

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	722
Творів:	10880
Рецензій:	16557

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Рецензія для ДЧ

Позбутися пітьми

© Катерина Павлова, 11-08-2007
Дереш Л. Трохи пітьми, або На краю світу. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007. — 288 с.) Беручи у руки останнього Дереша, я очікувала на те, що завжди отримувала від нього-на жорстокість, містику, захоплюючий до нестями сюжет, екшн і філософію.Я хотіла божевільної атмосфери свободи, яскравих, психічно неврівноважених героїв, що як завжди, полюблятимуть наркотики, алкоголь і важку музику. Я насправді люблю світ, який створює Любко Дереш - всю цю чорнуху і матюки, психоделіку і потойбічну(переважно по –лавкрафтівськи потойбічну) тематику. І ось переді мною лежала „Трохи Пітьми”. Книжка захоплює відразу, починаючи з епіграфа (що, напевне, і дав назву усій книзі).Усе дійство відбувається у Карпатах, на щорічному злеті неформальної молоді. Тут і проходить зустріч „клубу самогубців”- головних героїв твору, зведених докупи невідомим „координатором”. Шестеро людей, такі несхожі один на одного, кожен зі своєю болючою історією, своїм характером .Кожен з власним шматком пітьми у голові. Всі вони дійшли думки, що мають вмерти. Поступово вони дізнаються історії один одного, і кожна з них неймовірна і шокуюча. Між майбутніми самогубцями складаються важкі відносини ,вони усі різні і тому їм важко спілкуватися ,але за допомогою один одного і себе самих вони так чи інакше очищуються від своїх застарілих страхів і болю, сумнівів і божевілля. І навіть Йостек ,найсаркастичніший з усіх героїв , під кінець дізнається , що „Світ великий і прекрасний”.Дізнається і нарешті вірить у це. Так,у середині книги один з головних персонажів йде і не повертається, а інший наприкінці вмирає – але факт у тому ,що всі вони перероджуються , всі вони нарешті зкидають з плеч важкий тягар болю, розуміють, як жити далі.Всі вони через страждання позбуваються пітьми, що жила у них всередині. Так, у книги добра ідея і сюжет, але нажаль, від втілення я чекала більшого. Інші твори Дереша, прочтані мною - „Культ”, „Поклоніння Ящірці” і „Намір!” читалися на одному диханні, і в них була якась цілісність, закінченність.Останні слова завжди ставили у творі жирну крапку, як наприклад у „Поклонінні” – остання фраза „І мене це абсолютно не гребе” добила, приголомшила мене. У „Пітьмі” такого нема – у кінці книжки почуваєшся збитим з пантелику, ніби до кінця не вистачає ще пару сторінок. Взагалі, книга справляє досить сумбурне враження –ніби у автора було мало часу поставити все на свої місця, обробити з усіх боків. Коротше кажучи, вона трохи сира у порівнянні з іншими. Можливо, це задум самого Дереша, але чи вдалий – спірне питання. Книга заслуговує на тверде „чотири”, і це добре ,але прикро на фоні того, що попередні три заслуговують на „п`ять”. Маю надію,що це не тенденція, і з нетерпінням чекаю наступних творів одного з моїх улюблених письменників.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00915598869324 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design