Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 7284, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.87.133.69')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Щоденник

Другий шанс на життя

© Надія, 23-11-2007
     Взимку завжи надто рано темніє. Страшно виходити на вулицю, бо не знаєш – що тебе чекає. Наше життя може бути довгим та щасливим, але воно може й обірватися в одну мить. І ніколи не  здогадуєшся – що то за мить і чи можна її попередити.
     Ми йшли темними провулками, безпечно спілкуючись про таке дивне життя. Ми були молоді і, так, ми хотіли жити. Ми прагнули робити добро й залишати глибокі сліди в суспільстві. Ми годинами могли розмовляти про істинні цінності людини, про необхідність створювати щось своє. Перехожі часто чули наші голосні вигуки про любов, дружбу і вірність. І ми не соромилися своїх поглядів! Ми знали, що нас не зрозуміють, добре це знали. Часто до нас підходили молоді хлопці та дівчата. Деякі з прихильністю, інші – з відразою. Ми співали гімн України так, що потім боляче було ковтати. Ми посміхалися до всіх! Так, ми випивали. Але то було не задля хоробрості, а лише щоб.. Я не знаю – ми так і не змогли зрозуміти – для чого..
     Іноді ми підлещувалися до якогось хлопця, беручі його з обох сторін за руки. У багатьох випадках вони лише посміхалися до нас й казали, що такі симпатичні дівчата повинні сидіти вдома, а не гуляти у пошуках небезпеки. Разом ми сміялися й кепкували з юнаків! Вони були для нас дітьми, що їх треба любити й оберігати.
     Але ніхто не бачив нас тоді, коли ми поверталися. Ми жили разом в одній кімнаті з великим балконом. Ми запалювали кавові свічки й вона клала свою голову мені на коліна. Вона була старша за мене. І в неї була саркома. Таке дивне слово – я зажди вважала, що то щось гарне, щось тепле. Але ні. Жахлива помилка. Саркома – це рак! Це смерть..
     Ні, в нас жила боротьба! І ми разом боролися! Ми були щасливі! Вона завжди засинала першою, бо я знаю – що таке, голи хтось колупається в твоїй голові. Це заспокоює, заколисує. Її очі поволі закривалися, а по моїм щокам котилися сльози. Я лише благала небеса, щоб вона не почула мене..
     Заспокоївшись, я засинала. Так ми і спали разом, як кошенята – притулившись одна до одної..
     Життя.. Якщо Бог подарував їй життя – вона не може померти! Вона отримала другий шанс..

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Філософсько - оптимістичний настрій

© Орислава, 19-12-2007

чудово!!!!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тед Лещак, 23-11-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.6966028213501 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …