ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 826
Творів: 12482
Рецензій: 19313

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Міттєво

© Волошка, 07-04-2008
Як розриваєшся ти між двома коханками, як ділиш між ними третини себе?
О, ні! Ти, здається, щасливий серед них: тобі світла богиня покаже красу і навчить кохати, володіти тілом своїм і душею, а друга розкриє таїну, звідки виходить усе і куди повертається знову, явить таємниці кам’яних підземель, під ногами покаже цілі міста із жителями в алебастрових гробницях.
Ти все умієш, чорнобривий, і навіть, коли загинеш. Навіть, коли загинеш, із землі живодайної возродишся знов. Забуяєш пишними квітами. Воскреснеш.
Бодай ти був далеко, чи саме помирав, а я тебе знаю.

Я знаю його, бо тепер він є в мені. Тепер він є. Тепер в мені. Розпростовує в легенях моїх крила чорного легендарного лебедя, обплітає судини жовто-блакитною стрічкою, лунає в голові моїй звитяжними нічними піснями.
О, як він пахне, як він духмяніє! Ще від часів, як мати його перекинулася на дерево, в повітрі висить благоуханна мирра. З усіх прянощів тут обирають кмин. І чи не достатньо цих трунків, коли тут навіть нічим не задимлено! Та ж ні, головне, чим тут дихається – весна. Паросток, зародок, напівпогода.
Косі промені бентежать прекрасних жінок з оголеними персами, ковзають повз лікті титанів, одвічних тих рабів нескорених, і встромляють свої вогняні списи у вологу млосну і помираючу землю, лишаючи в ній тонкі рухливі смарагдові вістря.
Поряд із народженням діється тут багато страждань і лихоліть, та не чутно стогонів – зухвало стоять люди, тягарями несосвітенними нав’ючені. Нескорені, неподолані – співають вони про воскресіння, що вжЕ здійснилось, про свободу, що вжЕ завітала. Дай їм, Боже, здоров’я ще сто літ вистояти, ще сто сот пісень виспівати, по тисячі молодих на кожного запалити, навчити цей вогник підтримати, а коли сили покинуть, ми підхопимо, ми – зуміємо.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

І ось завівся сам Діоніс з несамовитими вакханками...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© d_mind, 07-04-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.00997304916382 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif