

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10888
Рецензій:	16578

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза "Рецензія для ДЧ"

ЧПЧР або Чорний ПіаР Червоної Риби

© Yaroslav Petricin, 08-07-2007
Зранку чомусь знудило, і поперек горла став присмак червоної риби. Якого дідька? Тьфу! Та це ж через новий роман Софії Андрухович «Сьомга». На ніч читати протипоказано. Унікальний витвір на теренах світової літератури! Перший у світі (може не перший, але інші погано розпіарені) РОМАН-ВТИК ШТО З НЄЙ ТАКОЄ? Героїня - явна жертва якоїсь хвороби. Чи то шизофренія, чи то маніакально-депресивний психоз… але остаточної відповіді не знає ніхто. Героїня постійно шукає і втикає, втикає і шукає. В силу своєї забудькуватості або неосвіченості, вона гадає, що манга – це японські мультики, і аж ніяк не комікси… Але зараз не про це. Час від часу вона задивляється на підлітків-нєфорів з Академії Мистецтв, їсть кавуни з горілкою і подругами (ми таким хворіли в 11 класі, а не в 25 років – прим. авторів), знову втикає. Їсть сьомгу, уявляючи, що то якісь жіночі принади або людське м'ясо. Але у збоченості чи, цур йому цур, канібалізмі, звинувачувати цю милу дівчину ніхто не збирається. Просто її "друззя" ще на перших сторінках роману пішли курити траву і кудись зникли. Це не могло не позначитися на формуванні психіки. Отож, героїня мужньо чекає на унітазі свого загадкового, дійсного чи уявного друга – ЙОГО. 1) Вона боїться. 2) Вона прихопила з собою лептоп. 3) Вона боїться вдруге, проте удвох із лептопом це вже набагато легше. 4) Вона боїться ще раз. Краще б прихопила з собою не лептоп, а туалетного паперу. Довгі хвилини чекання і спогадів розтягуються на всі 328 сторінок тексту. І, нарешті, на 329- ій, героїня робить спробу пізнати внутрішній світ ЙОГО… А тут такий ВІН - хоп! - приходить і вбиває її. Пращяй, Роза, дон Хосе тібя любіл! Втім, все закінчується добре. На тому світі завжди все добре. "Мертві бджоли не гуду-уть!" Хто це таку єресь сказав? Мертва героїня "Сьомги" ще пів- сторінки все усвідомлює і (о, яка турбота про читача!) постачає своє бачення ситуації в маси. Більше того, у неї "десь у центрі черепа" щось торохтить. "Тудудух – тудудух – тудудух" (цитата з книжки). КІНЕЦЬ НЕ ВРЯТУЄ У творі "Сьомга" в різних пропорціях змішано психологічний роман, роман-виховання, трилер і детектив". На думку критиків, цей роман міг би написати Генрі Міллер. Ой, а хто ета? – запитаєте ви, любі читачі. Ось бачите, хто такий Генрі Міллер не знаємо, зате "Сьомгу" вже всі перечитали. Проте повернемося до теми нашої розмови. Сьомга – це не просто риба, а, як виявилось, справжній літературний колаж. Беззмістовні історії з дитинства, безглузді переживання, чиїсь смерті, дешева брутальність, награні ноти нєфорства (а ля цвинтар, мертві риби, блекер Влад Лістьєв), попсиві назви розділів з претензією на оригінальність – і нічого конкретного, нічого цінного і дійсно вартісного. Словом, поєднання непоєднуваного – повний гламур і постмодєрн, када многа букав і мала смисла, зато всьо блєстіт. Це ж так популярно в умовах сучасної тотальної кризи! Роман по своїй суті та концепції унікальний. Можна прочитати перші 10 сторінок, та 10 останніх (загалом – 20, і не варто витрачати стільки часу, нервів і паперу на друк,) – сюжет буде ясним як божий день. Брутальна "Сьомга" в’їдається в наші шлунки, залишаючи тільки оскому. Ми читаємо ЦЕ, долаючи сигнали блювоти, намагаючись знайти хоча б якусь витонченість. Проте, попрохаємо взяти на замітку, що зі старанно (дуже старанно) профільтрованого ПіаРу і навіть (!) окремих фраз роману тільки іноземцю чи ПТУшніку не дійде, що авторка намагалась "косити" під Генрі Міллера. СОФОЧКА МІЛЛЄР У рибному шедеврі Сохвочки стільки ж екзистенціалізму, як і здорового глузду. Майже на кожній сторінці устами ліричного героя лунають переживання за своє оточення, події, почуття і відчуття, "можливості захисту" і прочєє. Як шкода, що і в Міллера, і в екзистенціалізмі такі поняття відсутні: "Мені глибоко плювати на моє минуле, і на моє майбутнє, я здоровий. Невиліковно здоровий. Ні печалей. Ні жалкувань. Для мене досить і теперішнього!" (Міллер, "Тропік раку") Тому "косити" – це добре (тим більше, що в країні криза), а от вкладати філософський зміст – це складно, і не кожний зможе. А ще в твір бажано вкладати душу, а не тільки своє ім’я, як це роблять УСІ. "Куди б ти не пішов, до чого б не торкнувся, скрізь – рак і сифіліс. Це написано в небі, це горить і танцює, як передвістя жахів. Це в’їлось в наші душі…" (Міллер) Не сприймайте близько до душі! Творіть шедеври, графоманьте – ми із задоволенням порецензуємо! Бажаємо творчих успіхів!
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00994896888733 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

ЧПЧР або Чорний ПіаР Червоної Риби

ну, і для кого я пишу ці правила конкурсів???