Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2626
Творів: 47990
Рецензій: 92784

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Щоденник

Друга самотність

© ISV, 09-05-2008
Ніч засинає за вікном… Тиша вбиває. Вона висмоктує сили, робить мене слабкою і беззахисною. Саме вночі часто охоплює відчай, густий, як морок за вікном.  Сум огортає душу, обіймає за  плечі,  стискає серце   у важких обіймах. Ти так далеко - у своїх справах, думках, відчуттях, у своєму власному житті. Ми поруч, але ми не разом. Та й чи були коли разом по-справжньому? І що значить це - по-справжньому? Чи знаєш це ти? Чи відомо це мені?
Я йду. Це не моє рішення - просто так склалось. Залишаю по собі спогади, переважно важкі. Так судилось. Йду з болем в душі та тілі. Але так краще. Краще – так. У тебе буде час звикнути до того, що мене вже немає поруч. Буде час зненавидіти і заспокоїтись, викреслити з життя і пробачити. У мене часу вже майже немає. Ти ще нічого не знаєш і тому спиш спокійно. А я вже все зрозуміла і –не сплю ночами.  
Я поспішаю - адже так  багато ще потрібно встигнути. Справи підганяють, змушують жити стрімко, бути жорсткою, ба навіть жорстокою. Я не буду просити за це вибачення - ні сьогодні, ні завтра, ніколи. Я ніколи ще  не відчувала себе настільки зайвою.  А ПІСЛЯ? Навіщо я буду потрібна тобі - подоба жінки, щось у знайомому тілі, спотвореному,  сповненому болю і ненависті - до себе, до долі, до життя, що швидко спливає, мов пісок крізь пальці? І чи буде це «після»? В цьому ніхто не впевнений…  
Коли лікарі поставили мені попередній діагноз, я вирішила трохи почекати. Мій лікар обережно натякнув, що якщо все зробити вчасно, то все буде гаразд. Цікаво, а все гаразд - це як? Хіба може бути все гаразд, якщо у тебе найстрашніший з усіх діагнозів? Якщо можлива операція назавжди перекреслює твоє єдине справді важливе бажання - народити дитину?
Я ніколи не заплету косу мої маленькій доні… Не розповім їй на ніч казку, заколисуючи на руках, ніжно торкаючись губами м’яких кучериків на скроні…
Ким я буду після операції? Чим я буду? Навіщо? За що?
Я не буду боротись. Я так вирішила. Я не хочу. Я вже програла цей бій - ще до початку. Я стомилась.
Люди бувають самотніми двічі - на початку життя та в кінці. Я зустрічаю другу самотність.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Страшно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© onore_de_balzam, 11-05-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85527014732361 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …