Андрухович Софія
Сьомга. Роман. – К.: Нора-Друк, 2007. – 352 с.
Юрій Андрухович – неординарний письменник. Саме він є одним із тих, хто породили на території незалежної України поняття сучасної літератури. Тому й не дивно, що його тексти часто критикують (особливо діаспора). Адже зараз не ті часи, коли оспівували вишневі садки, калинові гаї і козачки освічувалися в коханні цнотливим Марічкам - “Рибонько, серденько, моя ти пташечко – я тебе кохаю!” На зміну їм прийшли обмальовані непристойними виразами дитячі садки, де є кущі, в яких гопи драють Аньку з 16-поверхівки...
Його дочка Софія стала відомою письменницею не тільки завдяки прізвищу. Вона стала відомою передусім завдяки своїй творчості. Останній прояв її таланту – роман „Сьомга”, виданий у київському видавництві „Нора-Друк”.
На обкладинці книги зображено шматок сьомги, відзнятий у еротичному ракурсі, який нагадує жіночий статевий орган – те, на чому світ стоїть. Саме цей шматок риби і є основним мотивом, основною ідеєю твору.
Бувають моменти, коли ти пригадуєш все своє прожите життя. Читаючи „Сьомгу” мимоволі стаєш психоаналітиком і слухаєш сповідь, роздуми, оригінальні думки, дитячі спогади, латентні (приховані) страхи і переживання, сексуальне самоствердження.
На початку роману Софія Андрухович веде розповідь про особливості проживання на першому поверсі, у тісній київській „гостинці”, де за нею слідкує вуаєр-маніяк – сантехнік що живе неподалік і знає все про неї. Спершу його навіть стає трохи шкода. Далі авторка накладає читачу величезний шматок пам’яті і спогадів з дитинства, у якому завдяки оригінальному стилю та неординарним епітетам та порівнянням, трапляються пікантні шматочки сьомги. Читач легко ковтає особливості курортних романів, статеві відкриття у дитячому садку і збочення виховательки, прогулянки по саду психіатричної лікарні, споглядання утоплениці та підслуховування зґвалтування, описи друзів, їх помешкань і батьків, неформальні збіговиська, горілку у кавуні, престижні романтичні відносини з солідними бандюками, „наводку”(Тралалала -лалала), перший сексуальний досвід героїні, американські Паті, спілкування у Інтернеті, на вулиці та у ліжку, блукання закинутим піонерським табором та запущеною колією, стукіт сердець у метрополітені (тудудух-тудудух), дитячу пристрасть до м’яса...
До того ж, все це прикрашають, схожі на дитячі, малюнки авторки.
І ось, коли читач поволі усвідомлює і пізнає внутрішній світ героїні, на поверхню виринає хтось, хто хоче в прямому сенсі пізнати її внутрішній світ – і розрізає її, наче рибу. Причому Софія описує це так, немов спостерігає за цим поруч (бачить все це згори).
Твір шокує своєю відвертістю. Це суміш сповіді і детектива, філософії і психології. Таких мало навіть за кордоном. Рекомендується всім, хто захоплюється психоаналізом, любить слухати життєві історії, або просто шанує якісну сучасну українську літературу.
