

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12985
Рецензій:	20412

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Мініатюра

Як сучка в пасльоні

© Tamara Shevchenko, 26-09-2007
Було це дуже давно, років з тридцять тому... Батьки на ціле літо привозили Наталку у село до бабусі. Як їй там подобалося! Мріяла, навіть, залишитися у там назавжди, але приходила осінь і мама забирала дівчинку до міста. Марфа, так звали Наталчину бабцю, була трішечки різкуватою, але дівчинка на неї не ображалася, розуміла, що за деякі вчинки треба ще не так наказувати! Та й життя у неї було тяжким, голод та війну пережила. У селі влітку роботи багато. А з такою внучечкою нічого не можна зробити до ладу. - Бабусю, давай я тобі допоможу! - Допоможи, моя люба, треба моркву прополоти. У тебе пальчики тоненькі, то ж травичку зможеш швидко вирвати. Допомогла онучечка, вирвала всю моркву, а рядочки із кропом залишила.... Та не тому, що помилилася, просто кропу більше виросло, жалко його було рвати. - Наталко, де ти, така-сяка та хороша! – гукає старенька, побачивши роботу старанної помічниці. А та прилягла під картопляним кущиком, заховалася. - - Виходь, негіднице! Ось приїде твоя мати, відправлю тебе у місто, побий мене кішка лапкою. Узяла на свою голову дитинчатко, щоб побавити! Виходь, я тобі кажу, сидиш там, як сучка в пасльоні! А Наталка сльозами заливається, та не тому, що бабусі налякалася – не хоче вона до міста їхати. Пожаліла бабця дитятко, обняла, поцілувала, ось і все покарання: - Радість ти моя, розумниця, щастячко ти моє, - все приказує старенька, та гладить онучечкину голівку своїми зморщеними натрудженими руками, коли та їй приносить на город водички свіженької. - - Та яка ж я радість, -запитує шкідлива дівчинка, - якщо я зовсім нічого не роблю, а тільки заважаю? - А ти й не роби, сиди ось так під кущиком, поки я клаптик картопельки досапаю. Це й буде твоєю допомогою. - Бабусю, а що це за рослинка? - Це пасльон, рідненька моя, - відповідає бабуся. - Це той, що під ним сучка сиділа? - Той, онученько, - каже бабця Марфа, а сама від сміху рядочків картопляних не бачить. - А чому ти всю травку вирубуєш, а цю залишаєш? - Пасльон, дитятко моє дорогеньке, був колись найкращим ласунком. Дуже рідко він зараз застрічається, берегти його треба. Ти теж бережи. - Можна мені попробувати ці ягідки? – запитала дитина. Її зовсім не цікавив пасльн, просто набридло на городі бути, додому йти захотілося, щоб погратися з бабусею, послухати іі загадочки та забавляночки. - Звичайно, попробуй, сонечко моє. - А у мене не буде животик боліти? - Ні, звичайно, не буде! Пасльонові ягідки дуже смачні та поживні. Наталчині хитрі оченята подивилися на оцю дивну рослинку, вона зірвала одну ягідку і поклала її в ротик.... - Ой, бабусенько! Животик, мій, животик! Ой, болить! - Та що ж це за кара така! Побий мене кицька лапкою, завтра ж відправлю тебе до міста! Що ти пищиш, як сучка в пасльоні? Як би не сердилася бабця Марфа, все одно покидала всю роботу та вела онучку до хати: «Та щоб тебе горе обходило десятою дорогою! Щоб ти тільки від щастя й плакала!» – приказувала старенька, сварячи Наталку. Поки дійшли до дому, дівчинка вже й забула, чого вередувала. Бабуся взяла її на ручки, поцілувала, поправила заповстані косички: -Сподобався тобі пасльон? - А що це таке? – запитала вередуля і подивилася на свою улюблену бабусю очима, повними цікавості. - Це ж та ягідка, від якої у тебе животик заболів. Та Наталці вже не до пасльону, адже по телевізору мультики показують. - Наталко, Наталко, не бачила ти ще смаленого вовка. - Якого вовка, бабусю? - Смаленого. - А він страшний? - Дуже страшний! - Це той, що в казці про Червоний Капелюшок?(Боялася вона того вовка)... Пройшло багато років... Побачивши рідкісний кущик пасльону, Наталка відразу згадує свою бабусю Марфу, її пісеньки, казочки та забавляночки. А ще, плаче, плаче, як сучка в пасльоні... Бачила вона за своє життя вовка смаленого, та й ні чим другим її вже не налякаєш. Нарвала у жменю ягідок, поклала їх на хліб, посипала цукром. Смачно! - Мамо! Чому у тебе губи сині? – запитує синочок. Але Наталка його не чує, вона їсть пасльон та насолоджується смаком дитинства...
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

На городі паслін, а у Києві помідори, картопля й баклажани!
На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Олесь Бережний Статус: Гуру, 02-10-2007

Назва багатообіцяюча. Реалізація не дуже.
На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© kokacherkaskij Статус: Маестро, 29-09-2007

Вовка боятися , до лісу не ходити.
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олесь Б., 28-09-2007

ідіоми
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Антон Санченко, 26-09-2007

Дітородний вік
На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© Мисько Сергій Ввсильович, 26-09-2007

Згенеровано за 0.0167980194092 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Як сучка в пасльоні

На городі паслін, а у Києві помідори, картопля й баклажани!

Назва багатообіцяюча. Реалізація не дуже.

Вовка боятися , до лісу не ходити.

ідіоми

Дітородний вік