- Пап, лисина так блестить, чи її протирати треба?
- Протирати.
- А чого?
- Ти мене дратуєш спеціально?
- Не спеціально.
- Тоді навіщо питаєш дурню?
- Просто так.
- Просто так розвернувся і пішов в кімнату!
- А на вечерю буде шо?
- Марципани в шоколаді.
- А що це?
- Ти оставиш мене в покої, чи нє? На вечерю буде то, що ти сам приготуєш.
- Я умію макарони.
- А мовчати ти не умієш?
- ……Умію.
- Не бачу!
- ……………………………….А шо ти робиш?
- Випилюю ящички!!! Міша, ти не бачиш, що я роблю роботу. Срочну. І ти мені заважаєш!
- Так би сразу і сказав….
А скоро приїде мама. Я зачоркую кожен день хрестиком. Акуратно. Можна було закалякать, але то ж мама, а не 1е вересня! Ще буде вівторок, два дні, п’ятниця, потім ми йдемо з Редькою на карасів, з ночовкою, понеділок – і мама приїде. Вона в санаторію зараз.
Дивлюся, за вікном пропливає голубий москвіч Микити Семеновича. Спека. Прилипаю змоклим лобом до скла – лишається корявий вологий слід. Я розмазую йо пальцем, і він зіскакує мені на долоні вухастим капітошкою. На стелі плещеться сонечко, стрибає зайчиками по карнизу. І як тії зайці в тюлі не застряють!
А мама дзвонила, казала привезе потрясаючий загар!
Но я вобще-то більше би хотів бєзкозирку.
