ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 754
Творів: 11440
Рецензій: 17358

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Сатира й гумор

Міжнародні відносини або сама-сама в світі.

© Костенко Олександр, 11-12-2007
                                             Дійові особи:
Санта – той самий Дід Мороз, тільки товстіший та нижчий на зріст.
Лікар-психіатр – звичайна людина середніх літ. Він носить білий медичний халат поверх старого зимового шерстяного светра, штани з грубого сукна, старі та ,проте, добре начищені черевики.
Капітан міліції – жлобоватого вигляду чоловік.
Генерал Пупков – генерал
Петро Михайлович – полковник танкових військ.
Рядовий Кісюк – молодий хлопчина першого і останнього року служби.
Рядовий Ризюк – танкіст-механік.
Рядовий Монзюк – танкіст-механік.

                                                   Дія перша.
                                                (сцена перша)
Відділ психіатричної лікарні. У кабінеті сидить капітан міліції та лікар-психіатр.
Капітан міліції: ...Так я тобі кажу: він йде собі по дорозі у цьому червоному костюмі.
А ми значить у бобіку сидимо – гріємось. На вулиці холодно. Він до нас. Я так з бобіка виходжу. А він до мене каже: „ Ви моїх саней не бачили?”. Я питаю: „ Яких саней?”
Він каже: „ Оленями запряженими, там ще подарунки діточкам”. Я вже тоді зрозумів: щось тут не так, питаю: ” Де ваші документи?”. А він давай розповідати, що він з Лапландії, звати його Санта Клаус, що він подарунки дітям віз, а потім він впав і загубив свої санчата.
Лікар-психіатр: Так він може п’яний, а ти його відразу до мене?!
Капітан міліції: Та де там, тверезіший за покійника.
Лікар-психіатр: Ти знаєш, що в мене вся лікарня Дідами Морозами забита?! В мене вже по сім чоловік у палаті. А ти тут зі своїм, Сантою.
Капітан міліції: Санта не мій. Забирай його, з мене у відділку гиржати будуть коли дізнаються, що я Санта Клауса затримав.
Лікар-психіатр: Добре, з тебе пляшка... ні, дві пляшки.
Капітан міліції: Без питань.
Капітан міліції виходить з кабінету, йде на вулицю забирати з машини Санта Клауса.
Капітан міліції: Ходімо, шановний, тут вам розкажуть де ваші санчата, де ваші подарунки, познайомлять з колегами по цеху... ( відводить до лікарні)

                                              Сцена друга
                                        Військова частина.
   За столом сидить генерал Пупков. Він спокійний. Та, навіть, якось холоднокровно-байдужий.У кабінет до генерала приводять солдата це рядовий Кісюк.
Рядовий Кісюк: Рядовий Кіс...
Генерал Пупков: Сідай вже солдат. Ти стріляв?
Рядовий Кісюк: Н-н-н-у-у  я-я-я.... Я випадково на гашетку нажав, а воно як стрельне з усіх залпів. Я ж звідки знав, що воно заряджене.
Генерал Пуков: „ну я...”. Ти хоч знаєш кого ти збив, дурень?
Рядовий Кісюк: Літак???
Генерал Пупков: Гірше, орбітальну станцію.
Рядовий Кісюк: Ух йо.., що тепер робити? Це ж, мабуть люди загинули?!
Генерал Пупков: Значить так. Нікому ні слова. Будуть питати скажеш – навчання проводили. Зрозумів?
Рядовий Кісюк: Ага. Так, а що, справді, орбітальну стацію збив?
Генерал Пупков: А що ти думав?! У нас самі-самі збройні сили в світі. Ти маєш пишатися тим, що перебуваєш в лавах нашої доблесної армії.
Рядовий Кісюк:(радісно) Служу Україні!!!
Генерал Пупков: Йди вже, йди.

                                            Сцена третя.
Психічна лікарня. Палата №7. В ній сидить Санта та ще шестеро людей. Кожен з них „видатна особистість”.
Санта: Шановні ви не знаєте де мої санчата???.
Дикі погляди звернулись до Санти. „Видатні особистості” почали загрозливо наближатись до нього.
Санта: Тільки спробуйте, я вам ноги повідриваю. Падлюки шестеро на одного! РЯТУЙТЕ!!!!

