Уявіть собі картину. Уявили? А тепер уявіть ситуацію. Уявили? Що легше уявляти ситуацію чи картину? Отооо ж бо!
Ліс. Дорога. Машина... Дорога... але взята в кредит. Тим паче, що це не просто машина, а просто автобус. І от в цьому біло-синьому чьотирьох-колесому і одна запаска, витворі людської фантазії, їхали пасажири з водієм в напрямку, протилежному, ніж би коли вони їхали назад - в місто. А їхали вони теж в місто. Де-не-де кучугурами вилискуючи на сонці вайлувато лежали сніги. Деінде активно, неначе навмисно, лежав просто сніг. В повітрі запахло сніжинками. "Сніжинками запахло в повітрі" - промовив водій транспорту - озираючись назад, на прекрасний зад тітоньки Євгенії. "Ех мені б бути зайчиком-пострибайчиком. Я б стрибала, їла моркву і капусту... також б їла" - мрійливо мріяла ще та романтична мрійниця тьотя Марійка. А це ж вона допомогла Андрію влаштуватися на роботу водієм автобуса. "Тьотя Марійка з відділу кадрів" жартівливо називали тьотю Марійку, її колеги з відділу кадрів. А вона все терпіла. Терпіли і хлопці і на задньому сидінні... після трьох пив терпіти було важко. "Та нехай, ще молоді - випісяються за життя" - думав у вуса дід. Він все життя мріяв бути продавцем книг. Не склалося. А кумиром його був професор Київського університету М.Є. Ващенко-Захарченко, який у 1862 році в своїй дисертації "Операційне числення і застосування його до інтегрування диференційних рівнянь" використав це для розрахунків процесів в електричних колах. Розглянемо суть операційного методу. Нехай потрібно знайти... і тут автобусний шум порушив один з тих терплячих хлопців. Він викрикнув щодуху:
- он дивіться у вікно! - тикаючи пальцем у вікно - там вовк, за двома зайцями біжить...
- за двома зайцями побіжиш, жодного не зловиш - промовив Антон Мороз, який тим часом малював візерунки на склі.
- і то правда - хриплим голосом промовив Михась. Він їхав у місто. Більше про нього ніхто нічого не знав.
- давайте врятуємо їх - пискляво-верескливим голосом прокрикнула тьотя Марійка.
- "Тьотя Марійка з відділу кадрів" - жартівливо дотепнув хтось із колег з відділу кадрів, які також їхали в оцьому автобусі. - давайте дійсно допоможемо косим втекти від вовка.
- ні нехай буде як буде. Ще молоді навтікаються від вовка за життя - пробурмотів закахикуючись у вуса дід.
- а правильно, давайте подивимося хто вовк чи зайці - сказав загартований Іван. Він сидів захристаний у кожусі. З-під нього виднілася "тільняшка". Він любив сидіти на ній. На голові лисина. Решта волосся, яке було там же, покуйовджене і засмальцьоване, колихалося на вітрі, який дмухав із півночі.
- ставлю 10 грівень на волка, что он словіт етого побєлєє - витягаючи гроші із-під пазухи, промовив Ізя. Ізя був явно не українець.
- 5 на більш білішого зайця - шо він врятується - промовив Антон.
- 10 на сірішого - хтось ще додав
- 15,5 на "Тьотю Марійку з відділу кадрів" - шо двох злове - жартівливо дотепнув хтось із колег з відділу кадрів... Цей хтось і був... і є і буде в автобусі протягом дороги.
- та що з вами таке! Це ж вовк! Уявіть себе на місці цих зайченят бідолашних. Уявіть на їхньому місці дітей ваших, мати вашу - ви б так само поступили? А? я вас запитую - завелася тьотя марійка. В її очах забриніли сльози відчаю. Від чаю хотілося в туалет і їй. Але зараз в голові були лише зайці.
- а жіночка права... потрібно зайців врятувати - промовила тітонька Євгенія - Андрію! Звертай, дави ту паскуду - вовка злої..учого! - проігнорувавши дітей - нецензурно висловилася вона.
- Єеей! ми врятуємо зайчиків - кричали діти, які із слів тітоньки Євгенії зрозуміли, що вовк, це поганий дядько - бабай одним словом!
- Андрію! - гуртом вигукнули всі, хто відносив себе до найпрекраснішої частини людства.
- та бл..ь шо там таке - обернувся до народу водій.
- обережно - обережно прохрипів Михась.
Через 3 секунди автобус врізався в деревище. В небі прогримів гуркіт 47-ми літнього металобрухту. Від удару з Ізі злетіла національна шапочка, хлопці від несподіванки впісялися. Помідори тьоті Марійки розчавилися об зад тітоньки Євгенії, дід схопився за серце... серце в тьоті Марійки було велике. Вовк оторопів на місці. сніг біля нього пожовтів. Сірішого зайчика роздавило колесо, яке від удару, відлетіло просто на нього. Біліший вижив. Весело поскакавши в ліс, вухами показав що він дякує водію Андрію. Ще всі так здивувалися - який розумний зайчик. В Андрія відібрали права - пасажири ж відібрали. Радісний залишився лише Антон. Він виграв гроші в Ізі і ще когось. Антон Мороз саме саменький їхав до тітоньки Євгенії. Але оскільки вона була в автобусі - сюрприз не вдався. Решта невідомих 14 пасажирів і 15 пасажирок були так - для масовки. Вони їхали на мюзикл "Привіт Новий Рік - прощавай старий роче". І тут трапилося неймовірне... а ні, вибачте, не трапилося. Орися випадково розбила кружку - на щастя...
Сонце опускалося за обрій. Тихий вітерець колихав засніжені ялинки. Сніжинки кружляючи в небі, у веселому танку, з ледь-ледь чутним тарахкотінням, падали на землю. Лісову дорогу обгорнув туман... Андрій після цього випадку, більше ніколи не керував автобусами - він пересів на маршрутне таксі.
