Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2605
Творів: 47418
Рецензій: 92238

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

На горищі

© Волошка, 21-05-2007
А море, море- аморе... Так багато про нього мовиться, а я його вже готова була
зненавидіти разом із тими горами з усіх боків.
Поле, то зовсім інша справа. Тихо, спокійно, немає людей, нав′язливих очей,
зойків та оголених підсмажених тіл. Є він. Лише він панує у світі- величний
господар- Спокій... Він в усьому- у шелесті трав, у гомоні птахів, у шурхоті
звірят, у шипінні гадюк, у серця рівних ударах. Лиш тут воно може заспокоїтись,
забути про все. Дивись- ось дорога, по ній треба іти босоніж, бо це ж свята
земля. Відчуваєш? Відчуваєш, як вона дихає? Бачиш, як здіймається її соковите
тіло, як тепло, лагідно аж ніяк не пече, а гріє твої підошви?
Тут все починається, сюди й повертається, тут початок і кінець, тут є усе й нема
геть нічого, це Всесвіт і першопричина буття... Голова іде обертом не від
солодких слів, не від примарливих фантазій чи сновидінь, а од ароматних
всепоглинаючих хвиль. Ідеш, зриваєш і розтираєш у долонях квіти. Це- сріблястий полин: зверху- п′янкий терпкий трунок, схвильований й від того трохи незґрабний,
занурюючись, стає злегка солодко, але тягне все далі, вже нема змоги зупинитися,
а найглибше, там, де вже не буде місця, і повітря, балансуючи на кічику
найтоншої голки зі стогоном втіхи втратить рівновагу й полетить геть у прірву-
до болю довершено і неповторно...
І буде сонце, і піде дощ, і виросте стіна, і в мені зазеленіють духмяні трави.  
Дощ настільки наполегливий і самовпевнений, що я підкорююся його чоловічій волі та до щенту в ньому розчиняюся. Він змушує мене робити вільні легкі вчинки та діяти за покликом душі. Ось і зараз дужими краплями він збуджує мої сонні, сховані відчуття. Взуття летить десь далеко в кущі, я жбурляю його подалі, бо хочу відчувати дощ всім тілом, навіть кінчиками пальців.
Іду по дорозі, земля тремтить і звивається під потоками води. Струмені заливаються мені під комір, стікають тисячами струмочків по шиї, спині, омивають усі мої вигини та впадини. Стікають по животі все нижче... Піднімаю голову догори і краплі торкаються моїх губ, моїх очей. Вологі вуста мої шепочуть уривчасті слова молитви-вдячності за насолоду буттям, втіху дощем...  


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр, 22-05-2007

а Ви часом

© Антон Санченко, 21-05-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.67966103553772 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …