Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2691
Творів: 51283
Рецензій: 95886

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 50652, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '44.200.140.218')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Горор

ліс кличе

© Арсеній, 01-08-2022
Анотація: безкінечна горобина ніч, дощ без упину, вітер, тіні, духи, предковічний ліс, величезний безлюдний замок, трошки від раннього Лавкрафта.
____________________________________________


Ця ніч — вічна. Принаймні, Хлопець не пам’ятав, коли вона почалась, і зараз йому здавалось, що він народився в цій кімнаті з кам’яними стінами, перед каміном, вогонь у якому ледь тремтів. Лише тут тЕпло — достатньо було кількох секунд перед панно з жовтогарячими язиками, як на очі падали важкі свинцеві завіси, і Хлопець провалювався в дрімоту, забуття тіла, з якого виходить життя. Спати не можна було, але і відходити від каміна також, бо навіть у цій кімнаті за кілька кроків від вогню, у сирій темряві з кутків тягнулись чиїсь руки і звали якісь голоси. Тому Хлопець боровся зі сном, боровся сам із собою і холодом, який торкався спини, поки що обережно, поки горів камін. Вітер лиховісно гудів у димарі, глухо завиваючи над головою, і тоді вогонь різко кидало то в одну, то в іншу сторону, і Хлопець, під канонаду крові у вилицях, поспіхом хапав кочергу, підсовуючи ближче до багаття дровиняку, і вогонь, отримавши поживу, трошки заспокоювався, вже не тікав, а спокійно пожирав деревину, ласо потріскуючи. Тепло каміна, майже материнське, мало б розтопити лід на згадках про безмежні галявини, залиті сонцем, предковічні крислаті яблуні і білосніжні плямки меланхолійних кроликів десь серед соковитої весняної трави. Але варто було заплющити очі, як Хлопця чиясь холодна рука, знову, боляче хапала за плече, і камін почав невблаганно віддалятись; гупання крові враз стихало, крик, який вже клекотів в горлі, осідав німотою на пересохлих вустах, тіло ставало важке, немов колода; а камін все віддалявся і віддалявся; Хлопця тягнуло вглиб кімнати, далі в сирий коридор, який давно забув врочисту ходу королів, майже безшумне дріботіння дівиць та човгання ніг старого ката; зараз тут лише темрява, яку ще ледь висвітлює там, у дальньому куті, вогонь з кімнати Хлопця, а зі звуків — одні важкі удари крапель дощу об дах і виття вітру, і дряпання сухих гілок стін замку. Симфонія горобиної ночі, музика без кінця. Хлопець знав, що буде далі — ще лабіринти коридорів, спуск вниз на поверх, де ніколи не ступала нога живої людини, червоні вогники в темряві, ледь вловимі, немов куріння вогню, силуети, і дисонанс шепоту, а далі — великий хол з колись різнокольоровою мозаїкою на підлозі, різкий удар масивних дверей об стіни і важкі холодні краплі на обличчі, вітер, чорне небо без зірок і місяця й осіння ніч куди око не кинь. Хлопця підніме вгору і він побачить під ногами головну вежу, плоскі дахи трапезної, опочивалень, видовжені господарські будівлі, коло муру і там, за ровом і полем, всіяним, немов хрестами на давньому кладовищі, сухостоєм, його. Ліс. Він шумітиме на вітрові масивними кронами, лякаючи і водночас притягуючи своїми темними хащами. Опинитись там, у самому розпалі осінньої ночі, у лісі, де немає пташок, звірів, а ходять лише тіні, перегукуючись між собою протяжним совиним гуком, — це найостанніше, чого можна було би зараз бажати. Звідти ніхто не повертається, і від цієї думки пробігав мороз по шкірі, але Хлопець продовжував заворожено вдивлятись в масивні темні крони, слухав шум листя, розуміючи, що ліс кличе його. Скільки ще можна буде підтримувати вогонь? Хтозна… Холод пробирав до кісток, а ліс все шумів і шумів, скрипів, звав у свої темні хащі. Хлопець розплющив очі. Він знову опинився у кімнаті з кам’яними стінами, але холод дощу його не залишав, навпаки з кожною миттю захоплював тіло дедалі більше і більше. Почало трусити, зуби затанцювали диявольський танець. Вогонь майже згаснув — у каміні ще мерехтів розсип жаринок, і жар швидко тікав між шпаринками чорної від сажі цегли. Тепло відчувалось лише кінчиками пальців, кімнату поволі захоплювала темрява і холод, а там надворі, як і раніше, вила вічна горобина ніч. Хлопець взяв останню дровиняку й так і завмер, немов жива статуя, а жаринки, вже темно-червоні, тремтіли, немов зірки на небі, і Хлопець присунувся ближче до майже померлого вогнища, виставляючи над жаром руки, і ось тремор потроху почав вгамовуватись, і тілом потекло таке приємне тепло, і очі знову почали заплющуватись, і знову понесло кудись, але Хлопець був настільки знесиленим, що повністю віддався падінню в порожнечу, і коли знову розплющив очі, то відчув важкість кількох ковдр, сухість в роті і пересохлі губи. Тіло палало і було мокре від поту, але сил не було навіть вивільнити руки. Згадки про кімнату з кам’яними стінами, камін, замок і ліс ще були живі, але поставали в пам’яті немов кадри кіно; не було ніяких відчуттів, крім жару, який палив усе тіло. Хлопець окинув оком кімнату, але замість безмежної порожнечі і ледь вловимих обрисів кам’яних стін побачив стіл під вікном, а на ньому — піраміду книг, кухоль з водою і купу таблеток; у кімнаті було темно, лише крізь вікно падало слабке світло вуличного ліхтаря, десь поряд на стіні медитативно цокав годинник і хтось ходив на другому поверсі, гримаючи дверима. У грудях запекло і кашель вирвався з рота, уже мокрий, і Хлопець, втративши останні крихти сил, заплющив очі, почав провалюватись в сон і за вікном знову пустився дощ.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Natalka Myshkevych, 01-08-2022
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1520140171051 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …