То є моя фраза часів савєцької “перебудови”.
драм-драм драм-драм
Що ви хочете – я написав був сценарій для “дитячої оперетки”, де тупа мілітарна нація мурах нападала на – не пам”ятаю будь-який – пацифіський народ інших комах (можливо, сонечок, ladybugs - що нині звучить фемініським?). Барвисті костюмчики були, дітки з галебардами маршували, музика награвала, були марші та ліричні наспіви. У фіналі войовниче плем”я мирилося з плем”ям миролюбним. Хепі-енд.
У сценарії була ця фраза. Її проспівали діти зі сцени.
Що тому передувало?
Як-от давно попередньо до цього в Києві йшла п”єса Чапека “Із жизні насєкомых”, на яку я потрапив, давши Тарасу Панасюку почитати “Трудна бить богам”. На той час це, можливо, було чимось і значущим…
Але – свобода.
На час в”ялої прем”єри я чув, сидячи попереду спостерігаючих батьків (їх нещасних дітей на сцені): “А чому власне свобода вища за любов?”
Особливо якщо на голови ваших діток не валяться ракети? (питаючи вже пізніше)?
