Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2650
Творів: 49215
Рецензій: 93888

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Роман

Будинок з наядою 8

© Natalka Myshkevych, 23-06-2021
Розділ ІІІ
І. 1899
Усі готувались до зустрічі нового року. Цифра 1899 трохи лякала, але ще більше інтригувала! Адже вона передвіщала близьку зміну століть – подію, якої боялися, але на яку покладали великі надії – надії на зміни, приємні несподіванки, радісні появи чогось небаченого й нечутого. У спокійне розмірене життя киян з гуркотом і скреготом вдиралася доба пари та електрики. Провінційне монастирсько-військове поселення небаченими темпами перетворювалось на європейське промислове місто. Повсюди виростали велетенські похмурі будівлі заводів, елеваторів, млинів, та фабричних корпусів. На Подолі з’явилася перша електростанція, нові будинки вже освітлювались електричними лампами. Замість простецьких напівсільських садиб по всьому місту примножувались квартали «прибуткових» будинків у модному віденському «цегляному» стилі.
Відповідно змінювались моди й смаки городян. На київські вулиці з музеїв і салонів Парижа та Відня несамовитим вихором, виграючи химерно вигнутими крилами залетів дух Модерну, Сецесії або ж Ар Нуво. Модерн – бароко, отруєне пряною східною екзотикою. «Нові митці» прагнули одухотворити матеріальне середовище, об’єднати мистецтво та життя примхливою опіумною естетикою. Загадковий, бентежно притягальний, небачений стиль зачаровував і сп’яняв городян. Вигадливі килимові орнаменти, болотяні рослини, виконані витонченими, нервово-рухливими, нескінченно плавними лініями. Фантастична суміш містики й чуттєвості, екзотики й смерті, вишуканості й гротеску – так тепер оздоблювались наймодніші київські квартири.
Жінки також змінилися під впливом нового віяння. Теперішні сукні зверху нагадували хмаринки з тонких мережив, рюшів, оборок, жабо. Спідниці стягували ноги аж до колін, щоб потім розпластатися по землі багатими взірчастими фалдами. Жіночі голівки на витончених, оздоблених перлами та діамантами шийках, увінчували неприродно пишні кучеряві зачіски й величезні капелюхи з квітами, пір’ям або навіть опудалами тропічних пташок.
У передчуття нового століття Софія була особливо піднесеною: вона напевно знала, чого бажала, і натхненно готувалась до великої події. Іван же за награними веселощами приховував тривогу та важкі думки: він потайки згадував жахливу смерть своєї матусі та сестрички. Пологи Софії, що наближалися з кожним днем, турбували його все більше. З голови не йшли слова тітоньки. Він вирішив заздалегідь знайти лікаря для Софії, і, за рекомендацією Марфи Іванівни, звернувся до відомого у Києві акушера, який працював у лікарні при монастирі. Софія соромилась такої уваги до свого здоров’я, вона дорікала чоловікові: «Ой, не сміши горобців, я ж не дівчинка, п’ятеро народила! З божою допомогою, якось собі раду дам!».
Відсвяткували Різдво, з колядками, вертепом, подарунками, улюбленими наїдками – смаженою домашньою шинкою, драглями, різноманітними пирогами й, звичайно, суто родинними стравами – студенцем із риби та духмяним і ніжним фаршированим коропом. Діти прикрашали велику, аж до стелі, пухнасту ялинку, вирізали з паперу ланцюги, гірлянди, кошики й сердечка, із цукеркової фольги та золотих ниток клеїли янголів та балеринок, ниточками прив’язували мандарини, яскраві цукерки й обгорнуті фольгою горішки. Як завжди, грали в шаради й фанти, співали хором колядки, хороводили навколо ялинки. І потім, стомившись, покинувши під ялинкою напіврозгорнуті подарунки, позіхаючи й чухаючи очі, чалапали до своїх ліжок.
Свята принесли багато галасу, клопотів, сміху, й погані думки трохи відступили. А якраз під Новий рік Софія народила дівчинку: здорову, пухленьку, з білими кучериками на потилиці. Іван Семенович не міг приховати своїх щасливих сліз, народження жодного з дітей не принесло йому такої радості та полегшення. Йому здавалося, що більше нічого поганого ні з ким із його родини не станеться. Дівчинку одразу ж охрестили за святцями Емілією.
Софія мала добрий вигляд, але була незвичайно сумною, нічого не їла й ні з ким не хотіла розмовляти. Почало прибувати молоко, його було занадто багато, груди стали такими важкими й твердими, що дитина не могла самотужки їсти та постійно кричала від голоду. Почалася лихоманка, Софія марила і відштовхувала від себе немовля. Від страшенного болю вона обкусала собі губи до крові. Вона не підпускала до себе ані чоловіка, ані лікаря, ані повитуху, яка марно намагалася зробити їй масаж.
У ніч після Водохрещі Софія вибігла з дому у самій сорочці, босоніж побігла до Дніпра, хотіла знайти ополонку, але втратила сили й заснула прямо на льоду. Коли її знайшли вранці, її тіло було вкрите інеєм.
Іван Семенович, втративши кохану дружину, яка була відданою й мудрою матір’ю його шістьох дітей, готовий був сам пірнути у ту саму ополонку. Але пам’ятаючи про страшну смерть свого батька та гірку долю рідних, вирішив: він не має права на жодний прояв слабкості.
Станіслава запропонувала на час забрати дітей до своєї квартири, хоча в неї з Максимом також було двоє діток. Але Іван твердо відповів: він сам упорається, прислуги в його домі достатньо. Та й Марфа Іванівна підтримувала родину усім, чим могла. Насправді ж, дитячі мудрі очі – це було то єдине, що надавало йому сили жити далі.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

Атмосферно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Станіслав, 24-06-2021
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.40707612037659 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …