Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2626
Творів: 47986
Рецензій: 92778

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза (справжнісінька правда)

Новорічні метаморфози* (Тільки для дівчат)

© vanda, 12-07-2007
Привіт, кузино! Яке неподобство, що ти так далеко! У мене стільки новин, що ні  пером описати, ні в мобілку сказати. Розповім про основне.
Сестричко, пам'ятаєш, як ми в дитинстві шукали під ялинкою подарунки? А як були у  бабусі в гостях і знайшли по цілому кошику гостинців? Ми ще тоді почали сперечатися, як назвати нових ляльок,  і тоді дід вигадав їм  збірне ім'я Гален, бо я  – Ганнуся, а ти – Олена. Так от, моя  Гален і досі жива, хоч і з діркою в голові. Я зараз дивлюся на неї і мало не плачу, бо вона мені нагадує про тебе… А пам'ятаєш, як бабуся і наші мами вбрали всю ялинку цукерками, а ми їх нишком їли, начиняючи пусті фантики ватою? А потім дід скомандував "налітай" на цукерки і прикраси,  і ми налетіли, аж обчистили ялинку до стовбура!
А пам'ятаєш зимові подвиги на канікулах у третьому класі, як ми хотіли з'їхати на лижах з крутої гори, але боялися, і тих всіх вчила кататися на целофанових пакетах? Коли пакети порвалися, ми з тобою ховали руки за пазухи і  котилися качалками, і ніхто так не вмів, а потім довелося хтозна стільки хворіти і спати у бридких гольфах з гірчицею…Про ці радощі дитинства залишається вже тільки згадувати.
Тепер сядь на стільчика і за щось тримайся, бо в мене новина: я постриглася! Коротко! В нашому класі мода на довгі коси, у всіх щось є на голові. Ну, я перша ластівка. Тобто, зі стрижкою. Немає мені коли заплітатися: треба і в музичну школу, і на бальні танці, і на факультатив, і 9-й клас – вже не жарти. Це сталося за день до новорічного вечора, і тільки кума Наталка була в курсі. Вона теж хотіла позбутися кіс, але їй мама не дозволяє. А моя мама не проти, вона сама пішла зі мною до салону. Мені там зробили пишну укладку і так зацементували лаком, що за ніч зачіска і не ввігнулася – даремно я спала носом вниз. Просинаюся – щось лоскоче руки, хапаюся за голову, а вона така легесенька і вся в кучериках! Тепер читай, що було мені з новою зачіскою.
У нас був бал-маскарад і до зали впускали тільки в костюмах чи в масках. На вечір я  традиційно спізнилася. Поки маску з мамою зробили, поки те-се. Якийсь спеціальний костюм ми цього року не готували, я просто вдягла коротке плаття, яке твій дядя привіз з Німеччини, і взула босоніжки на високому каблуці. Плаття щільно облягає, а низ розширений і розлітається, як у Дюймовочки; хтось на мене так і сказав. А рукава – просто королевські! (Ой, в тебе ж таке саме, ти вже його обновила?) Мама додала одну цікаву деталь: пелеринку з білого мережива, на шиї – стійка і спереду "діамант". А маску, точніше, півмаску, оторочили внизу сіточкою і посипали блискітками. В школі без цієї маски мене бачила тільки прибиральниця тьотя Галя, яка відімкнула клас, щоб я перевдяглася.
До речі, деякі пацани вирішили, що вони дуже круті, прийшли хто в чому, але їх відрядили у  “Майстерню Діда Мороза“, де був цілий склад  кольорових папірців, пір'я, хусток і всякого ганчір'я. Вони повиходили звідти бабами-ягами, чортами, піратами – дешево і  прикольно. А випускники що утнули! Організовано повирізали з ватману кільця  з вушками, стулили скріпками, натягли на голови – і  все. А весь зал поліг зо сміху! Уяви, вже гримить дійство, худющий Андрій Балябчик з 11-А го зображає Діда Мороза з таким же худим мішком, пампушечка Люда-організаторка веде програму у костюмі Снігурки, і тут заходять дві бригади елегантних мужиків – душ п'ять метеликів із закрученими над лобами вусиками і з десяток зайчиків, які трясуть білими вушками!
Я, до речі, зайшла за ними ніким не поміченою. Дівчата з нашого класу майже всі були в довгих платтях, з пишним волоссям, пофарбувалися і накрутилися – не часто ж випадає побувати на балу. Костюми були класні. Мої подруги перетворилися на 2 попелюшки, 1 циганку, 1 Барбі, 1 Снігову Королеву, ще одну просто королеву і 3 просто принцеси. Спочатку я трохи їм позаздрила, але подумала, що з пелеринкою я теж схожа на принцесу, тільки сучасну, яка, наприклад, навчається у королівському коледжі. Додам: Ірка  була Кармен – мені дуже сподобалося, Юлька вирядилася і намазалася чи то змією чи то поп-зіркою, Наталка вдяглася русалкою – у вишиту довгу сорочку, Катя – індіанкою А народу було повно, всіх  не роздивилася.
Все вдалося чудово, настрибалися досхочу. Було також багато повільних "композицій". Зал освітлювали тільки мигалки і дзеркальна куля, і хлопці не боялися танцювати. Спасибі танцювальній студії, і я вже не боюся, коли мене запрошують на “медляки”. Принаймні, не дивлюся  вниз на чоловічі туфлі і не думаю, як їх обійти і за що при цьому триматися. "Танок повинен нести насолоду, – говорить наш Валерій Іванович. – Надіньте м'язи на скелет, підніміть підборіддя, пливіть, радійте своїм рухам!" Золоті слова, але на все потрібна практика. Ну, мені цього разу пощастило як ніколи! На всі танці мене запрошували. А спочатку я думала, що піду додому. Уяви, пролізла в куток, де сиділи наші, а вони від мене відвернулися, навіть Вітько з Олегом – і ті не озвалися. Я образилася, подумала, що їх злякала моя зачіска. Не повірила, що навіть друзям  важко мене впізнати! Сиджу собі тихенько, і тут мене запрошує солідний Тарасенко з 11-Б, виводить під саму сцену, а сам височезний, ступні  - як  ласти. Він їх і так, і так, і по першій позиції, і по другій – намучилися з ним, але всі на нас звернули увагу. Тарасенко мужньо відтоптався весь танець, тільки щосили сопів мені над головою, аж я боялася за свою зачіску. Поруч гриміла колонка і ми не розмовляли, а в кінці він сказав: "Дякую, незнайомко!" Я отетеріла і мало сама не подякувала, але зробила, як нас вчили, легкий уклін головою набік. Ну, і пішло. Я не сиділа: то один старшокласник, то другий. І  на швидкі танці в свої кола ведуть. На всі питання тільки загадково посміхаюся – ввійшла в роль незнайомки.
І тут мене запрошує Артур К. з нашої вулиці. Де він узявся і хто його привів – він же з іншої школи? Начепив якусь клоунську шапочку і з розгону – до мене. Це при тому, що я  його завжди обходжу десятою дорогою, а він мене теж. Ти ж знаєш, яка в нього погана репутація. Всі хлопці на вулиці нормальні, завжди всі разом гуляємо, а як тільки з'являється цей дурко – одразу бійки, сварки, до дівчат пристає. Змалечку з ним ні в піжмурки погратися, ні в квача – то котрусь чмокне, то зажме, то просто зачепить, аби зіпсувати настрій. У мене з ним була колись конкретна бійка – нехай не простягує руки. Він охопив мене ззаду і отримав удар ліктем у живіт і добрячого ляпаса по пиці. Ще й Жорік Карасьов  тоді, спасибі йому, старший у нашій компанії, пригрозив Артуру. З тих пір не спілкуємося, і він, кажу, обходить і мене, і куму Наталку. Тепер же цей наш ворог дитинства підкочується до мене і  запрошує на танець! Що робити? Бачу, що не впізнав, мусила й далі виконувати свою роль, хоча настрій упав. А він поводився на диво чемно, тримав мене за ребра, на відстані, наче скляну вазу. Правда, чіплявся  з компліментами: "Чудова незнайомко, ви така незвична, які у вас дивовижні парфуми, яка чудова зачіска, ви так гарно танцюєте, як вас звати…" Перевтілення у благородного принца? Та хто ж повірить. Довелося змінити голос і перейти в контратаку: "А  з якої школи наш гість?" Каже, мовляв, якщо вам цікаво, то з першої школи, з десятого класу. От спасибі, думаю, а то ж я не знала. Мене сміх почав розпирати, а він щось, видно, в моєму голосі вловив, бо подякував за танець і зник з карнавалу. Така була пригода. Я розшукала Наталку, ми сховалися в гардеробі і насміялися досхочу.
Далі трапилося таке… Ні, не можу, розповім пізніше. Додам лише, що в кінці балу всі розсекретилися, а моє маскування визнали найкращим і костюм назвали "Прекрасна незнайомка". Дехто був шокований. Сусіди Вітько і Олег і Сергій похвалили мою зачіску, але образилися, що я з ними поводилася інкогніто. Додому йшли разом, але хлопці мовчали, зате ми з Наталкою сміялися всю дорогу. Ось поки що все. Ленцю, чекаю твого листа, скоріше напиши про свої пригоди! Привіт тьоті Лесі і дяді Толі.
Цілую, твоя  сестра, кузина Ганнуся.  




*Метаморфоза –  з грецької "перетворення", тут – перевтілення.

“Новорічні метаморфози" - щирі і трохи наївні дівчачі  балачки про зачіски, вбрання, хлопців і минулі карнавальні події.  Однак ми бачимо, що старшокласниці не зовсім пустоголові щебетушки: вони дотепні,у них досить нелегке і цікаве шкільне життя, вони мають певні  принципи, у них формуються чарівні почуття.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Прочитав із цікавістю

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 13-07-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.82977509498596 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …