

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12482
Рецензій:	19313

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза казка-притча

Про Хлопчика З Білим Жабо (котрий хотів щастя)

© InnOK, 28-05-2008
Уперше Хлопчик З Білим Жабо пізнав жорстокість світу в 5 років, коли одне погане хлоп’я виказало його хованку в дитячій грі. У той день він прийшов додому повністю розчавленим, довго сидів на маленькому червоному стільчику, розмірковував про несправедливість у світі, схлипував мокрими сумними оченятами, а потім рішуче мовив: – Я буду щасливим і здолаю все зло на Землі! Відтоді Хлопчик З Білим Жабо марив літаючим кораблем, на якому б зміг вершити подвиги. Кожного дня він забігав на високий пагорб біля Долини Калюж, сідав на зелену траву та чекав, чекав, поки прилетить корабель його мрії... ... Минув рік... ... Минуло два... ... П’ять... ... Десять довгих років... Хлопчик Із Білим Жабо вже майже втратив надію й більше трьох років не ходив на той пагорб: він там оселився. У нього виросла борода, тіло постаріло від страшних одвічних злив та гріз у Долині Калюж. Тепер це був дідусь, маленький, ледь згорблений. Він лежав на траві, трусячись від холоду, його шлунок зводило від нестерпних болей (уже довгий час він живився однією лише травою та дощовою водою), але його вуста ледь-ледь ворушилися: – Я буду щасливим... Я подолаю зло... І недарма Хлопчик Із Білим Жабо чекав, стільки страждав. Одного холодного, мокрого дня в Долину Калюж прилетів величезний корабель. Він увесь сяяв яскравими вогниками, мав безліч маленьких колес, якихось кнопочок та залізяк. Коли ж двері відчинилися, напустивши велику пару, звідти вийшов справжній лицар, одягнений в обладунки, з мечем і щитом. – Я чекав на тебе десять років! – радісно вигукнув Хлопчик Із Білим Жабо та припав до лицаря. – Я знаю, – спокійно й гордо мовив той. – Я знаю все, бо облітав увесь світ на своєму кораблі і врешті якісь люди сповістили мене про те, що тут, у Долині Калюж, мешкає хлопчик, котрий прагне на моєму кораблі вершити подвиги. – Так, це правда! – захоплююче мовив Хлопчик Із Білим Жабо. – Я хочу щастя і справедливості! – Саме тому я тут, – сумно сказав лицар. – Ось правда, яку ти повинен знати: щастя не існує і справедливості також. Цей світ такий убогий, такий жорстокий, у ньому немає місця для любові, дружби, вірності. – Як? - Хлопчик Із Білим Жабо вирячив свої заплакані оченята. – Невже все настільки погано? Людям не хочеться щастя? Не хочеться творити добро? Як же вони живуть без теплих почуттів? – Гммм, не маю я відповіді на ці всі питання. Але точно скажу: те, що я бачив, пригнічувало мене протягом багатьох років. Я блукав світом, пізнав людей, згублених горем. Хотів їм допомогти, але не зміг... Який же з мене лицар? Я втомився від цього, тому, якщо ти не маєш нічого проти, оселюся в Долині Калюж. Тут так спокійно... – І самотньо... – сумно промовив Хлопчик Із Білим Жабо. Він підійшов до літаючого корабля, оглянув його все ще сяючими очима, потім зайшов усередину, й за мить ця залізна штуковина підіймалася над землею. Вона випромінювала різнобарвне сяйво, кружляла декілька секунд над Долиною Калюж та над лицарем, котрий усміхнено дивився на нього, і враз зникла десь у небі маленьким зеленим спалахом. Так, Хлопчик Із Білим Жабо відлетів на літаючому кораблі, про який мріяв усе своє життя, кораблі, за допомогою якого можна вершити подвиги...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

дуже
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олексій Тимошенко, 30-05-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Олег Derim, 29-05-2008

Антиутопія очима хлопчика з білим жабо
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Fizzler, 28-05-2008

Згенеровано за 0.0164260864258 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Про Хлопчика З Білим Жабо (котрий хотів щастя)

дуже

[ Без назви ]

Антиутопія очима хлопчика з білим жабо