Ханна шукала завжди. Пристрасно. Безперервно. Хіба що тільки не уві сні. А може, й тоді. Хто знає? Замучивши себе остаточно, залишивши на хвилю чоловіка, дітей і вічне чищення риби, вона прийшла до ребе.
Ребе знали всі. Він завжди давав відповідь. Але не всі цією відповіддю, навіть до кінця життя, були задоволені.
Ханна спитала:
- Коли я, нарешті, побачу його?
- Кого його?
- Світло.
Ребе здивовано підняв брови і сказав:
- Світло світить тим, хто цього бажає.