                                            Сцена четверта
Танкова частина. Кабінет полковника танкових військ. За столом сидять: генерал Пупков та Петр Михайлович.
Генерал Пупков: Петюша, дуже треба. Терміново – два твоїх кращих механіки.
Петро Михайлович: Ти розумієш котра зараз година? В мене завтра зимові навчання з Натовськими військами, будемо терористів убивають. Масштабне дійство, приходь подивишся.
Генерал Пупков: Пєтя, якщо зараз не буде тут двох механіків: ти завтра будеш каву натовцям робити, а не навчання проводити. Зрозумів???
Петро Михайлович: Ти поясни, що сталось? Чого такий поспіх?
Генерал Пупков нахиляється до вуха Петра Михайловича і щось тихенько шипоче.
Петро Михайлович: Та ти що???
Генерал Пупков: Вже САМ знає. Давав мені прямі накази по узгодженню всіх справ.
Петро Михайлович: Це ж якщо хто дізнається, це ж який скандал.
Генерал Пупов: Міжнародного рівня. Його вже шукає міліція, міністра вже попередили.
А наша справа ремонт льотного засобу.
Петро Михайлович: Будуть тобі найкращі механіки.

                                                   Сцена п’ята.
Психічна лікарня. Кабінет лікаря-психіатра. В ньому сидить капітан міліції, лікар та Санта.
Капітан міліції: Тобі не можна людину на годину залишити. Дивись, що твої виродки з дідом зробили( показує на Санту. В того розбита губа і два синяки під очима).
Лікар-психіатр: Що, „мої виродки” Санта твій, перший на них накинувся. ЛюдовікXVI сам мені казав, він ніколи не збреше. Я йому вірю. Ти взагалі впевнений, що він справжній?
Капітан міліції: Сам міністр рознарядку давав. А міністр від Самого отримував наказ по знаходженню.
Лікар-психіатр: То тобі за знахідку орден дадуть?
Капітан міліції: Ні, я сказав мені орденів не треба. Нехай вуликами розрахуються, ти знаєш, я пасіку люблю.
Санта: Ви знаєте де мої санчата?  
Капітан міліції та лікар-психіатр винувато знизують плечима.

                                                   Сцена шоста.
Танкова частина. Рядовий Ризюк та Монзюк пораються біля санчат.
Рядовий Ризюк: Ще б сказали оленям підкови понабивати.
Рядовий Монзюк: Вже добу не спимо, а вранці навчання.
Рядовий Ризюк: Добре, що тут деталі від „ВОЛЬВО”, в мого батька була старенька „Вольво” – я в ній часто лазив, а то б ми тут...до самого вечора.
Рядовий Монзюк: Добре, що це не танк, а то до самого дембеля возилися б. (сміються)

                                                   Сцена сьома.
Військова частина. Кабінет генерала. В кабінеті генерал, капітан міліції та Санта.
Капітан міліції: Ось знайшли...
Генерал Пупков: Де ви його надибали?
Капітан міліції: Дедуктивним методом. Нас ще в академії такому вчили. Я розкинув мізками і зрозумів, що треба шукати у психічній лікарні. І Слава Богу вчасно приїхав, а то б вбили його виродки.
Санта: Ви не знаєте де мої санчата. Діточкам подарунки розвести не встигаю.
Генерал Пупков: Шановний Санта. Ми просимо вибачення за певні незручності. Винуватців ми знайшли і покарали. Ваші санчата знаходяться у цілості та схоронності у танковій частині. Олені на свинофермі. Подарунки на складі.

                                                  Сцена восьма.
Танкова частина. Гараж. У гаражі полковник Петро Михайлович, генерал Пупков, капітан міліції, рядовий Ризюк, рядовий Монзюк, Санта Клаус та його санчата, запряжені оленями.
Санта: Санчата! Олені! Подарунки! ( біжить до санів. Сідає у свій транспорт і стрімко злітає).
Рядовий Ризюк: (до рядового Монзюка) Ну ти подивись. Хоча б „дякую” сказав. Жлоб лапландський.
Рядовий Монзюк: Ага.
Петро Михайлович: Салаги!!! Чого рила пороззявляли? А ну бігом у казарму, через шість годин вставати на навчання.
Рядові Ризюк та Монзюк опустивши голови, повільно йдуть.
Генерал Пупков: Дякую тобі, Петя. ( тисне руку полковнику) І, вам, капітане( тисне руку капітану)
Генерал Пупков йде. Залишається капітан міліції та Петро Михайлович.
Петро Михайлович: Обіцяли медаль за заслуги дати, а тільки „дякую, Петя”. Тьху...
Капітан міліції: А мені вулики привезти, я пасікою займаюсь.
Петро Михайлович: (беручи під руку капітана) Пішли Діма медовуху пити, вчора нагнав.
Капітан  міліції: Звідки моє і’мя знаєте?
Петро Михайлович: Я все знаю. У служу у самій-самій армій світу...
                                                          Йдуть
                                                        
                                                         ЗАВІСА


Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

простенько

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© В:тал:й, 27-09-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0409409999847 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif