Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2658
Творів: 49554
Рецензій: 94098

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Щоденник

Горішок

© НК, 29-04-2022
Горішок.
Із щоденника.

До війни цей торговий центр частенько був місцем наших зустрічей.
І хоч зараз він уже не нагадував той мурашник мирних часів, коли людські потоки, річки та струмки вирували тут з ранку до пізньої ночі, все ж і у воєнні часи життя у нім продовжувало жевріти.
Більшість магазинів були зачинені. Модно одягнуті манекени намагалися прочитати бодай якісь новини через товсте скло вітрин, коли навпроти зупинявся нечастий відвідувач із телефоном в руках. В повітрі пахло тривогою. І трішки - кавою з автоматів.
Війна тривала вже місяць. Наше місто, яке знаходилось далеко од лінії фронту, наповнювалося біженцями і переселенцями, як рукавичка із дитячої казки - звірятками... Кого тут тільки не було... Жабки-скрекотушки із північних районів, мишки із південних містечок, зайці, лисички та ведмеді  усіх форм та видів - із окупованих ворогом прифронтових селищ...
І діти. Багато дітей із широко відкритими очима та міцно стуленими вустами.

Моя дівчинка - світла й тоненька, одягнута чудернацько, якраз увійшла в ту пору, коли дитинство поволі покидає світи та обрії... Схожа на молоде оленятко, вона вже вміла по-жіночому звабливо підіймати брівку і дивитися зверхньо поглядом дорослої панни. Але ще досі колекціонувала манюні іграшки та майстерно малювала персонажів японських мультсеріалів.
Купити щось смачненьке і побалакати про все на світі  - наша традиція залишилася незмінною і в часи війни. Полиці продуктового супермаркету трохи змінили асортимент, та й цифри на цінниках видавалися незнайомими. Та все ж нам вдалося віднайти пачку улюблених горішків - зі смаком сиру)
Знайома лавка на другому поверсі, під високим скляним дахом, в оточенні балуваних фікусів у широких горщиках. Скляний дах сірів над нами - здавалося, низькі хмари ковзали по ньому вогкими слизькими животами. Скоро ледь чутний барабанний дріб сповістив про початок дощу. А нам було затишно - ми сиділи на лаві і їли горішки з однієї на двох пачки.
- Ну що новенького? Як дистанційна наука?
- Контрольна була. З матеши. Ненавиджу матешу... Для чого мені ті рівняння?
- Для контрольної, звісно) Настрій?
- Україна понад усе, мам) Ой!
З тонкої долоні стрибнув горішок. І покотився блискучою підлогою. Завмер просто посередині широкого коридору.
- Хм)
Запанувала мовчанка.
Повз нашу лавку пройшла пишна панна. Розмовляла, притискаючи до загримованої щоки дорогого айфона. З-за пазухи куртки у неї стирчала крихітна собачка - гостроноса, вишкірена і перелякана.
- Глянь, який чудік! - торкнулася я руки малої. Але вона дивилася кудись вниз, в одну точку.
А тоді пробурмотіла сердито:
- Вона ледь не наступила на мій горішок! Його буде звати як того птаха, що не горить - Фелікс!
- Фенікс - поправила я.
- Ок, Фенікс... Я за нього хвилююся!!!

І почалося.
Повз нас пройшов молодик із дівулею під руку.
Прошкандибала старенька з паличкою. Пробіг стурбований чоловік, що, мов папуга, повторював якісь невидимій співрозмовниці:
- Успокойся, Галя! Еще ничего точно не известно!
Проїхала молода мама з дитятком у візочку.
Промарширувало трійко чоловіків у військовій формі.

Ми з малою - мимоволі, чесно! - не зводили очей з Фелікса, чи то пак - Фенікса)
Горішок продовжував лежати на блискучій підлозі. Кілька разів життя його висіло на павутинці - ноги перехожих опускалися на підлогу в жалюгідних сантиметрах від нього. Ми завмирали, а потім переможно посміхалися одна одній.
Горішку щастило.

Різкий звук сирени просякнув простір, наче отрута - пухкі коржі торта.

- УуууууууууууууууУууууууаааааааааааааа!
- УуууууууууУУУУУУУууууАААААаааааааа!

З невидимих гучномовців залунав одночасно оксамитовий голос аудіоБога, що сповіщав і попереджав.

Люди засновигали, мов мурашки у палаючому мурашнику.
Повз нас пробіг, голосно гепаючи стотонними ногами, охоронець у формі.

- В укриття!!! Всі в укриття!!! - кричав, важко відсапуючись од бігу.

Ми підскочили і вхопилися за руки.

За мить до того, як пролунав вибух, погасло світло і посипалися скло, я встигла помітити, що нога охоронця наступила на ідеальне тільце горішка... І розчавила Фелікса - Фенікса.
На дрібнесенькі друзочки.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

відносне благополуччя

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Валерія, 11-05-2022
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.88308119773865 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …