ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Лімерик
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 848
Творів: 12985
Рецензій: 20413

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Тисячорічне молоко

© Шуша, 04-12-2007
   Вона сиділа на узбіччі дороги. Це була траса «Зоряне-Дощ». Автомобілі їхали з села Зоряне в місто під назвою Дощ. Вони виринали з якогось іншого простору з ввімкненими фарами і пробитим переднім правим колесом, проносилися повз неї і, гасячи світло фар, зникали в кінцевій точці її відрізку – в точці, яка називається Пустота. Водії автомобілів не бачили її, вони летіли в своєму напрямку, вважаючи, що незабаром приїдуть на місце призначення. Але вона знала більше, вона бачила проколи на колесах, адже сама розсипала цвяхи на дорозі, вона знала: жоден з них не приїде в місто під назвою Дощ…лише тому, що їй так хочеться.
    Якщо довго дивитися в одну точку на асфальті, можна побачити, що знаходиться під ним. Коли розриваєш лялечку гусені, можеш стати метеликом. Коли сидиш на трасі «Зоряне-Дощ» останні триста років, починаєш мріяти про те, щоб втратити цнотливість.
    - Ça va? – хтось порушив тишу.
    Це була примара. Вона приходила до неї інколи, намагаючись зав’язати розмову.
    - …
    - May I ask you a question?
    - …
    - Bist du glücklich?
    - Пішла ти!
    - А все-таки?
    Вона закрила очі, намагаючись уявити, що примара зникла, і замість неї сидить величезний ньюфаундленд. Відкрила очі – поруч сиділа такса; остання важко дихала, висунувши язика до землі. Такса розкрила рота і сказала:
    - Ще сімсот років. Залишилося не так багато чекати.
    - Слухай, примаро, хоч би раз перетворилася на хлопця! Невже так важко?
    - У тебе є весільна сукня?
    - У мене є дірка між ногами.
    - Це було недоречно.
    - Та мені все-рівно! Зникни, я благаю, я он з тобою два автомобілі пропустила.
    - Як скажеш.
    Примара розчинилася в повітрі, як дим. Навколо знову стало самотньо і порожньо.
    Вона сидить на узбіччі дороги, повз неї проїжджають поодинокі автомобілі з проколотими колесами. Вони їдуть із Зоряного в Дощ. Але кінцевої зупинки не досягне ніхто.
    Там пішов дощ і розмив вулиці міста і обличчя людей.
    «Bist du glücklich at night?»

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Про дірки в колесах та дірку між ногами

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 04-12-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0161209106445 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif