-- А ось це смакує набагато краще за будь-які любовні інтриги – патетично мовив серцеїд, дивлячись на розбите(на дві дольки) серце, що обпікало йому долоні. Воно, автономно від організму, посіпувалось і плювалось кров’ю із своїх шлуночків.
А Людочка просто стояла. Нове відчуття безсердечності розливалось по її захолонувшим венам. Тепер їй можна брутально лаятись, їсти ковбасу палками, дубинками, машинами… Вона куритиме дешеві цигарки прямісінько на дитячих майданчиках, відливатиме в під’їздах, шлятиметься по операх у спортивках із повними кишенями «семачок». І, обов’язково, питиме алкоголь, ні, ліпше, – гальмівну рідину, ще й відрами. Вона втрачатиме пульс, не напиваючись. Спатиме в парках, аби в’янули дерева від запаху її тіла, аби собаки замість своїх темних справ під деревом тихо скавучали у куточку квартири…
О, перед нею відкрилися перспективи працювати кондуктором на якомусь переповненому людьми тролейбусному, а, може, трамвайному, маршруті.
Але поки-що ми думаємо замість неї, а Людка продовжує стояти і відчуває як холодніє тіло… Їй вже не стати запальною революціонеркою. Запалу нема. Образно кажучи, якби вона доторкнулася до Сонця, то воно б заіскрилось, як від короткого замикання щитова, та згасло б навіки. Звісно, так би і було.
По щоці у Люди повзе тінь. Чия? Тінь від її власної руки, яка прикрила заплющені вічі. Стадія холоднокровності щойно проминула. Перспектива стати кубинським терористом розтанула, як льоди південної Атлантики. Проте Людочка не засмучується - в неї стадія байдужого споглядання. Це коли очі сприймають світ у вигляді бікодування: живе(1) та мертве(0). Причому важлива не очевидність, а бажання декодувальника. Так що всі, хто вивільняє занадто багато енергії буде переведений в другу групу терміново і без попередження. Ні, вже не буде. Стадія минула.
Дівчина заклякла, присівши на кушетку, адже по телевізору йде мелодраматичний серіал. Хоча в хвилини чуттєвості Людочка, як раніше, більше не пустить сльозинку. Нічого, є кому заплакати замість неї (Латинська Америка, Канада, частина Європи і, звісно, сусідка з перевулку). Людочка не задасть собі питання: чому вся країна переживає за долю Хуанети, а українську дівчину, зі схожою історією, зневажає весь куток, ще і бабця з Кіровограда, яка знає всі Київські плітки. Люди готові задушити її власним шовковистим волоссям за молодість .
Плямисте простирадло та витерта пам'ять – ліки від останньої стадії емоційної деградації: споглядання покарьоблиної світлини із тим поцом, що не вкрутив би гаєчним ключем, проте майстерно закрутив дівчачу голову.
Без наркозу думки передумані, і вирвані, під час кошмару, із голови. Таки добре, коли обов’язки вкраденого серця перебирає на себе світла голова. Стадія апатії зникає. Вегетативно реінкарнується душа у нове життя, яке вже стукає у груди…
