

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	754
Творів:	11440
Рецензій:	17358

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Казка

Про Вусокрута та Крутивуса.

© Олексій Тимошенко, 02-03-2008
Про Вусокрута Був –не був, та кажуть люди, що був, чоловік один. Звали його Вусокрут. Дуже він був веселим, запальним та дуже любив всяку роботу. А ще були в нього довгі покручені вуса, які він кожного дня обережно розчісував чималим дерев’яним гребінцем. Ця приємна справа допомагала йому під різних життєвих негараздів. Отак, якщо, станеться лихо, і врожай увесь загине від непогоди, сяде тоді Вусокрут і почне гребінцем вуса вичісувати. Спочатку правий, потім лівий. І одразу щось придумує: « а що ж, можна ж і рибалчити!» Одного разу Вусокрут йшов по селу. Дивиться –біжить на зустріч чоловік один, вуса маленькі, тендітні. Думає Вусокрут: «Як то йому живеться з такими вусами, це ж і зробити нічого не можна!» А чоловік біжить собі, та ще й кричить: - Рятуйте, люди добрі! -Стій! – каже Вусокрут. – Чого репетуєш? Зупинився чоловік. Каже: - Женуться за мною люди негарні, жадібні! - Не люблю жадібних людей, – промовив Вусокрут. - Отож і я кажу. Дивиться Вусокрут, а у чоловіка за спиною мішок чималий, добра там напевно багацько. - А ти чоловіче, напевно ж не жадібний? Вусокрут навкруги роззирнувся і бачить, що в далечині гурт людей з’явився. Біжать-поспішають. Кричать. Захвилювався чоловік з мішком. Продовжує Вусокрут: - То ж не жадібний? -Ні, - каже чоловік. – не жадібний. - Так може поділишся добром своїм, що за спиною? - А чого ж не поділитися, - сказав чоловік. І витягує з мішка ... курку. - Гарна курка, – каже Вусокрут, - і справді, не жадібний. - Ой, не жадібний. –відповідає чоловік. Хвилюється чоловік, озирається. Продовжує розмову Вусокрут: - Може, чоловіче добрий, ти мені ще щось подаруєш, бо ти ж наче не жадібний... - Ні, - підтверджує чоловік, - не жадібний. Сказав і витягнув з мішка... гуску. - Гарна гуска, – каже Вусокрут, - вдвічі не жадібний. - Кажу ж не жадібний! Тільки хотів чоловік той йти далі, як Вусокрут знову каже: - Слухай чоловіче, як ти такий добрий, то може віддаси мені увесь мішок? Ти ж ніби не жадібний? Бачить чоловік – нікуди діватись. З одного боку люди біжать жадібні, які не люблять зі своїм добром розлучатись, а з іншого – Вусокрут із довгими та покрученими вусами. Що робити? Віддав мішка Вусокрутові, а сам давай тікати! Тут і люди прибігли, вгледівся Вусокрут, аж це його знайомі хлопці, що проживають далеко в кінці села. Вуса у всіх довгі. Гарні. Кажуть вони Вусокрутові: - Що ж ти, чоловіче, злодія не зупинив, не спіймав? Відповідає Вусокрут: - А чого ж його ловити, він усе віддав сам. Бо чоловік він виявляється – не жадібний! Віддав Вусокрут награбоване, а люди зраділи, і щиро йому подякували... Як Вусокрут зустрів свого друга Крутивуса. Якось вранці зустрів Вусокрут свого друга Крутивуса і говорить: - Друже, Крутивус! Добре, що я тебе побачив. Мені тут сон наснився незвичайний. - Сон? – питає Крутивус. - Єгеж. Уявляєш, бачу я у сні тебе і твої довгі та покручені вуса. І знаєш, все як зараз: ранок, сонечко світить, пташки співають. - А чого ж гарний сон. - Отож і я кажу. - А далі що? - А далі ти мені кажеш: «Друже Вусокрут, давно тебе не бачив, хочу тобі подарунок зробити!» - Та ти що! – закричав Крутивус. – Не може бути! - Так і я кажу: не може бути! - А я? - А ти кажеш: «Геть давно не бачив, от, якщо не приймеш від мене подарунок, зле стане одразу мені». - А ти що? - А я - що.... Пожалів тебе, страждальця. Тут ти витягуєш чудові чоботи. - Чоботи? - Єгеж. Я звичайно відмовлявся, та прийшлось забрати. А потім ти і кажеш.... - Що, ще не все?! - Кажеш мені: «Друже Вусокрут, як проснешся, то при зустрічі зі мною нагадай, що я тобі хотів ще віддати свого кожуха.» Так от я тобі і нагадую, щоб ти віддав мені свого кожуха! - Оце так, – взявся руками за голову Крутивус, – треба таке пообіцяти! Що ж робити? - Ох і не знаю, мені звичайно незручно, але ж ти обіцяв... - Ну, добре, - раптом вирішив Крутивус, - давай завтра зустрінемось, на цьому самому місці. Принесу те що обіцяв. Так і домовились. Наступного ранку прибіг Вусокрут на місце зустрічі. Хвилюється, думає, як кожуха буде міряти. Аж дивиться – йде Крутивус. Усміхається, в гарному настрої. Фізія аж світиться. Підійшов до нього і каже: - Вітаю тебе, друже Вусокрут. - А де кожух? – питає той. Відповідає Крутивус: - Знаєш, сталась зі мною така історія. Приготував я ввечері кожуха. Ліг спати. І бачу сон. Ніби зустрічаємось ми з тобою на цьому самому місці, ти такий радісний, оце як зараз. Я тобі кожуха даю. - А чого ж гарний сон. - Отож і я кажу. - А далі що? -А ти мені кажеш: « Друже Крутивус, не треба мені кожуха!» - Та ти що! – закричав Вусокрут. – Не може бути! - Ото і я кажу. А ти мені: «Я походив у твоїх чоботах, хочу повернути». - Гарні були чоботи! - Гарні. І ще кажеш: «А за те, що ти не відмовився дати мені чоботи, я хочу тобі дарунок зробити... - Та невже?! - Єгеж. «Хочу, - кажеш, -подарувати тобі коня...». - Ко-ня? - Коня. Отого свого найкращого, чорного. І попросив мене, як тільки ніч із собою сон забере, і ми зустрінемось, нагадати про обіцянку. Так я от нагадую. Про коня. Взявся за голову Вусокрут. Треба ж, таке наобіцяти! Нарешті він каже: - Знаєш, Крутивусе, а може не варто довіряти отим снам, бо таке один одному можна пообіцяти – за все життя не віддаси! - А що, - каже Крутивус, - що вірно, то вірно! Так і домовились. Як Вусокрут і Крутивус урятували гарну людину Немає краще від людей, що вміють зробити у своєму житті щось по-справжньому вартісне. А особливо, якщо у цих людей довгі і густі, та ще й покручені вуса. Ось саме таким хлопцем і був Вусокрут. Жив він у одному гарному селі, в якому проживало багацько вусатих чоловіків, теж непоганих хлопців. Якось йшов Вусокрут по берегу річки і бачить, що йде по протилежному березі чоловік один, Крутивус. Як ви зрозуміли, він теж був здатен у своєму житті зробити щось по-справжньому вартісне. - Агов! Крутивусе! – закричав Вусовкрут. - Агов! Вусокруте! – закричав Крутивус. Зраділи один одному вусаті хлопці. - Як життя? – репетує Вусокрут. - Нічого! – відповідає Крутивус. А розмовляти ж незручно. Весь час кричати ось так не будеш. Дивиться Вусокрут, а місток через річку далеко, якщо поміряти вусами, то вусів чоловіків всього села не вистачить. «Ні, - думає Вусокрут, - то далеко» . Пригледівся – човен стоїть біля берега. А хлопець він розумний, в човен заскочив, весла вхопив і давай гребти. Тільки вуса за вітром і гуляють! Але і Крутивус - хлопець з вусами не короткими. Теж десь знайшов човен і теж давай гребти. Так сердешні працювали, що за мить опинились біля протилежного берега. Дивляться один на одного. Місцями, значить, бідолахи помінялись. І знову розмови немає. «Овва!» - подумав Вусокрут, знову вхопився за весла, і за мить знову опинився біля протилежного берега. А Крутивус - ні, щоб зачекати друга, теж байдиків не бив, веслами молотив по воді. Знову помінялись місцями хлопці. Плюнули хлопці, біда одна з цими човнами. Стрибнули у воду – спочатку Вусокрут, а потім і Крутивус. Пливуть один до одного. Зустрілись. Усміхаються. -Ой! – раптом закричав Вусокрут. Вода холодною виявилась, усі м’язи у вузол стягнуло, руки –ноги не слухаються. Що ж робити? І Крутивус розгубився, тільки зуби й цокають. Вода від їхнього тремтіння з берегів почала виходити. Почало хлопців на дно річки тягнути. Біда – та й годі! Вусокрут очі заплющив, силами збирається. Про себе забув, а про Крутивуса думає, хвилюється за нього. Хлопець же молодий, життя ще бачив мало. Ні, робити щось треба! І Крутивус туди ж – думає, що Вусокрут в скрутну ситуацію потрапив. Без нього не виплутається. І раптом, не домовляючись між собою, ( холодно ж!) обхопили хлопці один одного своїми довгими вусами ..і давай із води витягувати... так і врятували один одного. Вусами. Ось так Вусокрут врятував гарну людину. І Крутивус теж. Раділи потім дуже. Більше у холодну воду домовились не лізти.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

По-українські, по справжньому
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Читай, 05-07-2008

До теми.
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр, 03-03-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Derim, 03-03-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 02-03-2008

Згенеровано за 0.0336301326752 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Про Вусокрута та Крутивуса.

По-українські, по справжньому

До теми.

[ Без назви ]

[ Без назви ]