Франц Кафка лежав у холодному сирому ліжку й відхаркував на подушку кров і шматочки легень. Ліжко смерділо сигаретним димом і дешевими курвами - зрештою, як і весь готельний номер. Трухляві ніжки були готові в будь-яку мить зламатись, а в товщі матрацу вовтузились комахи. Страждаючи від болю і безсоння, Кафка цілу ніч слухав, як тисячі клопів, блощиць і ще якихось екзотичніших стоногих тварюк рухають своїми вусиками та крихітними лапками, прогризають в темряві ходи до Францової шкіри, годують своїх личинок теплим австроєврейським м'ясом. Жирні личинки задоволено сопіли - Франц чітко чув це - і просили ще. Als Gregor Samsa eines morgens aus unruhigen traumen erwachte, fand er sich in seinem bett zu einem ungeheueren ungeziefer verwandelt, - прошепотів Кафка і, перевернувшись на інший бік, додав: - Піздєц.
Через кілька годин повернулась Дора. Вона поставила на стіл пакунки з харчами та вином і лягла поряд; тепло її тіла допомогло Францу не думати про смерть.
