| © InnOK, 22-08-2007 |
Коли Марк зайшов до кімнати Олі, то побачив, що вона сидить на підвіконні. Дівчина була одягнена в картату сорочку й нервово курила. Почувши стукіт дверей, вона викинула сигарету у відчинене вікно, але чомусь не наважувалася подивитися, хто прийшов.
– Відколи ти палиш? – здивувався хлопець.
– Я... – затягнула дівчина. – Чому я маю перед тобою звітувати?
– Я твій найкращий друг, – образився Марк, – якщо ти забула.
Оля підняла очі. Вони були червоні, опухлі й налиті слізьми.
– Ти знову плачеш? – хлопець підійшов ближче. – Чому?
– Ніби ти не знаєш... – Оля витягнула з пачки наступну сигарету.
– Знову через мене? Люба, не треба так себе мучити. Ти ж розумієш, що вже навряд можна що-небудь змінити. Ми з тобою дружимо ще з початку цього навчального року. Пам’ятаєш? Познайомилися в клубі... Відтоді я бачу тебе майже кожного дня. Це робить мене по-справжньому щасливим.
– Я тебе ненавиджу. – тихо мовила дівчина. Довге пишне чорне волосся майже повністю закрило її схудле обличчя. У неї судоржно тремтіли руки, а чуб став мокрий від сліз.
– Заспокойся, – хлопець притулив дівчину до себе. – Не знаю чому, але мені тебе жаль.
– Відійди від мене. – спокійно промовила Оля.
Хлопець прибрав з її плечей руки. Він стояв і тупо дивився на неї, а потім усміхнувся й мовив:
– Все одно не можу тебе зрозуміти. Подивися: життя прекрасне! Не забувай, що воно все ще триває.
– До біса життя! – закричала дівчина. Вона підхопилася й стала на підвіконня обличчям до відчиненого вікна. – Я зараз розіб’юся нахєр!
– Як хочеш... – Марк притулився до шафи й просто спостерігав за діями Олі.
Остання стояла нерухомо. Їй було дуже страшно, але щось невидиме, щось дуже сильне підштовхувало її. Внизу гралися діти. Вона чула їх пронизливий дзвінкий сміх, гупання кольорового м’яча, гудіння брудних машин – від усього цього в неї запаморочилося в голові.
– Ні, я не можу. – Оля зійшла з підвіконня.
– Що я чую? – іронічно мовив Марк. – Невже це каже та сама дівчина, котра щойно посилала життя куди подалі?
– Життя – це паскудство.
– Якщо так, тоді я не бачу сенсу жити, а ти?
– Пішов ти...Забирайся звідси!
– Якась ти сьогодні непривітна і в такому вигляді зовсім мені не подобаєшся.
– А в якому ж тоді? – крізь зуби запитала дівчина.
Марк декілька секунд думав, походжаючи кімнатою, що дуже дратувало Олю, а потім мовив:
– Мабуть, тоді, коли ти весела, зовсім несерйозна, легковажна...
– Навіть не пам’ятаю, коли я в останнє сміялася чи хоча б посміхалася. – сумно сказала дівчина.
– Не будемо про погане. Я бачу, що тебе це ще більше засмучує.
Оля сіла на підлогу, спиною спершись на ліжко й почала терти руками очі.
– Як це все мене ді-ста-ло! – протяжно вимовила дівчина. – Мене дратує твій незрозумілий акцент, оця зелена кофта, твоя розпатлана зачіска, хода, навіть ім’я – все! Я хочу зникнути, або краще, щоб ти щезнув.
– Олю, я лише хочу тобі допомогти! – вигукнув Марк. – Невже ти досі цього не зрозуміла?!
– Як? Я хотіла забути тебе, але потім зірвалася й не змогла... Я повністю залежу від тебе. Поглянь на мене: я – живий манекен. Нічого не відчуваю крім розпачу й прагнення піти в нікуди. Ти можеш творити з мене різні образи: веселі, кумедні, сумні, жахливі, безтурботні, трагічні...
– Вибач, – перервав її хлопець, – але ти сама так захотіла, й не треба мене тепер у чомусь звинувачувати. Я ненавиджу вислуховувати чиїсь скарги на життя, бо в мене життя вдалося, все чудово. А ти, мабуть, ще просто не доросла до того, щоб це зрозуміти, або ж повна дурепа.
Дівчина піднялася, підійшла до своєї тумбочки й витягнула звідти картонну коробочку.
– Все. Мені набридло вислуховувати ці нісенітниці. Якийсь ідіотизм! Зараз піду й змию це все в унітаз. – зі сльозами на очах ледь вимовляла Оля.
– Цілу коробку? – здивувався хлопець. – Ні. Я тобі не вірю. Ти просто не здатна після всього, що ми з тобою разом пережили, так вчинити.
– Тоді дивися. – дівчина підбігла до унітазу й висипала в нього білі таблетки з коробочки.
– Г-м-м, – Марк усміхнувся, – а й справді дурепа. Ти ж знаєш, що я скоро повернуся, не зможеш без мене прожити.
– Ні. Більше я тебе не побачу...
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
