

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12985
Рецензій:	20412

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Мініатюра

Букет

© Танюха, 24-11-2007
Весна...Вона підкралася тихо й непомітно, лише в останній момент її видав легкий, майже невловимий аромат у повітрі та ледь чутний цокіт каблучка по бруківці. А коли вже всі озирнулись і побачили, що осьдечки Вона - стоїть посеред львівської вулички і таємничо усміхається перехожим, то панна випрямилася, гордо підняла голову і трішки сердито блиснула очима. І хоча її постава неначе промовляла: "Чого витріщились? Що, весни ніколи не бачили?", однак залишалась в ній певна недомовленість, яка неначе магніт притягувала зацікавлені погляди. Але їй набридло позувати, і ось уже тонкий стан майорить серед перехожих. І кожен отримує в дарунок привітний погляд або легке мерехтіння осяйної усмішки. Вони надихають на нові звершення, розкривають ширше очі, показуючи нам, що життя - прекрасне! неначе тюльпанчики, Вона роздавала нові надії, свіжі ідеї, яскраві враження. А люди з вдячністю приймали дарунки та ховали їх, неначе найцінніші коштовності, у свої скриньки. які були у серцях та душах. Та от проблема - на всіх квітів - то не настарчиш! "Партія Зелених" ще виступати почне... І, як завжди за іронією долі, букет закінчився прямо у мене перед носом... І не отримала я цієї весни в презент ані нових почуттів, ані свіжих надій. А зі старих залишилась лише одна: колись я знову зустріну Весну і вона подарує мені величезний букет! Та от питання: а коли? Коли я зможу взяти до собі оту неописану красу, відчути під пальцями тонкі прохолодні й такі ніжні стебла?! Я згідна вже навіть на підсніжники. Але справжні. Щоб кожен раз, беручи їх до рук, я могла на повні груди вдихнути отой чаруючий до пезпам'ятства казковий аромат... Але зараз я стою посеред вулиці і з затаєними заздрощами спостерігаю за отими щасливцями, які вже отримали своє. Якби я була меншою, то, напевно б, заплакала від образи. Але з віком я розучилася плакати. Точніше, це мої очі уже не вміють лити сльози. А от душа... Підкажіть, як бути, якщо очі сухі, а душа ридма плаче?..
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0104138851166 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Букет

Весна болить