

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	750
Творів:	11336
Рецензій:	17180

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Жіноча проза

І ти, як равлик...

© Олеся Кравчук, 14-04-2008
І той Місяць, схожий на недосяжний шматок сирного пирога, який заховали до темної кімнати від малої дитини, аби не переїдала солодкого... І цей дощ, який потрохи накрапає до моєї кишені, неначе не помічаючи, що я – насправді єдина у цьому місті, хто його поважає і чекає тими нестерпними спекотними днями та вечорами... І та ніч, котра переконана у своїй унікальності і нітрохи не здогадується, що вчора тут так само була її сестриця, а позавчора надвечір приходила їхня темна подруга... І ти – такий дивний, загадковий і схожий на той Місяць, дощ та ніч водночас... Часом здавалося, належиш мені увесь, адже завжди говорив про наші спільні мрії, легко відгадував думки і ще легше бавився нашими почуттями. Певно, для тебе то й справді була цікава гарна цяцька, яка, втім, набридла вже невдовзі. І, можливо через це ти доволі швидко забув про те, що обіцяв і надалі розводити хмари над головою у разі їх виникнення, а ще – відціловувати усі жалі, якщо такі коли-небудь прийдуть. Забув про все і наче заснув у своїй шкарлупі – тому й став скидатися на равлика. Вдаєш, що дуже затишний, а ще такий, з ким завжди почуваєшся, наче вдома. Насправді ж сам давно забув, коли був у власній оселі – там давно немає приємного світла свічок, смачних пирогів і теплих слів. Тому й зраджуєш своєму домові з іншими, затишнішими, як тобі здається. А равликова “домашність” насправді пояснюється тим, що свою хатину він носить на плечах і не зраджує їй у інших, нібито кращих, домівках... А з кожним днем Місяць збільшується і виявляється, що від дитини ховають все більший і смачніший шматок пирога. Та вона не плаче – для цього є її товариш дощ, котрий, здається, вже усвідомив, що вона насправді не хоче йому зла і тому перестав зволожувати кишені її сукенки. Лише вночі дитя дозволяє собі трішечки посхлипувати, адже та ніченька, що прийде завтра зовсім не встидатиме її за те, що дівча плакало ще й з її вчорашньою сестрицею та темною подругою, котра була тут позавчора. Поскигливши, дитя снитиме про тебе і бачитиме поряд із дивним та загадковим ще купу равликів, яким так хороше у їхніх прохолодно-затишних мушлях-оселях...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.0154988765717 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design