

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12985
Рецензій:	20412

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза імпресія

Далеко...

© Валентина Козичко, 03-12-2007
Там, де час спливає повільніше, ніж завжди. На межі дня і ночі. Там моя душа знаходить свій спокій… Лежу горілиць на поваленому стовбурі старого дерева понад ставком і поступово розчиняюся думками в повітрі, просякнутому вогкістю болотного подиху. Усі турботи, усе, що роїлося до цього в голові, розтало, немов нічне марево. Залишився безмежний простір, що розкинувся попід небом. Тиша. Безмовність почуттів. Душа летить додому… Згори почали падати важкі краплі води, змушуючи щораз здригатися м’язи обличчя. Зімкнула повіки. Комусь зараз важко. Комусь боляче. У когось дощ у душі… На мить здалося, що похмуре небо розсипається вологими друзками й обрушується на мене разом із вільхою, що нависає розлогим віттям. Розплющила очі. Ні, небо залишилося непорушним, так само, як і дерево на його тлі. Лиш монотонно похитувало галуззям, усипаним молодими листками, заколихуючи мою свідомість… Вслухаюся до гомінкого співу пташок і відчуваю, як щось всередині мене відгукується на кожен згук тих гаїв. Стаю частиною надвечірньої багатоголосої пісні природи. Давно вже вона існує окремо від людей, лиш час від часу дозволяючи їм проникати у свої потаємні глибини. А десь ген понад лісом рожева заграва, посеред темряви, що м’якими обіймами огорнула землю, манить до себе… Знову холодні краплі дощу полилися з неба. Я пам’ятаю. Комусь зараз дуже важко. Та я не хочу сповнювати цю ніч ще й своїми сльозами. Не сьогодні. Пролунає в сутінках попід хмарами німий шепіт. Господи, прийми мою убогу молитву. За тих, кому зараз дуже боляче… Я знаю, Ти тепер близько, як ніколи. Не стоять-бо між нами кілометри шосе, шеренги будівель, гуркіт машин, галаслива метушня, в’язкий розжарений подих великого міста… Усе залишилося позаду. Далеко… І хай згине усе, що пробуджує мене до життя. Нехай… Я видеруся на дах найвищого будинку і зустріну там останній захід. Доберуся до середини покаліченої розладженої пісні й навіки застигну в її стражденному крикові. Я залишу своє життя отут, поряд з Тобою. Там, де душа моя знаходить свій спокій. Далеко…
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Близько
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Волошка, 03-12-2007

Intermezzo
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© delfineja, 03-12-2007

Згенеровано за 0.0106332302094 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Далеко...

Близько

Intermezzo