Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 9729, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.82.20.97')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Есе

Запах поту... (текст відредаговано)

© Микола Цибенко, 19-05-2008
                                   Запах поту …
                                          Есе
   Три запахи володарюють у світі: запах поту, запах хліба, запах пороху…
   – Слухай студентський анекдот: «В гуртожитку студент запитує у свого товариша, чи той не бачив, де його шкарпетки. Той відповідає:  – Бачив – вони під твоїм ліжком стоять!»
   Він умів цікаво розповідати не тільки анекдоти. Згадавши студентське життя, повідомив, що в ті роки часто бігав до синагоги. Пояснив, що за «совєцької» влади синагогу перебудували на спортивний зал. Хлопці з гуртожитку частенько бігали до «спортивної синагоги» вболівати за свої інститутські команди. От тоді він і звернув увагу на запах поту, відзначивши про себе – жіночий і чоловічий піт різко відрізняються. Раніше не звертав на це уваги.
   Я його не перебивав, тільки відзначав про себе – розповіді повчальні, часто – метафоричні.
   Коли людина творчо працює – хіба це не «піт»? В переносному значенні – ще й який піт! От «совєцькій» владі вдалося придбати за кордоном нікому вже не потрібне обладнання. Це «для них» не потрібне, а «для нас» – нова техніка, яку доводилося йому, інженеру, «доводити» до наших стандартів, щоб вона могла працювати в невибагливих умовах низького рівня виробництва і низького рівня кваліфікації кадрів. Вдосконалення називалися «рацухами», тобто раціоналізаторськими пропозиціями, за які він отримував більше грошей, ніж була його мізерна зарплатня. От і машину собі придбав, та й не просто придбав (черги за машинами були несусвітні), а через родичку-доярку, бо за високі надої молока (руками! які там доїльні апарати!) вона могла купити машину без черги.
   Я принагідно подумав – а праця доярки, хіба то не «піт», бо самого поту було мало, а результатом одноманітно-тяжкої праці ставали безсонні ночі, адже вночі так боліли руки, що не знала, куди їх покласти. Вдень легше – ніколи було думати про руки.
   Отримана машина повністю вирішила проблему дозвілля – ввесь свій вільний час віддавав гаражу. «Доводка», ремонти, «діставання» запчастин – це його «піт». Найчастіше виручала самодіяльна «рацуха», котру передавали від одного власника до іншого. Невже «капіталіст» допетрав би переобладнати двигун так, щоб використовувати більш дешевий бензин?
   Найважчі часи настали з приходом «ринку». Досвід інженера знадобився і тут, але найбільше гнітило спостерігання за тупим накопичуванням капіталу – нахабне, злочинно-кримінальне. Новим «крутим» не до інженерної творчості, не до «рацух», бо одне в голові – як «останню свитину» зняти з ближнього. А він, інженер, ще скільки міг «попотіти» на користь суспільству, скільки в його голові ідей – і про нові технології, і про використання енергії сонця, вітру, хвиль… Це потрібно суспільству, але не потрібно новим «хазяям». Несподівано він переходить на «випадок із життя». Таких випадків у нього – безліч. Він згадав, як пішов на зимову рибалку. Швидка течія посеред річки не дозволила їй повністю замерзнути і він використав вимоїну для риболовлі. Захопився і не звернув уваги на вітер, який сильнішав і сильнішав. Спохватився, кинувся до берега, пробіг десяток метрів і… впав, звалений вітром. Гладенький, наче відполірований, лід не мав жодної тріщини, щоб можна було зачепитися. А вітер уже поніс його до вимоїни. Заупокійним гулом вгорі гуділи перекинуті через річку високовольтні дроти. Він усвідомив, що йому загрожувало, і холодний піт вже виступив не від морозу. Чіплявся нігтями, спробував зубами – не вийшло. Бог його вберіг… Вітер, втомився, мабуть, теж, трохи стих. Сяк-так дібрався до берега…
   Від «випадку» він зразу перейшов на суспільство. Оце у нього відчуття, що його, інженера, вітром перемін несе кудись до смертельної ополонки, а він нічим не може собі зарадити, нікому його ідеї не потрібні, кожен сидить хто у теплім, хто в холоднім помешканні, і байдуже спостерігає – а що ж буде далі…
   Чи й не все суспільство отак сунеться, сунеться…
   Три запахи…


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олексій Тимошенко, 19-05-2008

Запах третій, песимістичний

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 19-05-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.74851298332214 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …