ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 750
Творів: 11345
Рецензій: 17201

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

Вона

© Саша Бондар, 08-04-2008
- Це кінець? – запитала вона.
- Так. – відповів він.
Перша мить була приголомшливою.
„Так” – постріл із пістолета майже в притул. Боляче, але швидко.
Розум аналізував, а вона вже вирішила.
- Гаразд. – спокійно з гордістю мовила вона. – Прощавай.
І пішла. Спокійно. Тіло рухалося граціозно. Крок, ще один, піднята голова, випрямлена спина.
Він не вірив.  Сльози, прохання, крик, ось чого він очікував. Цього ж... Перемога втратила солодкий присмак полуниці і віддавала недозрілим лимоном.
А вона йшла. Вперед.
Ось, нарешті, і домівка.
Двері відчинилися – вона зайшла. Будинок пустий. Це добре, що вона зараз сама. Сіла в крісло.
З очей бризнули сльози. Тепер можна не ховатися. Сльози лились безперервним потоком.
Боляче, як боляче. За що? Чому? Мені страшно.
Світ лякав її. Що вона буде робити там сама?
Хоча ні, вона знає ціль, і буде йти туди.  Та який ж це поштовх назад. Яке ж це величезне провалля.
Реальність не вибачить помилки. Потрібно йти. Він ще пошкодує. Я буду сильна. Більш ніхто не побачить моїх сліз. Ніхто.
Я буду сильна.
Обіцяю.

Почалось нове життя. Важке, але те яке вона вибрала сама. Це її власний вибір. І від цього робиться тепло й мета наближається.
Прірва зменшується.

Минав час.

Що ж світ більше не побачив її сліз. Обіцянка була стримана. Вона сильна і витримає все. Такі люди, зобов’язані пройти шлях до кінця.
Знову ця хода. І перехожі оглядаються через плече, милуючись її грацією.
Пантера.
Чоловіки – жадають.
Жінки – заздрять.
Сила, що випромінюється змушує їх це робити.
Легенька посмішка ворушить кінчик вуст, і блиск у зіницях робиться світлішим.

Але час від часу під ковдрою, в непроникній темряві й самотності вона плаче. Адже це всього лиш жінка, що прагне щастя.
Сльози закінчуються, біль притуплюється (але не зникає) і вона знову виходить на вулицю.

З грацією пантери вона йде у майбутнє.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Жан, 10-04-2008

Ода сильним людям

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Костенко Олександр, 08-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00995707511902 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif