

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12985
Рецензій:	20413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Психопатична казка

Занепад імперії Грей

© InnOK, 08-09-2007
Я познайомилася з ними рівно за двадцять годин після мого повноліття. Була ніч, падав дощ, повний місяць, здавалося, лежав на одній із могил сірого брудного кладовища. Там, за високою металевою огорожею, була розташована імперія Грей. Вірніше, величезний похмурий будинок, котрий викликав миттєвий страх у всіх, хто на нього подивиться. Споруда, збудована в готичному стилі, не відображала нічого доброго, жодної надії на краще. Але я йшла туди, по прямій пісочній дорозі, щось керувало мною, тягнуло за рукав, а потім за волосся. Я знала, що маю туди потрапити. І це сталося. Ранньої вологої осені, віддаленої від мого насторою не більше ніж на 20 міліметрів. Ворота відчинялися перед кожним, хто наближався до них, а біля дверей на мене вже чекав хлопчик, другий небіж імператорки Грей. Він завів мене до порожньої зали, а сам зник. За хвилину якимось чином я опинилася в коморі, забитій щурами та павуками. Стефан ( так звали того хлопчика ) приносив мені кожного дня щось їстівне. Він не розмовляв, опускав очі додолу й ніколи не посміхався. Я ставала слабшою з кожним днем, а в ту ніч, коли була вже майже прозорою, мене забрали. Прокинувшись, відчула, що лежу на м’якій поверхні. Наді мною стояла суха, трухлява бабця Марена, найстарша в усій імперії Грей. Вона була настільки старою, що на лівій руці біля пальців, а також на шиї у неї не було шкіри, а одні лиш кістки. Волосся майже повністю повипадало, губи висохли й поскручувалися в трубочки, а очі були чорні-чорні, повністю. Спочатку я злякалася, але вона виявилася надзвичайно привітною. Розповіла все про свою родину. Їх рід походить від славетного Доріана Грея, того самого, що віддав душу за вічну красу та юність. Відтоді на них лежить прокляття: живуть до повного розкладання тіла й відчувають неабиякий біль, коли кожна часточка їхнього єства гниє. Цей будинок, що вони називають імперією, надзвичайно великих розмірів, бо основна його частина проходить під землею. Там вони всі й живуть, а їх 200 чоловік. Чотирнадцятеро вже майже розклалося, й вона, бабця, серед них. Майже ніхто з дітей не розмовляє, бо не мають язика від народження. Вони живуть своїм окремим світом та мають власні звичаї. Пані Марена розповіла мені, що не була на вулиці більше тридцяти років, оскільки має алергію на запах свіжого повітря. Більшість з них – також. Коли я спитала в неї, навіщо мене тримали в підвалі, і чому я маю тут бути, то вона відповіла, що мене випробовували таким обрядом, щоб побачити, чи підходжу я. Тоді вона сказала, що я все витримала, тому тепер повинна відродити імперію, якимось чином вивести всіх на волю, допомогти їм «відродитися». Я не розуміла, як це можливо, але відчувала з кожним днем якусь силу. А потім, коли мені стало добре, встала з м’якої поверхні, що виявилася не ліжком, а сплетеним вузлом змій. Я помітила на собі безліч укусів, але бабця, проказавши певне закляття, відновила мою шкіру повністю. Згодом я познайомилася з усіма. Імператор та його дружина ввічливо прийняли мене та запропонували оселитися в найкращій кімнаті. Там я відчувала цілковиту злагоду своїх думок з тілом, ще ніколи мені не було так добре, як тоді. Я прожила там півроку, не відмовляла собі ні в чому. Тим часом в будинку помирало по дві особи майже кожного місяця. Тоді володарі імперії Грей, провівши сімейну нараду, вирішили вишвирнути мене, бо я не приносила жодної користі. Але я не могла покинути того місця, бо відчувала певний зв’язок з ним і вже готова була оселитися там навіки. Я благала імператорку залишити мене, і вона, побачивши безнадійний блиск у моїх очах, дозволила побути на весіллі старшої дочки своєї двоюрідної сести. Ця дівчина, що ім’я їй Ельза, була найгарнішою з усіх дітей. Бо, на відміну від інших, мала зуби всередині рота та нормальні, не чорні, очі. Чоловіком її мав бути нерідний дядько, що на п’ятнадцять років старший від неї. Він мав уже восьмеро дітей від трьох дружин і сподівався отримати від Ельзи сина, такого ж гарного, як і вона сама. Та на весіллі сталося дещо дивне: наречена почала задихатися та рвати на собі волосся. Велика паніка обійняла всю імперію, й ніхто нічого не міг зробити, бо єдиної чаклунки Марени вже не було в живих. Тоді я відчула, як щось холодне пробіглося всередині мене, а потім вилізло через рота назовні та потягнуло за язика до лежачої дівчини, котра смикалася на підлозі з кривавою головою та купкою вже червоного вологого волосся. Я пам’ятаю, що говорила щось над нею, але не можу згадати, що саме. Та найголовніше те, що це спрацювало, й дівчина заспокоїлася. Враз мене оточило все сімейство й не могло стримати свого захоплення. Вони дякували мені, а я, відчуваючи свою необхідність комусь, насолоджувалася останніми днями перебування там. Незабаром, коли Ельза одужала, всі забули про мій подвиг, а імператорка наказала забиратися. Але я знову-таки попросила в неї залишитися на культі поклоніння Морфею. І вона дозволила. Коли всі зібралися в порожній залі, збудованій з костей та м’яса, та проспівали прославляючу пісню, Морфей постав з повітря та землі й «забрав їх до своїх обіймів». Тоді це й сталося. Я підпалила всередині будівлі все, що лише могло горіти. Сама ж, взявши з собою силоміць Стефана, вибігла з будинку, відчуваючи важку тугу, але не почуття провини. Я бігла так швидко, як тільки могла. І лише на кладовищі почула позаду себе пронизуючий стогін, що долинав з будинку. Я подивилася на Стефана, у нього з рота йшла кров, а чорні очі стали білими. Знаючи, що він не має алергії на свіже повітря, я зрозуміла: імперія Грей зруйнована... Я не караю себе в цьому, але Морфей і досі не приходить до мене. Кожної ночі мене навіщає Стефан. Він тримає за руку бабцю Марену, а та лиш промовляє: « Ти все-таки зробила це: звільнила нас.» Тепер мені немає спокою, бо, як тільки заплющую очі, бачу їхні обличчя, а потім палаючу будівлю, що руйнується в мене на очах – імперію Грей.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Продовження історії про Доріана Грея
На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Ігор Скрипник, 10-09-2007

горор живе
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© , 10-09-2007

Згенеровано за 0.0104970932007 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Занепад імперії Грей

Продовження історії про Доріана Грея

горор живе