Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 9293, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '34.203.221.104')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Сліпі кошенята

© Жан, 25-04-2008
     Нашими долонями повзають сліпі кошенята. Три чорних і одне руде. Тицяють мокрими носиками, гріються у теплі подихів, розглядають заплющеними очима наші цілунки, білі-білі, з рожевими плямами по краях, наче, цвіт яблуні. Цвіт яблуні над нашими головами, в якому заблукало дзижчання бджіл, заплутався ледь чутний запах нарцисів, що проросли крізь наші ноги. І багато-пребагато зеленої трави, килим  зеленої трави, поцяцькований жовтими голівками кульбаб. І на цьому килимі живемо я, ти і наші кошенята. Кошенята злизують з долонь неправдиві сірі пророцтва. Бо в хаті бабця випекла паски. І жодна не запала. Її тонкими устами блукає задоволена посмішка.
     Ми – це нероби й мрійники, переставляючи кошенят з долонь на плечі, бавимося з білими курчатами. Втікаємо від злої квочки з нашого зеленого килима за дровітню, що поросла кропивою. За дровітнею живе моє дитинство - дві ляльки, одна з голубим волоссям, а інша з одною рукою, старий ведмедик, одягнутий в мою дитячу сорочку, малинова коляска, трохи потрощеного пластмасового посуду, розбиті коліна, забруднені шорти, беззубі усмішки і запах яблуневого цвіту. І ти розказуєш нашим кошенятам про моє дитинство. А вони посміхаються тобі. Бо в хаті бабця випекла паски.
     Я розповідаю їм ще не придумані тобою казки, де ми літаємо на бджолах, і спимо у цвіті конюшини. Кошенят заколисано. Ти береш мене за руку і ми йдемо у їхні сни, шукати сенс життя. І пахне свіжовипеченими пасками. Я відчуваю твою теплу долоню, твою теплу посмішку. Ми йдемо наосліп по чужих снах, повільно пливемо по ще не народжених мріях, по ще не очікуваних розчаруваннях, по розлуках зараз-і-навік, по зустрічах зараз-і-на мить, серед втрати віри, в очікуванні дива. Ми пливемо вперед, кружляючи у снах, що пахнуть яблуневим цвітом. Здмухуємо перламутрові пелюстки зі шкла. Я мовчки шепочу тобі: «Дмухай сильніше, бо зараз кошенята прокинуться і ми не зрозуміємо головного». І там, за тонким шклом, ми бачимо, як тонкі язики полум’я облизують черево печі, як просіюється крізь повітря мука, як скапує, розбиваючи кристалики, вода. Як карі, глибоко посаджені, очі дивляться одночасно всередину себе й на небо, як сліпі руки  творять. Ми бачимо посмішку, заховану так глибоко, що там вона чиста. Ми бачимо радість, на яку очікують. Ми бачимо, як бабця пече паски.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Справжнє Великоднє диво!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов Долик, 30-04-2008

Щось тепле і хороше

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дарця Борхес, 26-04-2008

Нагадало вірш улюбленої поетеси

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 25-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.058559894561768 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати