ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 750
Творів: 11336
Рецензій: 17180

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Пригоди Сніговичка (розділ I)

© Олексій Тимошенко, 13-03-2008
Сніговичок і Юрась Крапочка

В одному  невеличкому місті жив собі Сніговичок.
Зліплений з чудового білого снігу, він мав  оченята – вуглики, довгий червоний ніс – моркву  та гарну усмішку. Ще у Сніговичка були справжні  жовті черевики  (звісно не нові, але були вони ще досить пристойного вигляду), а на руках - справжні рукавички.  
Зліпили Сніговичка  веселі хлопчики та дівчатка тієї школи, на подвір’ї  якої  тепер і знаходився наш казковий герой. Зліпили  аж напередодні чудового зимового свята –Нового Року! Отож Сніговичок  дуже радів, бо тепер можна святкувати  два свята одночасно  - і День народження  і Новий Рік. Мало хто може похвалитись такою кількістю казкових свят одночасно!    
На жаль, коли Сніговичок вперше розплющив очі, то встиг побачити лише спину хлопчика, що віддалявся від нього.
– Агов! – крикнув Сніговичок хлопчику.
  Проте хлопчик  звернення Сніговичка не почув, а  може просто не звернув уваги,  адже  на подвір’ї школи, крім нього самого, нікого вже не лишалось,  а отже, і звати  ніхто не міг. Окрім,  звісно, Сніговичка. Та хлопчик навіть  в думках  припустити не міг, що  цей гарний Сніговичок у жовтих черевиках та з усмішкою на обличчі   міг  розмовляти.  Що ж, напередодні Нового Року  ще й не таке диво трапляється!  
Раптом  зі школи вилетіла  ще трійця хлопчаків. Сніговичок  щиро зрадів – от і компанія! Можна і  День народження  відсвяткувати, і  Новий Рік. А ще можна  потанцювати, або заспівати. Ні, краще пограти в піжмурки!
В цю мить один із них, той, що  вискочив першим,  із  ластовинням на обличчі та рудим волоссям,  підскочив до Сніговичка і закричав:
-  О-о! Яке опудало тут стоїть!
Сніговичок ще не знав значення слова  «опудало», але припустив, що святкування Дня народження і Нового Року поки що відкладається. Схоже так воно і було.
- Ти ба  який!
- Генчику, це страховисько!! – додав другий хлопчик, в червоній в’язаній  шапці. – Жертва  фантазії  п’ятого  Б класу!!
-Ги-ги!
- А може давайте трішки його змінимо, -  весело запропонував  Генчик, - зробимо з нього -є – є ...
- Ще більше страховисько!
- Ага!
Сніговичок аж зовсім розгубився. Яке ж  він страховисько? Цього не може бути.  
В цю мить Сніговичок  побачив, як Генчик підняв ногу, щоб його вдарити. Від несподіванки  Сніговичок аж очі  на мить закрив. Невже саме так починається його життя?
-Єй! А ну лиште Сніговичка у спокої! -  неочіковано почув  він чиїйсь голос. Це кричав той хлопчик, який повернувся до школи. Сніговичок із зацікавленням роздивлявся свого заступника. Хлопчик  був невеличкого зросту, з кирпатим носом. В сіренькому пальто та кольоровому шарфі. Він,  щосили розмахуючи руками, швидко біг до Сніговичка та до компанії на чолі із рудим  Генчиком.
- Пхе! Юрась-карась...- зневажливо  процідив крізь зуби Генчик, – дивіться, хлопці, а ось і п’ятий Б біжить.
- Крапочкін- тапочкін...
Юрась  зупинився  неподалік від  Сніговичка і сказав:
-  А ну залиште в спокої Сніговичка, а то..
- Що ти? – нахабно поцікавився Генчик.- Ти  один, а нас ось...
- Троє!
Схоже було, що Юрась на мить захвилювався, огледівся по сторонах, мовляв: «чи немає допомоги», а потім промовив вже не так впевнено:
- Ну то й  що...
Сніговичок не витримав і  чемно сказав:
- Я, звичайно, перепрошую, але ж Юрась не один, є ще я...
При перших словах Генчик і компанія відсахнулись від Сніговичка  в різні сторони, а сам Генчик злякано запитав:  
- Хто тут?! Хто це  говорить?!
- Це я – Сніговичок! – радісно  промовив Сніговичок. Він  навіть подумав, що може хоча б тепер з’явиться якась надія  на знайомство. Однак Генчик щосили закричав:
- Тікаймо!!
І він сам чкурнув так, що його друзяки ледь встигли за ним бігти.
-Хлопці! – кричав Сніговичок, - а потанцювати? Чи заспівати?
Біжать хлопці, не озираються.
Юрась весело помахав рукою втікачам і повільно підійшов до Сніговичка.
- А це ти говорив?
- Звісно я,  – мало не образився Сніговичок. - Невже тут є ще хтось?
- Немає, - погодився Юрась, - але ж дивно це так.
- Що?
- Ну,  що ти розмовляєш.
  - Нічого дивного тут немає, адже напередодні Нового Року  бувають усілякі  чарівні  події.
- Бувають.
- А в мене сьогодні День народження! – раптом похвалився Сніговичок.
- Вітаю.
-Дякую! Може відсвяткуємо?
- Ну, не  знаю. Може якось іншим разом, бо мені вже... - Юрась  ніби щось згадав, -  додому треба. Я і так... затримався, а мені ще до Старого Міста добиратись.  Ну, я пішов. До побачення!
- До побачення!
За мить Сніговичок залишився  на самоті.
*                                                                      *                                                      *
«Прикро, звичайно, що не вдалося  влаштувати свято,  - думав Сніговичок, - а Юрась  хлопчина нічого – непоганий, навіть можна сказати – герой!»
-Ой! – раптом згадав Сніговичок, - я ж не подякував Юрасю за допомогу! Соромно як!
- Ой! – це Сніговичок помітив, що у його кишені знаходиться якийсь предмет. І це виявилось... ( Сніговичок витягнув предмет з кишені).
«Щоденник» (ви звичайно можете здивуватись: як це – Сніговичок -  і вміє читати, але ж погодьтесь,  напередодні Нового Року і не такі події можуть відбуватися!)
Дивина та годі! Якийсь «щоденник»... Звідки  ж він міг узятися   у Сніговичка? «Так-так, - міркував Сніговичок, - а що  ж це написано?»
«Учня п’ятого Б класу  Юрася Крапочкіна!» Ось як! Юрася Крапочкіна! Це ж того самого, який... якому Сніговичок не встиг (бо не здогадався!) подякувати за допомогу. Сніговичок захвилювався  і   вирішив: «Треба знайти Юрася і повернути йому щоденник - ось, що слід зробити!»
Після такої гарної думки Сніговичок аж затанцював, застрибав на місці. А що - ідея вельми непогана! Тим більше, що Юрась щось там говорив про Старе місто, а значить є всі підстави думати, що можна знайти хлопця. І Сніговичок  рушив на пошуки Юрася...



Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Цікава казка

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ігор Скрипник, 16-03-2008

Сподобалось

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 14-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0109739303589 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif