Привіт Дід Мороз!
Я щороку тобі пишу. Можливо ти мого саме листа і не читаєш, можливо не встигаєш (тобі ж-бо вся малеча світу пише), а може твої помічники гноми такі листи як мій відкладають до коробки із написом „пусті бажання” (себто нематеріальні)...всяке буває. Не втрачаю надії.
Я не хочу багато і тому не прошу. Я знаю, який ти заклопотаний, і може немає в тебе відпусток, вихідних (навіть влітку) так як ти цілком віддався індустрії, яка забезпечує існування ДИТИНСТВА. Милий, старенький, дідусю, я тебе так прошу...подаруй мені шматочок того дитинства! Подаруй. Хіба так багато? Хіба важко? Я так не хочу дорослішати!!! Бо ж чим далі тим гірше. Все змінюється, якісь обов’язки зявляються, самій усе вирішувати, за щось відповідати, усе контролювати, обмірковувати.........я не хочу дорослішати! Принаймі можна ще хоч трохи побути тією безтурботною малючкою, якою ти мене памятаєш? (ой, навіть не пригадаю, коли я востаннє тебе бачила?!).
А ще (ну якщо тобі легше виконати щось матеріальне), то я від недавніх пір мрію про вертоліт . Може трохи і не скромно, але...розумієш, дорогенький, я завжди запізнююся чи то в універ, чи то на роботу! Вже не вистачає тієї півтори години ( стільки я витрачаю на дорогу до універу)!!! На дорогах безкінечні пробки, тягнучки і т.п. ну ти й сам все те бачиш згори. То я все обміркувала і вирішила, що вертоліт буде в самий раз. Тільки розумієш, в чому тут справа? Гм...мабуть моєї стипендії не вистачить на бензин (чи на чому там він має літати)..І я дещо придумала! Мені потрібен вертоліт на КОМПОТІ! Так, саме на компоті. Я вмію його варити – рецепт невибагливий, інгрідієнти завжди можна дістати. І зрештою все буде добре, я з користю використовуватиму твій подарунок. Обіцяю.
Давно хотіла ще з тобою поговорити про дещо...От як ти такий старенький все встигаєш? Витримуєш таке навантаження і не спиваєшся? Ти не думай – я не дивна. Просто мій дід теж в літах і запевняє мене, що ота „клята” горілка сил додає при навантаженні. Хоча шось мені здається, що то він мене обманює. Бо ж після того „допінгу” сили як назло кудись діваються взагалі. Може ти шось порадиш? Чи може в тебе є якийся свій фірмовий секрет? Сил вже просто на того діда ні в кого не вистачає! Геть зовсім все на бабцю звалив! Хіба так можна? До того ж ти ще й не палиш... не знаєш як-то мого діда примусити покинути? Бо ж засадив мало не гектар тим тютюном! А бабці бідній обробляти..краще б вже шось путнє зробив для господарства! Нє, ну в тебе просто має бути якийся свій секрет! Я впевнена в тому!
А взагалі є в мене багато усіляких запитань, і як ото кажуть „це не телефонна розмова”, так от і тут виходить „не листова” чи яка? Хто його знає... (Знала б моя вчителька мови, шо я тут за слова вигадую, самій смішно ). Отож , дідуню, буду прощатися. Бо прийшла мала додому- зараз почнеться війна за комп. Моліться сусіди, бо вона в мене горласта
Все, Діду, бувай. Чекатиму на хоч якусь відповідь чи то знак.
