

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12985
Рецензій:	20412

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Роздуми молодої та гарної

* * * ( присвячено Літньому Сонцю)

© Юліана Грай, 21-08-2007
Бувають просто сумні душі. Ти сидиш на ліжку, трохи нахилившись вліво, згорбившись, звівши пальці ніг разом і огладаєш кімнату в якій ти живеш, майже 2*2. Перед тобою відкрита валіза, на яку ти звалила речі великою кіпою. Десь валяється фотоальбом, цей замам'ятовувач спогадів, відкритий на фотографії, де ти до біса гарна. Курчаве волосся, блакитна блузка, сріблястий браслет на правій руці. Думаєш: яка попса! Піднімаєш люстерко з підлоги, хоч розумієш, що ти вже не така, робиш щасливо-гірку гримасу, і хочеш взяти цигарку. Але ж ти не береш! Ну просто любиш себе мучити, ну не можеш без цієї трагедії! І завершують цю іделічну картину джинси в незрозумілій позі та якийсь зошит, ще зі школи, в який ти кладеш рвані невідомо звідки листи з твоїми віршами. Ну чого не зробиш все якось гарно, як було у тої попсової дівчини? Нема часу? Якось не доходять руки? Не бреши. Просто тобі ніби подобається така занедбаність. Ось він твій новий коханець, після вашої першої ночі, важко лягає біля тебе, дивиться ніжно-замріяно-тупим поглядом і каже: " Я не знаю, що сказати. . ." Та ти не повернеш голови до нього, щоб не бачити ще раз цей вираз обличчя, не почути щось типу " це було (маленька пауза) неперевершено", або ще глади " я думаю, що я тебе люблю". Хоча саме для цього ти тримала його пристойний час і займалась коханням з ним зі всією можливою напускною ніжністю. Та ти тільки якось зло подивишся в стелю і скажеш : " Не треба нічого говорити! . . " І чого? Бо ти стерво? А хіба стерво буде потім лежати всю ніч не закриваючи очей, чи поцілує вона перша його зранку, та чи образиться на нього за те, що він таки цього не сказав? Потяг. Навіть не потяг. Електричка. Зупинка в якомусь містечку " типу село, в якому є залізниця". Дивишся на всіх цих маленьких брудних, як тобі здається, людей на маленькому брудному вокзалі, на своїх сусідів, на обгортку чогось, від чого в тебе ще й досі є присмак в роті, на валізу, яка, чомусь тобі здається, має впасти з верхньої полиці . . . і сама в себе викликаєш відразу до цього всього. Чого? Бувають просто сумні душі, які живуть лише Літнім Сонцем.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

4ydovuy tvir
© Taras, 05-09-2007

Квартирне питання
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Люся Українка, 21-08-2007

Згенеровано за 0.00995683670044 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

* * * ( присвячено Літньому Сонцю)

4ydovuy tvir

Квартирне питання