повернути її. — Звичайно. Але для чого ти їй без пальців? — Ти повернеш мені їх — впевнено сказав я. І опорожнив склянку до дна. — Ще пива! Гра продовжувалась. Фігури зникали з гральної дошки, а заразом і мої пальці. На лівій руці їх не залишилось жодного. Дошка, стіл, мій одяг були повністю закривавлені. Суперник втратив всього три фігури: двох пішаків та коня. Від нестерпної болі рука німіла. В голові стояв туман. Мої нерви здали і я після чергової втрати фігури правою рукою схопив пістолет та не задумуючись вистрілив у суперника. Куля пройшлась по центру чола залишивши чорну дірку в Його голові. — Спокійно… — наказав Він мені. — Постав пістолет. Гра, ще не закінчилась. — Закінчилась! — заперечив я та ще раз натиснув на курок. Тепер замість ока в Його черепі зяяла кругла чорнота з якою струмками вниз по обличчю текла кров. — Що ти робиш?! — крикнув Він, а потім спокійніше додав: — Гра ще не закінчилась… Він взяв пістолет за дуло та рвучко вихопив його з моєї руки. А потім обережно поставив біля бокалу. Я не хотів більше грати. Тому збив всі шахи з дошки. Даремно. За мить вони знов стояли на своїх місцях. — А може закінчимо партію? — запропонував Він. — І Я відправлю тебе до неї. — Поверни її до мене! — Пристав пістолет до виска та натисни на гачок. Тоді ти будеш з нею. Назавжди… Деяку мить я вагався. А потім глянув на гральну дошку. Взявши ніж я спокійно відрізав мізинець правої руки і побивши турою Його королеву зробив шах. Він взяв ніж та не витираючи його преспокійно відрізав собі середній палець. — Ще пива! — наказав я. — Багато п’єш — зауважив Він. — Привичка… По моїх словах він витягнув собі сигарету. Вона сама загорілась червоним вогником. Зі своїм ходом Він не поспішав, мовчав і курив, курив, курив. Сигарета за сигаретою. Мовчав… А потім тихо сказав: — Я поверну її. І, навіть, твої пальці. Не треба закінчувати партії… Нехай все залишиться, як є. — Ні. Партію ми закінчимо. Те, що Ти її повернеш — жодних сумнівів. Моя перемога близько. Всього один хід. — Не будь самовпевнений. — сказав він подивившись одним оком на мене. — зрештою, я даю тобі те, що ти бажаєш. Для чого тобі перемога? Я підніс до рота бокал пива, зробив ковток, потім вийнявши з його кишені пачку сигарет та прикурив одну цигарку. Затягнувшись димом я нахилився до Нього ближче і тихо відповів: — Перемігши Тебе — я стану кращим гравцем… А ще отримаю те, що бажаю. Твій хід… 29-30 листопада 2007 р. Новий Розділ
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]
© Янголя, 06-06-2008

Не вдаватимусь у підрахунки...
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 29-05-2008

Цікаво, а яким пальцем
На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Покійний Бобі Фішер, 28-05-2008

Згенеровано за 0.0162110328674 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

«ПАРТІЯ»

[ Без назви ]

Не вдаватимусь у підрахунки...

Цікаво, а яким пальцем