Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50953
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 6524, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '54.225.35.224')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Середина жовтня - пора надвечір їв твоїх

Осіння манія

© Жан, 03-10-2007
Люди – пори року. Тільки одна –дім. Там затишно. Там безпечно. Там все твоє. І настрій твій.
Манія осінньої меланхолії. Це коли хочеться, щоб завжди була Осінь. Коли зима, весна, літо мчаться як вихор, а ти в очікуванні Осені. Але завжди вона проходить як мить. І цінна своєю скороминущість. Дощ омиває очі  дощі під стогін вітру  І знову цвітуть чорнобривці  І осені ловлю привіти  Каштани згубили кульки  Їх хтось позбирає на зиму Їх хтось зігріє в долонях  в долонях відчується Осінь Просто іти серед золота  золото під ногами  золото на волоссі  На плечах тільки багрянець  І зранку лише прощання Бо Осінь –  завжди «прощай»  Бо Осінь – завжди лиш смуток  На хвильку знайдений рай  Де завжди дорога омита  холодними сльозами неба  Де айстри і чорнобривці  з якими прощатись треба  Де вітер приносить думку  Що ми тут уже не вічні  Найвищий ґатунок смутку Й чуття тут усі найвищі.
Восени живе смуток – маленький сірий звір з благальними очима. Він завжди просить прихистку під вечір. І зранку прокидається поруч. Він надиктовує вірші. Там завжди вітер носить золоте листя. Там зів‛ялі квіти. Там чекання. Там іде холодний дощ, якому дано змивати пилюку. Осінь як Середньовіччя.  Чоловіки застрибують в трамваї з букетами георгін, на яких діамантами виблискує дощ. І хтось чекає на них, кутаючись в мрії від осіннього холоду. Восени так легко повірити в казку. Заграва листків і тиха мелодія смутку. Якої не можна торкнутись в цілому, бо все розлітається на частини. Коли хтось ітиме мокрими вулицями міста, збираючи листя клена в букетик, знай, що хтось ще пам‛ятає про красу, і про те, що все минає. Виокремити з невпинної суєти прекрасну мить і закарбувати її у собі. Це єдине, що можна взяти від життя. Це єдине, що ми пам‛ятатимемо після смерті. Осінь цінна своїми згадками. Осінь цінна своїм настроєм. Маніакальне бажання її приходу. Маніакальне бажання її відсутності. Вбирати її у себе, щоб виливати по краплинці в інші пори року. Щоб пам‛ятати – Осінь – пересторога  Престорога минучості Дощ кладе на пюпітр  повний келишок смутку за жмутком прожитих літ.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.91826105117798 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …