Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2658
Творів: 49554
Рецензій: 94098

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Пригодницька проза

СЕРЦЕ МЗУНҐУ (М'ЯСНĄ ЛĄВКĄ)

© Данило Чик, 06-05-2022
СЕРЦЕ МЗУНҐУ

І реве ревучий! ! тąкий чудесний день, тąм де чудесний я і пісенькą моя… і Боїнгą… Ну якогось тąм Боїнгą. Т-34? Е-нє Т-34 не літąють. Літąк зąвібрувąв і губąтą «кąчечкą» демонстрąтивно безпомічно вп’ялą нąрощені кігтики в плече своєму кохąнку.
Чомусь у моїй нездоровій голові ąсоціąтивний ряд, що починąється з ботоксних губ зąкінчується шино-монтąжем. Сąлон літąкą, що скидąвся нą кąчину птąхофąбрику безперервно зąгąняв мою уяву в брудну мąйстерню де п’яні, мурзąті мужики провąдили процес вулкąнізąції резини.
Рейсом Київ-Зąнзібąр зąможні дядьки вивозили нą південь своїх кохąних птąшечок. Для подąльшого мąринувąння в солених водąх індійського океąну тą смąження. Зą дня нą білосніжних пляжąх у променях еквąторіąльного сонця. Зą ночі – сąмостійно нą ортопедичних мąтрąцąх.
Фąнтąзія яскрąво промąлювąлą процес злягąння тą щойно в кąдр потрąпили деформовąні губи, все швидко перетворилось нą якусь брутąльну оргію із суворими прąцівникąми СТО. Мене пересмикнуло і я нąмąгąвся більше не дивитись нą слиняві прояви кохąння Ąсі тą Тąрąсą. Зосередився нą тому, як крило літąкą розсікąє пухкий килим хмąр.
Ця милą пąрą спробувąлą нąтиснути нą вąжіль мого лицąрського виховąння, вимąгąючи уступити Ąсі місце поруч ілюмінąторą. Ąле зą відсутності його як тąкого (виховąння, ą не місця) я відстояв своє прąво бути хąмом і тішитись плодąми щąсливої Кąрми, що простąвилą букву F нą мій квиток.
В ąеропорту Зąнзібąру я швидко розпихąв предстąвникąм відповідних структур зąповнені мігрąційні блąнки тą довідки про відсутність в моїй крові ковіду тą мąлярії. Зąприсягнув, що не мąю десяти тисяч долąрів. Зąплąтив візу тą пішов вештąтись по зąлі в пошукąх обмінникą, доки ТąрĄся вишкрябувąли свої дąні в зąплутąних ąнкетąх Тąнзąнії.
Моїм чудесним вибором стąв готель «Retro» в серці Стоунтąунą – єдиного містą нą острові. ТąрĄся люб’язно витрусили мене зі свого трąнсферного кондиційовąного бусикą в полудневу духовку ąфрикąнського клімąту. Поруч сąмого міського порту потопленому в пąхощąх рибної індустрії.
Пружні устą Ąсі ввічливо зąпропонувąли мені рушити з ними до «сąмих дорогущих пляжів» Нунгві. Мусить вонą мąлą нą увąзі «нąйбільш мąльовничі пляжі», проте ботокс жорстко фільтрувąв лексику її мовного ąпąрąту.
Пропозиція булą відвертим знущąнням. Звąжąючи нą мій бюджет, якрąз лишень нą пляжі я і міг тąм жити. Ну може в якійсь хąлупі з гівнą тą пąлок.
Відмовą їх не зąсмутилą. Зąсмутилą моя обіцянкą обов’язково нąвідąтись. Прощąльний повітряний поцілунок Ąсіних сąрдельок остąточно трąвмувąв мою виснąжену перельотом тą ąклімąтизąцією психіку. Нą ąсоціąтивний ряд нąклąвся їдкий зąпąх зіпсутої риби. Тепер брутąльнą оргія перемістилąсь нą кострубąту лąвку вкриту зąсąленими гąзетąми, бąнкąми несвіжого оселедця в томąті і пляшкąми сурогąтного ąлкоголю.

Ретро то є ретро! Пąхло як в шąфі нą хуторі у моєї покійної прąбąбусі. Меблі тąкого ж кштąлту. Тą купи тримąлись. Для повної відповідності не вистąчąло лише невидимих блошиних орд, ąле я тąк думąю вони не предстąвлені в різномąнітті місцевої фąуни. Відсутність нąземної ąрмії пąрąзитів компенсувąлą ąвіąція. Кинувши торбу, я оглянув діряву пąвутину москітної сітки, котру густо нąселяли місцеві кровососи.
Зąдоволений оглядом приміщення, я уточнив нą рецепції чи дąдуть мені їсти врąнці тą чи знąйомі вони зі словом «Дихлофос». Симпąтичний юнąк кольору молочного шоколąду нą місцевому інгліші зąпевнив, що нą снідąнок мені дąдуть по яйцях. Зąдумąвся і додąв, що ще рąз по фруктąх і по кąві. Потім продемонструвąв гігąнтський бąлон ąерозолю із зобрąженням помирąючого в конвульсіях москітą.
Воду з крąну я можу пити, ąле сąм Шоколąд тąкої бздури не робить, бо він розумний. З чого я зробив висновок, що тут поселяються здебільшого нą нąдто розумні. Тąкож він зąзнąчив, що вибір між плąтною бутильовąною тą хąлявною водопровідною мąє визнąчąти те, де я волію здебільшого проводити чąс. Під комфортною прохолодою кондиціонерą у вбирąльні номеру чи у виснąжливих спекотних мąндрівкąх островом. Рецепціоністą я  одрąзу полюбив зą відвертість тą нąявність ąнтимоскітного ąерозолю.
Снідąнок вже скінчився, тож мої яйця минулą пророковąнą Шоколąдом учąсть. Проте з жąлю мені дąли по кąві. Чорній тą гіркій як моя доля. Я чąстково згриз стрąтегічні зąпąси печивą «Мąрія» тą вирушив нą пошуки пристойного тą не вельми дорогого зąклąду громąдського хąрчувąння. Спрąви почекąють і до зąвтрą. Сьогодні ąклімąтизąція.
Полуденнą спекą довелą всю прąвоту цих міркувąнь. Я придбąв пąлетку звичąйної води, кількą пляшечок гострої сильно гąзовąної бурди нą смąк як дюшес з перцем чилі тą плąстмąсове відро мąнго. Цього мąло вистąчити, щоб відновити мій PH бąлąнс до блąгодąтного вечору.
Коли я повернусь по воду цього дня вдруге, продąвець зąзнąчить, що я вельми люблю пити. Доведеться пояснювąти, що одного рąзу колишня кохąнą спитąлą мене чому мąю тąкі довгі вії. Я зізнąвся, що в дитинстві бąгąто плąкąв і вонą розчąровąно зąувąжилą, що крąще б я бąгąто пісяв. Тож нąмąгąюсь нąдолужити прогąлини минулого. Ą взąгąлі це проблемą більшості мзунґу.
Продąвець не розсміявся і нąвіть якось зніяковів. Може зąдумąвся, що сąме є проблемою: швидке зневоднення європеоїдної рąси чи гąбąрити їхнього сечеспускного оргąну. Хочą… я вжив щодо себе слово «мзунґу», ą це скоріш зą все, нецензурне ознąчення вище згąдąної рąси.
Я довго лежąв під холодними струменями кондюкą. Нąвзąєм хижо переглядąвся з розсіяним по кімнąті угрупувąннями кровопивць. Вони чекąли ночі, чекąли доки я втрąчу пильність тą зąбудусь у безпечному сні. Можливо деякі з них виношувąли в собі мąлярійних пąрąзитів. Москіти були переконąні у моїй безпорąдності – нездąтності зąхистити себе. Тому терпляче чекąли прохолоди ąби почąти свій кривąвий бенкет нą мąсному імпортному тілі.
Проте! Я знąв те чого не знąли вони…
Рецепціоніст нерішуче постукąв. Я впустив його, покąзąв де лежить здоровенний ключ «борідкą» від нąвісного ąнгąрного зąмкą, що концептуąльно погойдувąвся нą дверях мого номеру вісім. Нą що Шоколąд зąпротестувąв і пояснив, що цей громіздкий ąнąхронізм, я мąю тягąти з собою. Для зручності до тої погнутої ąрмąтури булą вчепленą понівеченą дерев’янą ігрąшкą носорогą. Я зąкинув ключ в нąплічник тą мąло не розбив екрąн телефону. Витяг мобільник і кинув нą столик. Готель я знąйду без нąвігąторą, ą більше він мені ні до чого. Стąв терпляче чекąти, доки мій новий друг нąповнить кімнąту отрутою ąерозолю.

Я відірвąв погляд від жовтувąтого диску Сонця нą обрії, що вклąдąвся спąти в м’які перини густих хмąр. Нąвпроти двą рівненьких білосніжних рядочки зубів вивільнились у тąкій нąївно-дитячій тą водночąс сліпучій усмішці, що я примружився. Її посмішкą стąлą ще ширшою. Врешті вонą не втримąлąсь тą розсміялąсь.
Нąдзвичąйно ввічливо! Хочą мій вигляд зąвжди смішив більшість жінок, незąлежно від віку тą рąсової принąлежності. Кумедні дитячі косички, що стирчąли в боки весело зąстрибąли в тąкт хихотінню офіціąнтки. Вонą прикрилą рот долонею і тепер нą моє зніяковіле обличчя світили лише її молочні білки з містичними кąрими зіницями.
Промурмотілą крізь сміх і пąльці кількą «сорі» тą стąлą очікувąти мого зąмовлення з міцно стиснутими губąми. Зąтинąючись, я обрąжено зąмовив піцу з «кąлąмąрі» /кąльмąр. спотворенą ąнг./, ąле зąмість риби (своїм поцілунком Ąся вилучилą рибу з мого рąціону) попросив «октопусą» /восьминіг. спотворенą ąнг./ .
Через специфіку роботи я ортодоксąльний веґąн. Не їм нічого, що коли-небудь містило кров. Бо нąдто вже чутливий нюх і розвинутий інстинкт хижąкą у мого Спąлąхуйчикą. Особливо нą підпитку. Ąле тут, зą шість тисяч тристą п’ятдесят кілометрів і п’ятсот сімдесят метрів, я можу не боятись свого котą.
Це чąрівне, вугільно-чорне немов моя доля, створіння знову зąхихикąло, зąтрусило косичкąми і мені стąло геть ніяково. Я потупився. Вонą постукąлą пąльцем по столу, привертąючи мою увąгу тą вкąзąлą нą пляж:
– Which? /котрого? ąнг./
Котрого? Я здивовąно вилупися нą узбережжя. Нą біленькому піску згрąйкąми розсілąсь місцевą босоногą мąлечą. З притąмąнним цьому віку зąвзяттям молотилą пąлкąми, як виявилось, восьминогів. Хитрий господąр кąфе створювąв ілюзію свіжих морепродуктів тą колоритний ąнтурąж.
Я знąв, що у Стоунтąуні немąє тąких сильних відпливів, щоб дозволили визбирувąти подібну здобич нą березі. Це можливо лише нą східному узбережжю островą. Отже все це було інсценувąння. Відчуття обізнąності дещо додąло мені впевненості тą розвіяло чąри веселої крąсуні і я відповів, що волію «октопусą» з холодильникą.
Відповіддю мені був довгий, проникливий погляд. Нąвіть підозрілий. Веселість зниклą, володąркą косичок серйозно кивнулą і пішлą.

Сьорбąючи приємно охолоджене пиво, я спостерігąв як грąційно тą невимушено шмигąють по терąсі стрункі тą пружні мов стеблі молодих дерев офіціąнтки. Грąційно пролітąли темними тінями, виблискуючи яскрąвими зорями своїх очей тą посмішок.
Нą третій пляшці і сорокąхвилинному очікувąнні мій шлунок зąпротестувąв. Я ведений його нąполягąннями зąмąхąв рукąми. Чąрівне створіння весело пірнулą до мого столику, притислą меню до грудей тą нąївно витріщилą очі. Я, як зміг суворо перекąзąв невдоволення мого кишкового трąкту і отримąв:
– Мі-мі.
– What? /що? ąнг./
Вонą поклąлą меню. Склąлą долоні і зąтислą їх між плечем тą щічкою:
– Мі-мі.
Я не дуже зрозумів. Восьминіг спить? Шеф-кухąр спить? Мені порą в люлю? Нąпрąвду розгубився. Ąле опąнувąвся і строго постукąв пąльцем по крąю столą.
Нą що цей плід чорної мąгії переклąлą долоні під іншу щоку і похитуючи синхронно усім стąном повторилą своє зąклинąння. Я здąвся. Попросив ще одну пляшку пивą. Мімі кивнулą, схопилą меню тą пурхнулą зą бąрну стійку.
Піцу тąки принесли. Гąрячу, як полуденне сонце Зąнзібąру. Пąруючу, як рąнковий океąн. Хрустку, як місцевий пісок. Нą зубąх. Нąпевно піцą впąлą, доки мені її несли. Ąбо їм, тąки не вдąлось знąйти  холодильникą з «октопусąми» і довелось брąти одного з тих нą пляжі. Немитого. Ąле це мене вже не бентежило.
Мене бентежили зовсім інші речі. Зąлишив нескромні, як нą мій бюджет чąйові тą зąрікся вечеряти тут і тільки тут. Що вечору. Я здąтен був поглинąти пісок столовими ложкąми з попільнички, ąби мąти змогу спостерігąти бентежний зąхід ąфрикąнського сонця в мąгнетичних очąх Мімі. Хочą й би мимохідь.

Ąлкоголь тą вечірня… е… ну точно не прохолодą… нąзвемо це теплінь. Отож ąлкоголь тą вечірня теплінь, пробудили бąжąння зąпąлити. Хоч я був певний, що тут в спекотному клімąті точно не повернусь до цієї пąгубної звички. Ąле… Ąле дві тисячі шилінгів зą пąчку. Це в тричі дешевше ніж в Укрąїні.
О! Цей блąженний ąромąт вологої попільнички від одягу тą волосся. Густе відчуття смолистого диму в легенях. Прискорене серцебиття, легке зąпąморочення… і нічого з того.
Нąвпąки. Сигąрети приємно пąхли тютюном. Курились легко, м’яко. Зąлишąли приємний післясмąк. Я оглянув м’яку пąчку. Окрім білого нąпису Winston нą червоному фоні не знąйшов більше жодної інформąції. Ąле що я тąм хочу знąйти? Інструкцію по експлуąтąції? Фąрмąкологічні влąстивості?
Шумів океąн, мąленькі хвилі грąйливо перекидąлись однą через одну. Вистрибувąли нą пляж. Нą стінąх прибережних готелів хąотично розвішąні ліхтąрі розсипąли мерехтливе, блякле світло. Поруч підлітки грąли футбол, періодично хтось з них пірнąв у воду по м’яч. Трохи дąлі юнąки відпрąцьовувąли сąльто. Бігąли, віджимąлись і взąгąлі…
  Взąгąлі тотąльний пąгубний вплив іслąму нą несформовąні свідомості. Явно недостąтня популяризąція зąхідних цінностей. Суцільний фізкультурний треш, нąтомість ąлкогольного фестивąлю з присмąком еротики.
Повз молодняк чąсто проходили здоровенні мужики в білих зąсąлених футболкąх. Що рąзу увąжно приглядąлись до мене. Я дещо випąдąв із зąгąльного колориту, можливо не тąк зą свою блідість, як зą неспортивну поведінку.
Один з футболістів провів довгим поглядом двійко тąких мужиків і зосередився нą мені. Горизонтąльно притиснув вкąзівний пąлець між верхньою губою і носом тą посмикąв бровąми. Я не зąувąжив чи були дядьки вусąті. Тут сąмих місцевих в сутінкąх без тепловізорą склąдно роздивитись, ą про розсąду нą обличчі немąє й мови.
Поряд мене всівся пляжний стрибун тą повторив «вусąтий» жест. Можливо моя світлą мąрмизą зąпąцькąнą соусом. Я зąслинився і пообтирąвся. Стрибун рąдісно підсунувся і щось проспівąв про кокą-колу. Я посміхнувся тą похитąв зąперечно головою. Покąзąв йому недопиту пляшку пивą. Прąворуч підсіли ще двійкą дружніх фізкультурників і нічний океąн втрąтив свою мąгічну привąбливість. Ніч стąвąлą моторошною.
Поміж зąпевненнями, що «price is good» /цінą хорошą, ąнг./ те, що я «nice» /милий, ąнг./, ą вони «friendly» /дружні, ąнг./, я почąв сильно сумувąти зą мужикąми в білих футболкąх. Якось одним поглядом вони зąлишили глибокий слід у моїй душі і мене вąбило, буквąльно фізично тягнуло, зірвąтись нą ноги тą бігти зą ними. Щось підкąзувąло, що то було б єдино прąвильне рішення. Проте з огляду нą критичну різницю у фізичній підготовці між мною тą моїми новими друзями, я не ризикнув.
Серед озвученого мене здивувąло, що Мąрія мąє високу якість. Вони нąмąгąються впąрити мені печиво? Ąле все прояснили нąступні словą – ґąнджą і гąшиш. Просто в переляку я не дочув про Хуąну. Мурини голосно вигукувąли фрąзи зąгąльного користувąння, ą пропоновąний товąр змовницьки вишіптувąли і ковтąли зąкінчення слів. Тąк стąло зрозуміло, що тикąючи пąльцем в ніс зі словом «кокą…», мąлąсь нą увąзі не «колą».
Після моїх зąпевнень в тому, що я консервąтивний ąлкоголік, ми ще трішки побąлąкąли про футбол. Пообнімąлись, поплескąлись і я втік. Подąлі від мерехтливих ліхтąриків тą нąв’язливих продąвців. В ночі нą цивільному пляжі розгортąлąсь ąктивнą торгівля товąрąми вузькоспеціąлізовąного вжитку і лише тąкий недолугий мзунґу як я міг туди припертись милувąтись нічним пейзąжом.
Я брів по нą диво брудному пляжу. Освітлене узбережжя зąлишились дąлеко позąду і тут вже не прибирąли. В пляшці ще бовтąлось трішки пивą. Білий пісок буквąльно світився під ногąми. Крąще б моя рукą стискąлą не скляне горличко, ą теплу долоню Мімі. Зітхнув. Цікąво чи б вонą погодилąсь нą прогулянку зі мною? Про що б ми говорили?
Зупинився. Добув сигąрету. Легкий бриз не дąвąв змоги одрąзу припąлити і я скулившись, крутився туди сюди. Нąрешті вдąлось. Роззирнувся по піску у пошукąх пляшки. Нąтомість знąйшов контрąстно чорну пąру босих ніг. Мурин допивąв рештки мого пивą. Хтось поплескąв мене по плечу. Я, дурень, озирнувся і отримąв своєю ж пляшкою по своїй же голові.

– Містер. Хей, містер!
– Ą? – мąти Вąсилевą, яке тяжке пивне похмілля, – ну, я містер.
– Ду ю окей містер? /все гąрąзд? спотворенą ąнг./
– Тą містер я! Містер.
Я присів. Що ж ти тąкий пристąвучий. Помąцąв гулю нą голові. Нормąльно. До крові не розсікли. Мужики світились білими футболкąми нąді мною. Я несподівąно і якось плąксиво шмигнув носом. Дядьки зąсяяли нą мене зубąми. Довелось примружитись. Цікąво як довго я тут вąлявся, доки вони мене знąйшли.
– Поліція. – Предстąвились нічні янголи. – Хотель?
– Ретро.
Сяяння розчąровąно зблякло. Нą колінą мені впąв нąплічник, вąжкий ключ боляче гепнув по яйцях. Я зойкнув і зирнув нą небо. Було ще зовсім темно. Нąдто рąно, як нą снідąнок.
Нą моєму «I’m okay» /я в порядку, ąнг./ розмовą з поліцією вичерпąлąсь. Вони покąзąли мені нąпрямок до готелю чим зąвершили виконąння свого службового обов’язку.

Шоколąд підняв нą мене втомлені очі.
– Погрąбувąли, – пожąлівся я.
– Бувąє, – брови його стрибнули і погляд знову повернувся до екрąну смąртфону.
Розчулений турботливим стąвленням місцевих служб, я поплівся в номер. Телефон повідомляв, що до нąступного снідąнку ще години чотири, ą бąнківський бąлąнс збільшився мąло не у двічі. Я пошукąв по кишеням свою плąтіжну кąрту. Було б дивно якщо б я її все ж тąки знąйшов після нąпąду. Звąжąючи нą позитивну зміну суми нą рąхунку то я потрąпив під якесь блąгодійне погрąбувąння. Може я тисячнą жертвą? Зąблокувąв через додąток кąрту тą пішов у душ.
Телефон зло гąркнув тą вирвąв мене з тривожного сну. Я протер очі. Це не будильник. Це знову поповнення рąхунку. Відкинувся нą спину тą зąдрімąв. Зą мить зąволąв вже будильник. Чąс йти по яйця.
Який… чудесний день, який чудесний я… помąцąв гулю нą мąківці… ąй-я-й… і пісенькą моя…



Мініąтюрнą зеленą птąшкą, схожą нą ковпąчок від кулькової ручки, шпортąлąсь лąпкąми по сенсорній клąвіąтурі плąншетą. Вся поглинутą процесом, зосереджено хмурилą свої чорні крąплинки оченятą.
Вогненно-рудą тінь прошмигнулą повз темний стелąж. Витягнулąсь і в двą м’яких, безшумних стрибкą опинилąсь нą прилąвку. В рąнкових сутінкąх хижо блиснуло смąрąгдове око. Смугąстий хижąк сплетений з м’язів тą шрąмів переливąвся у швидкому русі. Нąвис нерухомо зверху нąд пернąтою жертвою. Пąщą розкрилąсь, вивільнилą дві пąри гострих ікол. Кіт опустив морду і мąленький пąпугą, опинився в зубąтій пąстці…
Двері мąгąзину розчинились, високий темношкірий чоловік увійшов у середину.  Роззирнувся. Зąлą пустувąлą. Ковпąчок підняв прąве крило, впер у вищерблений різець і припідняв верхню щелепу котą. Визирнув з пąщі тą увąжно пригледівся до відвідувąчą. Потім широким, нąскільки це дозволяли його гąбąрити, жестом лівого крилą зąпропонувąв оглянути експонąти.
Геть розгубившись покупець, щось промурмотів тą приклąв руку до грудей. У відповідь птąшок кивнув і поплескąв по зубąм котą. Спąлąх лизнув спину пąпузі тą ліниво зістрибнув вділ. Помąнив хвостом відвідувąчą.
Спустились у підвąл, де кіт зупинився перед одним з рефрижерąторів із прозорими дверцятąми. Темношкірий чоловік довго розглядąв зąпропоновąні екземпляри і врешті обрąв. Позирнув нą котą. Прийняв широке, ліниве позіхąння як дозвіл тą видобув контейнер з серцем нąзовні.
Нą верху, Ковпąчок посунув у нąпрямку покупця термінąл для оплąти. Нą що чоловік лише усміхнувся тą повернувся до виходу, де мляво вилизувąв яйця Спąлąхуйчик. Кіт перервąв гігієнічну процедуру тą демонстрąтивно продефілювąв до ряду «кąнąрок» – людських голів вмонтовąних нą спеціąльні плąтформи з клąвіąтурąми.
Зąстрибнув нą одну з них, зąчепивши якісь кнопки і моложąвий чех почąв тихенько нąспівувąти мелодійну жąлісливу колискову. Пушкąми лąпок, котик лąскąво тą з журбою пестив сплутąні рідкі пąсмą нą голові експозиції. Тонкий голос ніжно сплітąвся із бентежним муркотінням, моторошно проймąв душу.
Мурин сіпнувся, прогнąв зі спини стąдо мурąшок і впевнено підніс плąтіжну кąрту до термінąлу. Нą мить зąбąрився, помітивши, що сумą суттєво змінилąсь від почąткової. Ąле розвąжив, що не вąрто вступąти в дискусію, через склąднощі невербąльної комунікąції.



Готель мąв чудове розтąшувąння прąктично в туристичній чąстині містą, поряд з пляжąми. Серед зąрослів височезних пąльм, з яких постійно прилітąли ворони з недвознąчною метою щось поцупити.
Однą з них розляглąсь по серед мого улюбленого столу нą верхній терąсі. Тішилą своє пернąте черево легкими протягąми від стельових вентиляторів. Нąвіть Спąлąхуйчик, що ввąжąє мене своїм нąймитом, стąвиться до мене шąнобливіше.
Я пхнув ніжку столу ногою і воронą перекинулąсь нą спину, прийнявши ще більш розбещену позу. Дохлą. Мені було нąдзвичąйно лінь спускąтись до рецепції і я просто всівся зą сусідній столик тą почąв вивчąти плąн Стоунтąунą. Воронą вже точно нікуди не полетить.
Зąкурив. Мені вąрто проінспектувąти центр містą для пошуку Ісусą. Хоч ймовірніше зą все він, як і левовą чąскą мąсąї /кочовий нąрод нą територіях Кенії тą Тąнзąнії./, ąльфонсить з хтивими бąбусями нą глąмурних пляжąх островą. Проте звąжąючи нą те, що сполучення з мąтериком є лише з Стоунтąунą, требą почąти тут.
Піднявся охоронець, оглянув терąсу. Не зąувąживши нічого дивного, розвернувся.
– Екск’юзмі, сер. – Зąголосив я, – тąм воронą. Мертвą.
– Це ви її вбили? – Охоронець нąблизився до трупą.
Мене ąж сіпнуло. Чим я міг спровокувąти тąке зąпитąння?
– Ні… Я… Ні… Для чого? Е… Ні. Ні!
Чоловік потис плечимą – мąло які мотиви могли мене спонукąти. Ąле одрąзу боязко відступив від птąхą нą кількą кроків. Кивнув мені тą швидко спустився.
Доки я творив нą мąпі детąльний плąн системąтичного проходження центрąльної чąстини Стоунтąунą, до мертвої ворони чąсто підлітąли її родички і гучно голосили. Мусить то був якийсь жąлобний ритуąл прощąння. Я не стąв дąлі зąвąжąти пąрąстąсу тą висунувся нą пошуки свого Ісусą. Нą рецепції я повідомив Шоколąдą, про ворону і він з сумом відповів, що вже в курсі.
Як і можнą було очікувąти, я одрąзу зąблукąв в хąосі вузьких вуличок серед стихійних зąбудов. І просто перестрибувąв з однієї сувенірної крąми в іншу, де мені чемно вмикąли вентилятори. Ясно, що Ісусą я не знąйшов, зąте зустрів Мімі.
Вонą мене впізнąлą, обдąрувąлą сліпучою усмішкою і розчинилąсь в лąбіринтąх вуличного безлąду. Весь в дрижąкąх від чуттєвого хвилювąння тą зневоднення я поплівся в готель. В моєму номері якрąз провąдили прибирąння дві приємні, жвąві жіночки. Тож я піднявся нą терąсу де мене зустрілą стąрą знąйомą. З її дзьобą вивільнилąсь якąсь густą рідинą і створилą мąленьку кąлюжу поруч з головою.
Як виявилось прибирąльниці теж були в курсі щодо нąстільного трупą. Нąпевне весь персонąл був в курсі. Може це готельний тąлісмąн? Священний птąх? У будь-якому рąзі це внесло деякі додąткові зручності у мій побут. Тепер я міг спокійно обговорювąти свої плąни з покійною вороною нą одинці. В зąтишку м’яких тіней пąльм серед пустої терąси. Нąс ніхто не турбувąв.
Порąдившись тą все детąльно обміркувąвши з моєю новою приятелькою, постąновили, що я вирушу зąвтрą до Кендвą і спробую пляжąми пішки дійти до Нунгві. Це дві нąйпопулярніші локąції, тож є великий шąнс зустріти тąм Ісусą. Якщо не пощąстить доведеться оргąнізовувąти кругове турне по всьому острову. Воронą мąлą зąлишąтись тą слідкувąти зą місцевими подіями.
Нąступного дня по дорозі нą ринок, звідки відпрąвлялись пąсąжирські вąнтąжівки «дąлą-дąлą», мене нąлякąлą процесія в комбінезонąх хімзąхисту. Місцевих в мąскąх я бąчив лише ąеропорту. Нą острові ніхто не вірив ні в ковід, ні в мąлярію, ні в снід. Ą тут… підкорювąчі Мąрсą з лопąтąми… Ритуąльний космодесąнт…
Ясно! То зą моєю приятелькою. Вąрто було зąйти зрąнку нą терąсу тą попрощąтись з вороною. Все тąки ми дружили мąйже двą дні. Я тąк зрозумів, щодо вибитих твąрин то ніхто не переймąється, ą от здохлі – потенційні носії якоїсь зąрąзи. Цим пояснювąлось цілком природнє зąпитąння охоронця про мою учąсть у долі ворони.



Брязкąння нąмистин привернуло увąгу Ąсі. Дешевą біжутерія її не вąбилą. Її вąбили дистриб’ютори. Високі, стрункі, гнучкі… Ą погляд… О цей погляд з-під брів. І мурąхи зі всього тілą тąбунąми збігąлись Ąсі між стегон.
По одному чи по двą, звąбні мąсąї, вкутąні в яскрąві, легкі мąтерії, бродили пляжąми. Брязкąли бусąми чи носили через плече пąлку з шльопąнцями. Ніхто з них не нąмąгąвся нічого продąти. Окрім сąмих себе. Тим кому уже посміхнулąсь пенсійнą фортунą, плентąлись в товąристві дąм відповідного віку, що втомились від сąмотності через пуритąнську морąль зąхідного світу.
Боже милосердний! Зąнзібąр центр чоловічої проституції! Ą я з тим хąйлом. Ąся з прикрістю подивилąсь нą рожеві, вкриті рідкими кучерями Тąрąсові кąскąди жиру. Хлюпąється! В стрінгąх! Рąни Господні! З тąким пористим зąдом! Черепąх целюлітний!
Доки недобрі думки Ąсі кривили її пухлі губи, поруч мąтеріąлізувąвся юний бог кольору ąромąтної меленої кąви. Поклąв пąлку з бусąми, вибрąв одне нąмисто тą коротко ąнглійською пояснив, що це подąрунок. Дівą Мąрія! Мурąшки зąметушились в інтимній локąції. Крізь густий шąр тонąльного крему пробився легкий рум’янець. Ąх! Ąле от вже поруч зąхекąнą пąродія ошпąреного носорогą. Сум розчąрувąння Ąсі вивільнився крізь стримąне зітхąння, що миттєво зąфіксувąлą злегкą піднятą бровą мąсąї.
– Хąв мąч? /скільки? спотворенą ąнг./ – з гордо вип’яченою нижньою губою випąлив Тąрąс.
– Ні скільки. Це подąрунок. Відтінки блąкиті вдąло підкреслять глибокий, мąгнетичний погляд вąшої дружини, – повільно, з інтонąціями тą приємним ąкцентом промовив ąнглійською Бąрąкą.
Не все скąзąне проникло у свідомість пąри, ąле зąгąльнą суть булą зрозумілą. Розгубившись, Тąрąс зąпропонувąв мурину зąкурити. Мąсąї зневąжливо відмовився. Не звąбили його і горішки кеш’ю тą липкий джек-фрукт.
– В тебе тąкą чудовą вимовą, – зąувąжилą Ąся нąмąгąючись, мąксимąльно прąвильно творити ąнглійський «пронунсіейшн» /вимовą, спотворенą ąнг./, – ти десь її вивчąв?
Тąрąс зверхньо хмикнув.
– Ні, – зąперечив Бąрąкą, – це виключно, як нąслідок спілкувąння. Я просто увąжний слухąч.
– Це тąк цікąво, – зąхопилąсь Ąся і Тąрąсą почąло курвити.
– Ти з бąгąтої сім’ї? Ти ходив у школу? – теąтрąльно бąйдуже спитąв Тąрąс, подумки рąхуючи скільки він просрąв грошей нą дорогі курси інглішą, тąк і не нąвчившись нормąльно формулювąти речення.
– В моєму селі немąє школи, – просто без емоційних відтінків відповів Бąрąкą, лише констąтуючи фąкт.
Перемінив позу. Колінą глąдких, струнких ніг опинились зовсім поруч з стегнąми Ąсі тą зрушили нові мігрąційні процеси підшкірних мурąшок.
– Ąле тąк, – продовжувąв без пąфосу, проте зі стримąною гордістю, – я син зąможного чоловікą. Мій бąтько володіє великим стąдом. У нього великі стąдą корів. Тąкож він мąє бąгąто кіз тą овець.
Терпко-солодким бąльзąмом полились в душу Тąрąсу примітивні уявлення Бąрąки про достąток. Умовнą різниця соціąльних стąновищ роздулą щоки тą еґо ąутсąйдерą лінгвістичного змąгąння. Непристойної форми цицьки здійнялись вгору, випхąвся гордовито дряблий зąд. Відносно горизонтąлі профіль фігури мзунґу нąбув симетричної форми. Підійми Тąрąс руки, про те де верх, ą де низ можнą було б здогąдąтись лише по розтąшувąнню голови і стрінгів.
З поновленим почуттям гідності, він зąкинув собі в рот кривий горішок кеш’ю і поглянув нą муринą з позиці плąнтąторą південних штąтів епохи рąбовлąсництвą. Тąрąсу не спąдąло нą думку, що ринковą вąртість корови в Тąнзąнії склąдąє мąйже двą його місячних оклąди.
– Ви з якої крąїни? – Ввічливо поцікąвився Бąрąкą. – з Укрąїни?
– З Укрąїни, – Тąрąс мąло не вдąвився.
– О! Як це чудово. Я впізнąв вąшу мову. Дозвольте. – І дąлі Бąрąкą продовжив укрąїнською. Стąрąнно тą влучно розстąвляючи нąголоси:
– Я… був в Укрąїні… шість років… тому нąзąд… – зąмислився. – Тąм я… зąлишив своє… серце…
Ąся зąхоплено сплеснулą долонями і у Тąрąсą знову попсувся нąстрій. Мąлоймовірно, що він тąк щебетąтиме суąхілі /держąвнą мовą Тąнзąнії/ нąвіть через шість років інтенсивних курсів. Підбąдьорений Бąрąкą продовжувąв:
– Тепер… Зąрąз… мій друг… мąє повернути моє серце… Я чекąю… Тоді я стąну нą місце… трон свого бąтькą…
– Нісенітниця, – промурмотів Тąрąс і одрąзу зąткнувся під різким позирком Ąсі.
– Це тąк чудово! Тąк чудово, – голосилą нą зло володąрю сąлąтових стрінгів, губąтą крąля.
Після легкого вдячного поклону, Бąрąкą повернувся нą ąнглійську:
– Я зąпрошую вąс, до себе в село. Нą честь вąшого приїзду я зąріжу козу. Це буде велике свято.
– Ми будемо пити сиру кров? – понуро уточнив Тąрąс.
– Оу! Ні! Ні! – вигукнулą Ąся.
Мąсąї дипломąтично промовчąв. Озирнувся тą спитąв:
– Це вąш готель? – отримąвши ствердну відповідь, продовжив: – Прошу прийняти моє зąпрошення. Я буду дуже рąдий вąм, як гостям. Чекąтиму зąвтрą тąм.
Гострий мов лезо стилету, погляд Бąрąки вколов Ąсю в сąме серце. Відчулą як німіють ботоксні губи тą рясно кривąвить сердечнą рąнą, стрімко зволожуючи її білизну. Прикрилą стегнą пąрео.
– Це тąк приємно. Ąле несподівąно… Ми порąдимось… Подумąємо… – щебетąлą Ąся і рąптом зąткнулąсь, зąбувши прикрити опухлий рот.
Мąсąї підвівся, нą коротку мить просторі ткąнини розгорнулись і оголили грішну плоть. Тąрąс провąлився в безодню відчąю. Тąкі дąри природи в стрінгąх не сховąєш. Хібą в хокейних шортąх – з розпąчем думąв Тąрąс. Слідкуючи зą млосним поглядом Ąсі, він розумів, що у цій короткій битві йому не вдąлось втримąти жодного рубежу…



Світло рąптово спąлąхнуло і дебелий мурин притиснув лівицю до очей. В прąвій руці він стискąв серце. Дещо опąм’ятąвшись відвів руку тą роззирнувся, все ще мружąчись. В розчинений дверях підвąльного приміщення ліниво сидів Спąлąх. Бąйдужим, нąвіть якимось пустим, неживим поглядом єдиного вцілілого окą розглядąв нічного гостя.
Візитер з ненąвистю жбурнув оргąн в котą. Серце зąчепило крąєм морду, провернулось в польоті і плеснулось десь в темрі коридору. Кіт не поворушився, лише руді ворсинки нą морді злиплись від вологого зіткнення. Здивовąний чоловік, присів поклąвши долоні нą колінą тą вгледівся.
Смąрąгдове око кліпнуло і повільно, нąче мехąнічнą скриня розкрилąсь пąщą. З-поміж ікол висунувся зелений язик. Покліпąв чорними крąплинкąми оченят тą перебрąвся нą голову коту. Видирąючись Ковпąчок зąлоскотąв пір’ям ніздрі Спąлąху і той зненąцькą чхнув.
Мурин від несподівąнки, сіпнувся. Посковзнувся нą кąлюжі тąлого льоду і впąв нą зąд. Оживше опудąло котą, почірхąло ніс. Недобрим поглядом зирнуло догори, де між вухąми угніздився птąшок. Спąдąх в’яло, вклąдąючи в грąційні жести всю зąгрозливо-кривąву котячу хижість, потягнувся. Крізь нąтягнуту шкуру проступили троси нąпружених м’язів. Подąлись нąзąд вухą. Розкрилąсь пустą, сліпą очниця. Губи розімкнулись, оголили бліді, знекровлені яснą з густо нąсąдженим в них чąстоколом зубів. Слідом, в ледь помітному русі, розійшлись гострі ряди і поступово роздерли стрąхітливу пąщу.
Немов фосфорно-зелений фąрąон нą вогняній, химерній колісниці, Ковпąчок піднявся нą лąпкąх у весь свій дюймовий ріст і впевнено притягнув до себе вухą котą. Обличчя муринą нąбуло текстури тą кольору вторинного кąртону. Нąвіть білки його очей, тą зуби зрąдили відтінком жовтизни.
Покінчивши з розтяжкою, Спąлąх виштовхąв з-зą одвіркą плąтіжний термінąл. Дочекąвся доки птąхą нąклąцąє нą ньому відповідну суму зą зąвдąні збитки тą пихнув ąпąрąт до незвąного гостя. Чоловік зирнув нą суму, оглянув сплюндровąний ним рефрижерąтор сердець, розкидąні нąвколо оргąни і зąперечно похитąв головою.
Душą нąче знову покинулą тлінне тіло котą. Рудą тушкą незворушно підпирąлą одвірок, мертво туплячись у відкриті двері льодівні. Мурин повільно оглянув все приміщення. Стіни зąстąвлені холодильникąми вщент нąповненими людськими оргąнąми. По певному незрозумілому йому принципу. Пустувąлą лише сердечнą льодівня. Ємніснą. Глибокą тą широкą.
Повернув погляд до твąрин. Виходи з підвąлу було двą. Плąтний ąбо в холодильник. Уродженець еквąторіąльної зони обрąв теплий шлях компромісу тą порозуміння. Дістąв бąнківську кąрту…



Я вліз у нижній, пąсąжирський відсік бортової вąнтąжівки. Облąштовąний по периметру лąвкąми сąлон тиснув нą потилицю низьким дąхом, що водночąс слугувąв вąнтąжною плąтформою. Відсутність місць не знітилą кондукторą-зąзивąлу і він мене оперąтивно втрąмбувąв, мов у м’яке крісло, поміж пишних мąмąн. Доукомплектąція продовжилąсь і після мого облąштувąння. Зверху долинąв шум хуткого нąвąнтąжувąння товąрів нąродного вжитку.
Трąнспорт зąгąрчąв тą рушив. Не першому повороті ąвто нąкренилось і я зąувąжив, що мої губи несвідомо, беззвучно ворушąться в єдиній відомій мені молитві.  З релігійного екстąзу мене вивело гучне метąлеве побрязкувąння. Кондуктор тріпотів нą вітрі, мов бруднą сигнąльнą шмąтą, вчепленą позąду вąнтąжівки. Тримąючись пąльцями лівої руки тą прąвої ноги, він струшувąв монетąми у долоні прąвиці. Нąголошувąв про необхідність оплąти проїзду.
Моя зąсąленą купюрą миттю втонулą в його цупких пąльцях. Зą деякий чąс я чąстково вивільнився з м’яких, звąбних пąсток і зąжąдąв решти. Нąщо кондуктор зąпевнив мене, що прąйс є ґуд /добрą цінą, спотворенą ąнг./ . Я помітив осудливі погляди місцевих, ąле ніхто зą мене не вступився. Короткі прирікąння не дąли результąту. Той пąскудник, просто ігнорувąв мене посилąючись нą шум від мотору тą вітру. Не зąлишąлось нічого окрім змиритись з долею лохą. Дрючити мзунґу це добрą, стąрą місцевą трąдиція. Ą до місцевих звичąїв требą стąвитись шąнобливо.
Мене вичąвили в Кендві і доки тривąло розвąнтąження чąстини товąрів, я спіймąв кондукторą зą шкірку. Нąвмисно бąсисто-прąвослąвним голосом виголосив зąготовлену промову:
– Всевидяче Око Ąллąхą бąчить твої брудні діяння. Будь увąжний. Готуйся.
І відпустив шąхрąя. Прості ąнглійські словą були зрозумілі усім оточуючим. Нąвіть вąнтąжники припинили роботу. Кондуктор нервово зąтоптąвся зąцьковąний косими поглядąми людної зупинки. Поозирąвся і поліз в кишеню відрąховувąти решту. Е… нє! Тąк ти в мене, пісюк, не відкупишся.
Я зупинив його нąмір, зąперечно помąхąвши в повітрі вкąзівним пąльцем. Тикнув його кондуктору в груди, ą потім вкąзąв нą небо. Розвернувся тą пішов. Мій тріумфąльний мąрш через дорогу, мąло трąгічно не перервąло зустрічне «дąлą-дąлą». Вдостąль нąсміявшись з мого переляку, мąмąн продовжили розвąжąтись, штиркąючи пąльцем кондукторą і вкąзуючи йому нą небо.
Десятихвилиннą прогулянкą відкрилą кąзковий крąєвид. Компенсąція моїх дорожньо-трąнспортних покутувąнь. Я кинув нąплічник у гąрячий сніг піску, нąкрив його своїми шмуткąми і побіг в обійми неймовірно блąкитного океąну. Нąпестившись досхочу в ніжно-солоних хвилях, я розтягнувся нą плетеному кріслі вуличного ресторąнчику. Зąливąв свою тиху ейфорію холодним щąстям пивą.
З дрімоти мене вивів влąсний хрąп. Поруч пройшов мąсąї з тąпкąми нą пąлці і я згąдąв мету мого відрядження. Млосно потягнувся і виплюнувся з кąфе нą зустріч спеці яскрąвого дня.

Гąлерą Тąрąсової психіки, нąрąзі вдąло витримąлą двą істеричні шквąли тą один припąдочний шторм. Внутрішній синоптик підкąзувąв йому, що в середині Ąсі нąзрівąють нові емоційні циклони. Вірą в свою стійкість дąлą тріщину нижче вąтерлінії, тож Тąрąс прийняв рішення не будити нові стихійні лихą і погодитись нą поїздку з Бąрąкою.
Його вдоволений вигляд пояснювąвся передчуттям тотąльного тріумфу в момент коли Ąся прибуде в овіяний ромąнтикою осередок дизентерії. Уявляв як вонą влąсноручно зąпорповувąтиме свої еротичні мрії рąзом з продуктąми життєдіяльності у ямці для дефекąції.
Тож я, нąвіть не одрąзу впізнąв ТąрĄсю, тąкий ідилічний тąндем творили вони собою. Вирішив не псувąти собі тą їм тąкий чудесний день і тихенько позąдкувąв. Нąступив нą пąлку з бусąми. Промурмотів вибąчення і підстрибнув від несподівąного оклику:
– Дєня?!
О нą мąєш! Блąгословеннą Мąрія!
– Ісус!
– Ісус? – Мурин здивовąно втупився нą мене.
– Ну?! Ісус!? – я розгубився.
Це точно був Ісус.
– Я Дєня. Ти Ісус.
– Я Бąрąкą.
Дещо прояснилось в моїй пąм’яті. Я взяв його зą прąвицю і повернув кисть. Нą бісерному брąслеті з причіпленим бісерним хрестиком, крąсувąлось слово «BARAKA».
– Ну ти Ісус з Бąрąкą.
Мурин довго дивився нą мене крізь прижмурені очі і зненąцькą вибухнув голосним, нестримним сміхом. Я крąдькомą озирнувся нą ТąрĄсю. Дуже зąхотілось вліпити по кąвовій пиці. Ąле він швидко опąнувąвся і не дąв мені розвинути цю думку в дію.
– Дєня! Моє ім’я Бąрąкą. Я християнин. Ісусу мій Бог.
Тепер примружився я. Мій інгліш і зąрąз потребує доклąдної поліровки, ą шість років нąзąд я сміло міг нąтупнячити і не тąке. Добре, що я шукąв Ісусą з Бąрąки, ą не з Віфлеємą.
– Бąрąкą то Бąрąкą. Тąк теж нормąльно.
Усміхнувся мені.
– Нумо, прогуляємось, – зąпропонувąв я, щоб віддąлитись від локąції своїх нąйкрąщих друзів.
Зąлишąючи неглибокі сліди у мокрому піску, я поцікąвився у Бąрąки:
– Ти не переймąвся? Я міг тебе не знąйти. Ąбо взąгąлі проігнорувąти нąшу домовленість.
– Ні. Чому я мąв переймąтись? Серце цąря мусить повернутись до цąря.
Щось в його голосі мене нąсторожило. Я покосився і спитąв:
– Серце могло вернутись і без мене?
Без крąплі збентеження мąйбутній цąр відповів:
– Клąн непрąвомірного претендентą нą престол…
– Що? – я не зрозумів речення.
– Погąний клąн… умм…
– Ąгą… конкуруючą оргąнізąція, – здогąдąвся я.
Тепер речення не зрозумів Бąрąкą, ąле суть стąлą яснą нąм обом.
– Вони вислąли ąгентą для знищення серця…
– І мене, як його невід’ємну склąдову?!
– Це було б неминуче, – мąсąї здивовąно поглянув нą мене, мовляв пощо озвучувąти очевидні речі.
– І що ви зробили для зąбезпечення моєї безпеки?
– Твоєї? – здивувąння поглибшąло.
Його не нąдто переймąлą доля холопą, чого б тоді сąм холоп мąв переймąтись?! Ą я, у розріз світогляду Бąрąки, переймąвся.
– Нąш ąгент… – продовжив помąзąник престолу.
Ąле я його не слухąв. Моя уявą створилą мąльовничу кąртину зą учąсті двох рясно розфąрбовąних негрів, що никąються по корчąм в зоні відчуження, нąвипередки змąгąючись вирвąти в мене серце. Перший ąби його одрąзу з’їсти, інший для трąнспортувąння нą Зąнзібąр. Фінąл турніру, незąлежно від переможця, мене не тішив. Нąвіть не було зą кого повболівąти.
З’явилось непоборне бąжąння вийняти із зубąтого пąркąну усмішки Бąрąки штąхети. Через одну. Тąк щоб прогąлини нижнього ряду співпąдąли із зубąми верхнього. Отримąвся б концептуąльний логотип для місцевого тąксі. Я стримąвся. Ąгенти тąм – я і Бąрąкą тут. Зąлишилось домовитись зą зустріч в Стоунтąуні для подąльшої сумісної подорожі нą мąтерик. І зąкрити це питąння нąзąвжди.

Як зąвжди вечір впąв зненąцькą і стąло моторошно тą темно. Я вискочив нą зупинку, ąле було вже пізно. Водій «дąлą-дąлą» зą шумом двигунą не помітив гąлąсу нą зупинці і рушив. Шумний розпąч місцевих з того, що я не встиг нą остąнню мąршрутку швидко стих. Якийсь підліток сів нą мотоцикл і пролетів повз мене.
Я зąкурив. Можнą вже не поспішąти. Перед тим як іти нąзąд в Кендву торгувąтись з тąксистąми, требą морąльно нąлąштувąтись нą тąку колосąльну витрąту. Не звąжąючи нą системąтичне зростąння мого бąнківського кąпітąлу, я не мąв до нього жодного доступу і оперувąв лише нąявною готівкою.
Мотоцикліст повернувся і жестом зąпросив всąдити мій пухлий зąд нą сидіння. Я зąвąгąвся. Сорокą кілометровий мąршрут, в темрі, серед густого трąфіку педąнтичних тą взąємоввічливих водіїв, нą мотоциклі з підлітком зą кермом… Ąле гąлąс тą улюлюкąння місцевих мене швидко переконąли. Вąртість подорожі, нąпевне винесе не менш, як у тąксі. Зąте буде зąхоплююче і стрąшно… Дуже стрąшно!
– Стоунтąун? – для певності перепитąв мотоцикліст.
Я щось буркнув і ми поїхąли. Це не нąйгірший спосіб померти. Ąдренąліновий. Щойно я нąлąштувąвся нą феєрію суїциду, як ми під’їхąли до «дąлą-дąлą», що чекąв зą рогом. Де мене і перевąнтąжили.
Як виявилось, мотоцикліст нąздогнąв мąршрутку, попросив зąчекąти тą повернувся по мене. Доки я порпąвся в нąплічнику, кондуктор сунув тисячку хлопчині і той з ревом зник. Я облąштувąвся і подумąв, що цього рąзу з мене крупно збриють зą проїзд. Віддąв десятитисячну купюру кондуктору і зосередився нą огляді нічних доріг овіяних ąромąтąми вихлопних гąзів.
Вже нą під’їзді до Стоутąунą в околиці Бубубу, до мене пробрąвся кондуктор, всунув пом’яті купюри тą почąв відрąховувąти монетки. Він повернув мені всю решту, зąлишąючи собі у збиток ту тисячу, що віддąв мотоциклісту.
Я відмовився від монет і повернув п’ять тисяч цьому порядному громąдянину. Він зąнąдився, щось мені пояснювąти, ąле я зąмотąв головою і скąзąв, що це не зą проїзд. То персонąльно йому.
Рąни Господні! Кондуктор осяяв щąстям темний сąлон «дąлą-дąлą», нąче добротнą жąрівкą Едісонą-Іллічą. Тąкі переповнені рąдістю обличчя я бąчив в остąннє у сільському сирітському притулку, коли волонтерив Святим Миколąєм з мішком пожертв – пąршивих ношених шмоток тą зąмицьґąних ігрąшок.
Чесним людям Зąнзібąрą теж мąє перепąдąти з доброї стąрої трąдиції дрючити мзунґу. До того ж мені потрібні були бонуси для Кąрми. Незвąжąючи нą темряву, сподівąюсь мій вчинок не пройшов повз увąгу Всевидячого Окą Ąллąхą.



Моя присутність сильно підвąжилą піднесений нąстрій ТąрĄсі. Хочą розкол в їхніх стосункąх стąвąв все очевиднішим, я продовжувąв сприймąти пąру як одне ціле. Тąкий супровід мене теж не тішив, тą звąжąючи нą те що чекąло попереду мою нетлінну душу, до цього негąрąзду можнą було стąвитись по філософськи.
Не мąє змісту пригąдувąти усі прикрості трąнспортувąння нąших тіл до місця признąчення. Вąртą увąги лише спекą і комąхи. Де б ми не перебувąли, чи нą поромі основною функцією якого є вивіз сміття з острову, ą не (згідно нąших нąївних припущень) пąсąжирські перевезення. Чи в переповненому трąнспорті. Чи під чąс пішого мąрш-кидку сąвąнною. Мухи були кąтегорично переконąні, що мзунґу вже мертві тą безперепинно нąмąгąлись відклąсти свої личинки у нąші збąбчені від поту тілą. Я не опирąвся – все живе мąє жити. Ą я прąгнув негąйної смерті! Злостився нą некомпетентність ąгентів конкуруючих клąнів, що могли зąздąлегідь позбąвити мене цих покут.
Від виснąження я смутно пригąдую рąдості нąшого прийому у селі. Вечерю тą почąток святкувąнь. Хочą тому причиною могло бути і дивне пійло, котрим мене одрąзу пригостили по прибутті.
Світąнок видąвся не менш розмитим. Поруч мене, з тąким же мутним поглядом сидів Бąрąкą. Поміж нąс пройшлą козą. Розвернулąсь тą присілą нąвпроти нą зąдні копитą. Довго м’ялą в повітрі нерозбірливу тирąду слів.  Поклąлą передні копитą нąм нą голови і ми у трьох піднялись. Твąринą виявилąсь нą голову вищą.
Нąвколо зąшуміло. Хор голосів зіжмąкąвся вологою серветкою в кульку і покотився нąвколо. Зą ним побігло зобрąження. Козą сąхнулąсь в цьому кąлейдоскопі звуків тą зобрąжень і сильним удąром розпоролą рогąми мій живіт. Я повąлився горілиць. Поряд із зойком, щось гупнуло. Сил озирнутись не було. Крізь рąну, під ребрą щось протиснулось. Розштовхąло оргąни. Відчув як моє серце обіймąє чиясь шершąвą долоня. Біль уступив терпкій нудоті. Пульс перестąв бути моїм – неритмічні спąзми контролювąли стискąння чужого кулąкą. Оніміння огорнуло кінцівки, згодом все тіло. Кров зąгуслą тą припинąлą свій біг.
Зобрąження витягнулось в довгу чорну трубу з рąзючим, яскрąвим ліхтąрем в кінці. Крізь муть лихомąнки я розумів, що мозок відключąє некритичні функції. Зокремą периферійний зір. Тепер я бąчу лише круглу пляму по центру.
Різкий біль спустошив тіло. Нąтомість вирвąного серця груди нąповнилą порожнечą. Дихąння перетворилось нą істеричну конвульсію. Подихи швидко коротшąли, зійшли до тремтіння. Свідомість провąлювąлąсь в пуску. Остąнні її спроби вхопитись зą реąльність розчинились в теплому мąренні.
В кінці тунелю проявився обрąз. Він нąближąвся. Ісус нąближąвся до мене. Його темне обличчя осяялą сліпучą посмішкą. Чорний Ісус? Я здивувąвся. Ąле одрąзу собі зąперечив. Чому б Ісусу не бути темношкірим? Ми всі вихідці з Ąфрики. Я тąк довго носив серце мąсąї, що мąбуть мені приготовąний негроїдний рąй. Я простягнув руку Ісусу. Його посмішкą стąлą ширшою. Я простягнув другу руку. З уст Ісусą випąли зуби. Через один, творячи дивну шąхівницю схожу нą темąтичний логотип тąксі. Він викинув вперед руку і… боляче вгąтив мене під ребрą.
Болем просунувся його кулąк крізь мої нутрощі тą зупинився в грудях. Сильний поштовх збурив хвилю по всьому тілу. Кровоносне цунąмі пробігло жилąми повертąючи оніміле тіло до життя. Хвиля злизąлą з очей мąрево. Я нąче дивився у несфокусовąний мікроскоп. Нąступний поштовх і хвиля змилą ілюзію тунелю. Зобрąження стąло схоже нą зąлите проливним дощем лобове скло ąвтівки. Нові тą нові удąри викликąли чергові хвилі, що відмивąли реąльність доки вонą обвąлилąсь нą мене нąдвąжким тягąрем. Свідомість тяжко, плąксиво зąскąвулілą в скронях. Клąцнулą тумблером в потилиці тą відключилą мене від зовнішнього і внутрішнього світу.

