Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2650
Творів: 49218
Рецензій: 93889

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Кращі в світі тутка-тамки

© Тала Владмирова, 12-11-2021
- Ліно, а візьми-но, дитино, віника до рук – й нумо прибирати. Бо як не прибирати в хаті, то й крокодили ще заведуться в безладі.
Ліно бачила тих крокодилів по телевізору: вони – гарні й зелені. Але бабусі чомусь не подобаються, певно, тому що великі й зубасті. Тож Ліна завжди-завжди старанно прибирає. І крокодилу їхній квартирі ніколи не заводяться.
Та одного ранку Ліна вийшла на кухню й щиро здивувалася, глянувши на стіл. Ні, крокодила там не було. Бо на столі сиділи Тута Найстарша й Тамуся-Красуня зі славетного роду Тутка-Тамків. А вони вже точно кращі за будь-якого крокодила.
Та то так лише кажуть, що «сиділи», бо Тамуся саме робила дуже корисну руханку: на столі – картата скатертинка у дрібну клітинку. Вона зграбно стрибала лише червоними клітинками, намагаючись ні лапками, ні хвостиком не зачепити білі.
А Тута зосереджено оглядає речі, які супроводжували їх у мандрівці. Дорога позаду довга, а тутка-тамки не надто великі. Тому вони прихопили із собою лише найважливіше.
Це – пакунок із яскравою крейдою, стрічки, яким треба перев’язувати вушка на свята, щоб бути гарними, й крихітна записна книга, куди вони записують усі дива, що зустрічають їм дорогою.
Ще на початку мандрів із ними був слоїк із малиновим варенням. Але він десь відстав і загубився, тож тепер його немає разом із мандівницями. Тамуся струшує довгим хвостиком із китицею на кінчику і запевняє, що те варення обов’язково знайдеться, отак просто воно не зникає. Однак розважлива Тута на це лише хитає головою, тріпочучи великими півпрозорими вушками.
Але навіть якщо попередній слоїк не знайдеться – це не дуже погано. Бо посеред кухонного столу теж стоїть слоїк і повний абрикосового варення. Воно яскраве, наче осіннє листя, яке щедро освітлює сонце. Тож час від часу Тамуся, не кидаючи руханки, косує на ту красу, трохи схожу на її золотаве хутро.
А потім вона стає дуже щасливою, аж трохи злітає над столом, тріпочучи вушками. Бо на порозі стоїть мала дівчинка й дивиться так, ніби вперше побачила таких гарних тутка-тамків. Відразу видно, що дівча добре: таке поділиться варенням чи іншим смаколиками, із задоволенням послухає про їхні пригоди чи пограється в піжмурки.
Тамуся навіть ладна визнати, що якби мала господарка належала до породи тутка-тамків, то була б гарною, майже такою, як вона із сестрою. Тому вона привітливо озивається до малої:
- Привіт! Ти більше любиш бавитись до сніданку чи після того, як вип’єш чаю, он він у термосі, з варенням? А знаєш, що в компанії за гарною історією чи казкою варення смачніше?
Це – дуже ввічливий початок знайомства у тутка-тамків. Однак Тута раптом стає серйозною і питає особливим дорослим голосом:
- Ти нездужаєш? Застуда вчепилась, так? Може, тобі краще повернутися до ліжечка?
Бо вона бачить, що Ліна – дуже симпатичне дівча, однак очі і носик у неї червоні, як буває від застуди чи коли вдарився й раптом полилися сльози. А ще, вона знає, що зараз мала вдома сама: тато – у відрядженні, мама – на роботі, а бабуся – у дорослих справах.
На пам’яті Тути ще ніхто не лякався тутка-тамків. «А дарма, краще б деякі лякалися й віддавали варення та не дражнились!», – наполягає Тамуся, але то вона ще не навчилася вдало жартувати, бо не дуже доросла. Та дівчинку треба підбадьорити, бо щось знову блискучі-блискучі.
Та коли в Ліни раптом починають тремтіти губи, не тільки Тута, а й Тамуся раптом стає дуже серйозно. То видається, що вона, як зовсім мала, полює за своїм хвостом, бавлячись. Насправді, вона уважно роззирається на всі боки й принюхується.
А в тутка-тамок дуже гарний нюх, тож вона чує не лише пахощі смаколиків і духмяного чаю, і навіть не лише липкий дратівливий запашок застуди. Значно більше її непокоїть, що в квартирі пахне Безнадією. Звідки вона в цій затишній і тісній квартирці?!
- Обережно! – це Тута хвилюється. Навіть зажурена мала зойкнула. Вони чомусь впевнені, що така гарна тутка-тамка не має злітати з високого столу, тріпочучи вухами, мов крильцями, бо раптом заб’ється?
Та в Тамусі власні рахунки з Безнадією. Якщо це лихо з’являється десь, то зникає сміх, варення раптом починає гірчити, а казки перестають радувати.
Тож Тама не встигає злякатися, як уже забігає в дитячу кімнату й кидається до найдальшого кутка: там і причаїлася Безнадія, схожа на непримітну сіру тінь. Певно, як застуда в дім прокралася, то за нею й Безнадія змогла прошмигнути.
- Забирайся звідси! Вкушу! – зараз Тамуся, ні, швидше Тама Войовнича, не дуже скидається на кошеня, що трохи вміє літати.
Однак Безнадію не лякають отакі войовниці:
- Та хто ти така, мала? На що здатна, крім пустощів? Ти навіть дівчинку не можеш розвеселити. Куди тобі? Чим ти потішиш дитину, яка нікому не потрібна? Яку залишили саму, коли в неї болить горло? Про яку вже третій день не згадують друзі? А що буде, як я попрошу застуду, аби й ти захворіла й не заважала?
Із кожним таким запитанням – майже нечутним, але дуже неприємним, шерсть Тами Войовничої тьмянішала. Їй дуже захотілося притиснути вушка до голови і втекти до кухні: хай її захистить старша сестра, бо як тут впоратись? А ще, можна вмовити Туту піти кудись в інше місце, де їм раді вони й справді не допоможуть незнайомій дівчинці.
Але це були дуже неправильні – не її думки. У тутка-тамок бувають недоліки, хоч і незначні, але вони ніколи не кидають у біді тих, хто потребує допомоги.
- Я – тутка-тамка! Ми мандруємо казками, щодня пов’язуємо вушка стрічками, бо щодня у якійсь казці свято, любимо дитячий сміх і мрії та нікого не боїмося. А ти боїшся всього світу, бо інакше б не вчепила у малу дівчинку!
- Непогано, сестро, хоч і любиш ти вихвалятись,– поруч неї стала Тута. Тамуся зраділа так, що аж її шерстка засяло знову, в Ліни трохи менше стало боліти горло, а Безнадія зашипіла сердито.
- А ти – таки боягузка! Лише боягузка каже неправду хворій дитині. Мама Ліни зараз хвилюється на роботі і думає, як там її доня. Бабуся пішла до аптеки за корисними ліками й завернула до крамниці, щоб купити дівчинці якусь іграшку й потішити малу. Її татко вже телефонував зранку й переймався, як там вона? Її подружки сумують і хочуть завітати до неї в гості, але їх не пускають, бо бояться, що вони теж захворіють. Мине застуда – і дівчатка будуть весело бавитися. Тут тобі не місце, – рішуче запевнила Тута.
І тут Безнадія тонко заскиглила й спробувала стати більшою, аби налякати захисниць. Однак Тама вже добряче шарпонула її за край, хоч і скривилася від гіркого смаку й від знання, що потім доведеться довго-довго чистити зуби, аби не захворіти. До неї приєдналася й Тута, хоча добре розуміла, що двом невеликим тутка-тамкам нелегко впоратися із таким сильним ворогом.
Та чомусь усі забули про Ліну. Так, мала була застуджена й змучена Безнадією. Але все одно вона – дуже смілива дівчинка й не могла просто стояти й дивитись, як за неї борються нові друзі, з якими ще й познайомитись як слід не встигла.
Безнадія не дуже скидалась на пил і навіть на крокодила. Та Ліна вхопила віник, яким, коли ще була здорова, прибирала кімнату й рішуче спробувала вимести ту сіру тінь.
Тамуся довго не могла бути грізною войовницею. А тут ще й Безнадія виглядала такою розгубленою, що вона не втрималася і засміялась. І саме сміх, а не великі вушка, що саме сильно тріпотіли, підняли її над підлогою.
Безстрашні тутка-тамки, які захищали дівчинку, віник та щирий сміх – для Безнадії то веж було занадто, тож вона забралася деінде.
Поки тутка-тамки приводили себе до ладу після бою, дівчинка сиділа на ліжечку, пила цілющий чай, заварений бабусею в термосі й чекала на них. Але раптом повіки стали дуже важкими й вона заснула.
І продовжувала міцно спати, коли до кімнати урочисто увійшли Тута й Тама – обидві з парадними стрічками на вушках, як личить героїням. Щоправда, від Тамусі чомусь сильно пахло абрикосовим варенням, а Тута дивилась на неї докірливо. Але й цього дівчинка не бачила, бо міцно спала, а коли прокинулась, то почувала себе кращою. Ще й бабуся була вже вдома й раділа, що онука почала видужувати.
Ліна засмутилась, що Тути й Тамусі вже не було. Певно, вони помандрували далі в пошуках пригод. Однак виховані тутка-тамки не ідуть із гостей, не сказавши «До побачення».
Тому серед ночі дівчинка раптом на хвилинку розплющила очі й побачила, як Тама й Тута літають під самою стелею – дуже зосереджені, бо робили важливу справу. Вони малювали там крейдою різнобарвні зірки й квіти. То була особлива крейда, зроблена з мрій, яку не побачать дорослі, тож і не дивуватимуться та не сваритимуться. Але щоразу, як Ліні ставало сумно, вона дивилась вгору, бачила оті малюнки й усміхалася.
Бо згадувала, як Тута на мить присіла на її подушку й пообіцяла, що вони із сестрою зазирнуть у гості зовсім скоро, як тільки опиняться десь поблизу. А Тамуся пообіцяла її навчити грати в «тута-тамівські піжмурки», бо це – найкраща гра у світі.
Тож Ліна чекає на них і знає, що незабаром побачить обох. Про всяк випадок вона попросила бабусю, щоб поки що не чіпали слоїк найсмачнішого – полуничного – варення. Того, що, як запевняли її нові друзі, особливо корисне для тутка-тамків.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Всеволод, 23-11-2021
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.2959880828857 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …