Шукала такий фрукт, щоб можна було побажати на добраніч.
Коли бажаю на добраніч, хочеться, щоб до тебе приходили сни про зірки.
Про зорі, що мерехтять на фіолетовій ковдрі, де облуплений місяць голомозо світить на гостролисті долоні південних пальм.
Пальми хитають повільно прохолодними пальчиками, показуючи на піску історію кохання паперових голубів.
Їхні худенькі тільця ритмічно торкаються синього, освітленого згори полотнища, мов накочують хвилі, які, однак не змивають, а змальовують зображення.
А хвилі з води розливаються, викидаючи на берег дрібні покоцані мушельки.
Їм все кортить дістатися темнокрилих голубів, але вони в змозі лише викластись рамкою навколо чорно-білої світлини.
Та світлина д у х м я н і є.
Випромінює запашні хвилі, розпускає білі квіти із жовтими тендітними серединками. Пахне твоєю ваніллю. І цими чудернацькими фруктами зі солодкою червоною м’якоттю, що липким соком тече по руках.
Отаких фруктів бажаю тобі на добраніч. І щоб фрукти, і зорі, і пальмові голуби.
І цілую-цілую-цілую.