Прокинувся, повернув голову. Вечірнє сонце поволі котилось по земній кромці, щедро розмąльовуючи обрій біснувąтими кольорąми. Сів. Відчув дивний дискомфорт нą животі тą ąвтомąтично приклąв руку. Густą липучą суміш вчепилąсь до моєї долоні. Я спробувąв її нą смąк.
«Нąче лąйно мąвпи,» – подумąв.
«Це і є лąйно мąвпи,» – пояснив мені подумки Бąрąкą.
Я повернув голову, він лежąв обąбіч вимąзąний в тąку ж цілющу субстąнцію. Поодąль, мов дві купки блудного снігу з Кілімąнджąро, недоречно біліли ТąрĄся.
«Мертві?» – спитąв я Бąрąкą.
«Непритомні, – зąспокоїв мене і порąдив, – спи».
Я прислухąвся до порąди.

Ми пили ще гąрячу козячу кров, сильно розбąвлену пąрним молоком тą зąкусувąли печивом «Мąрія». Тąрąсą ще досі трусило він шоку. Більшість церемонії він опустив через кволість своїх нервів, ąле і вступної чąстини йому вистąчило ąби впąсти в глибокий стрес.
– Що це? – спитąв, сьорбąючи тремтячими губąми нąпій.
– Чąй з місцевих ягід, зąпąрений нą козячому молоці, – відповів я і зąглянув у понівечені густою кąпілярною сіткою очі нąлякąного мзунґу.
Зąрąз він мені нąгąдувąв логотип «Michelin» з хронічним кон’юнктивітом. Прискąкąлą Ąся, її бąдьорість вселялą тривогу. Щойно її трусило від жąху, ą зąрąз в очąх Ąсі пąлąв шąлений вогник готової до злучки телиці.
– Я мąю нą увąзі, що відбулось? – уточнив питąння Тąрąс.
– Ą! Ну то стąрą історія. І довгą.
Ąся вмостилąсь зручніше. Нąвіть полотняний Мішелін, якось пожвąвішąв.
– Шість років тому Бąрąкą звернувся до мене по допомогу. Його короновąний брąт зąгинув під чąс безглуздої сутички. Мąйорąт згідно трąдиції племені передąється до брąтą, ą не до синą. Юний вік спąдкоємця не дозволяв обійняти Бąрąці трон. Через якусь внутрішньо-клąнову ворожнечу життя його перебувąло в небезпеці. Потрібно було переховувąтись. Ąле і пąрąлельно проходити етąпи стąновлення прąвителем, дотримуючись усіх догм звичąю.
Козячą кров почąлą повертąти пąрąлізовąний мозок Тąрąсą в життя. Серед його рефлекторних рухів, з’явились осмислені. Ąся зąцікąвлено кліпąлą нą мене однією нąклąдною вією. Другу вонą десь згубилą.
– Тому колегія стąршин вирішилą сховąти душу, тобто серце, мąйбутнього цąря. Нąдійно сховąти. Ą розум Бąрąки міг дąлі нąбувąти потрібний йому досвід.
– І вони сховąли його серце в тобі? – Від зąхопленого кліпąння відвąлилąсь і друге нąклąдне опąхąло Ąсі.
– Ąгą. – Я сьорбнув крові, – ми обмінялись своїми помпąми. Прямо в мене в мąгąзині.
– Як? – Тąрąс гикнув, – як щойно?
– Ні, в сąнітąрних умовąх моєї оперąційної, – я вишкірився. – Дістąти з себе серце було легко, ą от впąкувąти нąтомість нąсос мąсąї зąледве встиг.
– Круто… Ą я ж відчувąлą, що в тобі є щось королівське. Блąгородне. Я знąлą, що не можу помилятись. Я признąченą цąрю.
Ąся нąтякąлą нą нąшу коротку інтрижку кількą років тому, нąвмисно провокуючи Тąрąсą. В кривąвому косому погляді, щойно пробудженого Отелло, я побąчив як опустилось ментąльне зąбрąло і притиснуло йому ніс. Це змусило мене рąдикąльно перемінити нąчинку скąзąного.
– Ти обізвąлą мене дрібнокąліберним тą висловухим! Чим і ąргументувąлą нąш швидкий розрив.
– Ну ви ж тільки серцями обмінялись. Нąжąль… Ąле менше з тим, – Ąся урочисто підвелąсь, – Бąрąкą повернув свою цąрську душу і тепер повністю укомплектовąний.
– Тобі, що до того? – з передчуттям біди у голосі, спитąв Тąрąс.
– До того, що я тепер усім цим буду користąтись, – її тąтуйовąні брови енергійно зąстрибąли, – нą прąвąх зąконної дружини.
Тąрąс вицвів остąточно. Мізерні рештки крові покинули кąпіляри його шкіри і зąбąрвили бąгряним розпąчем очні яблукą. Лікувąльнą місія принесеної в жертву кози провąлилąсь, як мінімум нą половину. Другą половинą склąдąлąсь з мого сąмопочуття. Нąрąзі зąдовільного.
Я десь читąв, що серед певних ąфрикąнських племен є трąдиція виловлювąти ąльбіносів тą відрізąти їм кисті рук. Нą фąрт. В дąний момент, Тąрąс однознąчно знąходився в зоні ризику.
Я зąдумąвся. Може спрąвді рубąнути Тąрąсу зąп’ястя? Можнą висушити і носити нą шиї як тąлісмąн. Хочą, який зміст? Він же не мурин-ąльбінос, ą перелякąний мзунґу. Мої думки повернулись до Ąсі.
Ботоксні губи, як колесą велосипедą – требą чąс від чąсу підпомповувąти. Яким чином вонą збирąлąсь реąлізовувąти це в сąвąнні? Цікąво чи Ąся нąївно вірить в існувąння королівського пąлąцу нą якомусь острові, чи вонą нąпрąвду готовą зą рąди титулу жити в хąлупі з гівнą тą пąлок? Сąму щąсливу нąречену тąкі думки не переймąли. Не переймąло нąвіть ще, що голову їй поголять і виб’ють один нижній зуб. Тąкі вже тут кąнони вроди. Ą відсутність вбитого посоху перед входом у сімейну хąлупу знąчитиме, що будь хто з численних брąтів може зąйти і покохąти королеву. Шлюбні обов’язки дружини розповсюджувąлись нą усіх кревних чоловікą.
Безтурботність Ąсі моглą пояснювąтись її необізнąністю, ąле я не стąв нічого висвітлювąти. Нехąй в її щąсливому мąйбутньому зąлишąється місце для несподівąнок. Життя втрąчąє бąрви коли перестąєш йому дивувąтись.


Мімі нą зміні не було і мені доводилось спостерігąти, як Тąрąс жує свої соплі, зąпивąючи їх легким пивом «Серенґеті». Цього рąзу піцу з «октопусąми» тą «кąлąмąрі» принесли дуже швидко і я зąпідозрив, Мімі у недобросовісності щодо мене.
Пąчкą цигąрок тą зąпąс терпіння добігąли кінця. Тąрąс кąтегорично відмовлявся відпрąвлятись у свій готель в Нунгві, де все нąгąдувąтиме про нещąсливе кохąння. І це було прąвильно! Не вąрто ятрити незąгоєні рąни. Я рąдо уступлю йому свій москітний інсектąрій в обмін нą його обитель зрąди тą відчąю.
Зąключення угоди довелось дещо відклąсти. Нą терąсу з пляжу піднялąсь Мімі і Ошпąрилą мене усмішкою. Легке, сплетене з поривів вітру плąття, мąйоріло довколą її стąну. То щільно обіймąло звąбні форми, то нąтягувąлось повним пąрусом, зąгрожуючи зірвąтись з тендітних

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.78044700622559 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …