Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2626
Творів: 47986
Рецензій: 92779

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Жіноча проза

Приречені: Біль/Кохання

© Олена Павленко, 27-08-2020
Пролог

Щоб життя не здавалося нестерпним, треба привчити себе до двох речей: до ран, які завдає час, і до несправедливостей, які лагодять люди.

Нікола Шамфор

Ніколи не знаєш напевно, що станеться у твоєму житті прямо зараз. Особливо коли побут здається налагодженим і усталеним. Коли маєш усе, чим можеш насолоджуватись.

Ти кожного дня прокидаєшся, вдихаючи на повні груди. Зустрічаєш ранок без думок, від яких перехоплює подих. Жодної причини для суму чи калатання серця. 

Ти віриш, що так триватиме все життя. 

Але одного дня твій світ змінюється. 

Все перевертається догори дриґом. Ламається і розбивається на друзки. Свідомість відхиляє реальність і шукає усі можливі рішення спростувати втрату. Не сприймає правди, але все вже сталося. За одну мить світ змінився. 

Він зник. Твій світ зруйнувався. Речі, місця, люди довкола нагадують про його існування. При кожній згадці ти зриваєшся і плачеш. Плачеш щодуху, сподіваючись, що біль мине. Але біль ніколи не пройде. Він лишиться у серці назавжди. Викликатиме паніку, страх і ще більше болю. Болю, що куватиме твоє серце вогнем, розчаруванням і випробовуванням. Ще ніколи несправедливість не була так близько і такою жорстокою. 

А від щастя до краху лише крок і цей крок доведеться робити. 

Інакше вони Приречені: Біль/Кохання

Розділ 1

На світі немає і не може бути нічого страшнішого, ніж вічне щастя.

Бернард Шоу

- Куди?- підвищує голос Мірра, здвинувши брови догори.

Давно в її житті не було потрясінь. І ось тепер, коли батьки вирішили переїхати. Так раптово кинути усе і податись у невелике село, в якому вже придбали будиночок. А все через батькову хворобу. Лікарі радили більше свіжого повітря, відпочинку і жодної причини для стресу.

- Так, ти все вірно зрозуміла, у Катеринівку,- впевнено мовить мати, пакуючи речі.- Спокійне село на березі річки. Наш дім біля берега. Батько вже уявляє як рибалитиме вранці. Ти ж знаєш, він завжди мріяв,- всміхається матуся і поправляє чорняве волосся доньки за вухо.                                                      

- Ти впевнена, що це виправить ситуацію,- все ще не вгамовується Мірра. Вибуховий характер дівчини не обходить і рідню.- Просто здатись і все кинути.

- Ні, доню,- суворо мовить мати.- Не просто здатися. А лишити марні надії й жити далі. Чи хочеш, щоб у батька повторився серцевий напад? Не змушуй мене наказувати тобі. Він заспокоївся і ти змирись,- холодно відказує, та все ж цілує доньку у чоло і продовжує збирати речі.

Два роки тому батькова фірма начебто банкрутувала. Він втратив усе, що мав. Та як з'ясувалося потім, його компаньйон привласнив собі частину акцій. Гаврилов гарно все обставив і жодних доказів свого вчинку не лишив.

Дмитро Євгенович, батько Мірри, кілька років судився з колишнім компаньйоном, але жодної надії довести правоту. Підкопатись було неможливо, а без речових доказів навряд доведеш махінації. Він би змирився, але робив усе для доньки. Бізнес, яким займався все життя канув у воду великим каменем, лишивши після себе лише слід болю і розчарування.

Кілька років безуспішної боротьби, тяганини по апеляційних судах і ось так просто здатись. Точніше втрутився інший фактор. Серцевий напад прямо у залі суду. Лікарі ледве витягли його з кризового стану і радили полишити справи, що провокують стрес. 

Відтоді батьки й торочили про переїзд. Мірра не сприймала їх серйозно та й не хотіла лишатись сама у місті. Хоча часом присутність батьків і їх втручання у її життя було нестерпним. Та як донька не намагалась переконати їх, вони переїхали. 

Відтоді минуло два роки. Батьки облаштувались у селі. Активно вели господарство. Дмитро Євгенович, навіть, встиг організувати малий бізнес. Не міг змиритись з думкою, що відтепер він невдаха. Його стійкість передалась і доньці. Мірра намагалась не втручатись у справи батьків. Раділа, що все добре і вони більше не згадували тих сумних подій.

Дівчина часто бувала у батьків. Село від міста зовсім недалеко. Рейсовим автобусом близько години. Проводила у них вихідні, свята. Влітку лишалась на канікули, радіючи, що може відпочити від міського шуму і метушні. У селі й справді було затишно і спокійно.

Часом Міррі здавалося, що все, що сталося, на краще. От тільки так просто відступати вона не бажала. Кожен має понести покарання за свої вчинки. Дівчина пильно стежила за справами Гаврилова, батькового компаньйона, за новинами в газеті. Вичікуючи момент вдалого нападу. Якщо батько не може, вона продовжить його справи.

От тільки Дмитро Євгенович добре знав доньку. Навіть не сумнівався, що вона не здасться. Тому уважно стежив за донькою. Він, як ніхто, знав свою бунтівну дівчинку. Тому нічого не говорив.

- Усі справи лишились у минулому,- серйозно мовить їй на допити й торкається обличчя. Проводить від скроні до підборіддя й тягне до себе доньку. Цмокає в лоба.- Мірро, навіть не думай! Я забув і ти повинна!

Мірра невдоволено цмокає, але погоджується. Слово батька закон. Це вона знає і поважала його за вміння розставляти пріоритети у житті.

Батько дочитує газету і лишає доньку саму за столом в альтанці. Мірра розуміє, що без підказки батька їй ні за два роки, ні за десять не вдасться знайти докази неправомірних дій Гаврилова. І так стільки часу вона вже втратила. А можливо, батько правий. Треба забути про помсту чи правосуддя. Жити далі своїм життям.  

- Доню, ти вже зібрала речі,- мама підійшла до столика з великою тарілкою вареників з вишнею. Прогнувшись вперед, ставить на середину столу. Мірра тягнеться схопити гарячого, але отримує від матері стусана. 

- Так, мамо,- морщиться Мірра. – Увечері їду.

Останній місяць канікул Мірра була в селі. Тепер повертається і готується до навчання. А воно розпочинається вже через тиждень. На третьому курсі на студентів чекає багато практики й Мірра вже в очікуванні роботи. Дизайнером вона хотіла бути з дитинства. Постійність її друге ім'я. Принаймні у виборі покликання. Хоч з цим їй пощастило.

У іншому вона була досить непостійною. Часто сумнівалася у виборі й вагалась під час прийняття рішення. Влітку цілий місяць ходила різними фірмами, щоб знайти місце для практики. Детально і прискіпливо обирала компанію, яка б прийняла її на стажування і надасть хорошого керівника. Врешті решт обрала фірму «Стиль Про». Дизайнерська фірма широкого профілю. Одна з найпопулярніших фірм у місті.

Після вечері дівчина старанно пакує речі. Поряд з батьками вона відчуває себе дитиною, але в місті... Вона знову стає відповідальною та дорослою. На плечі лягають хатні обов'язки  й навчання. Мірра мешкала у трикімнатній квартирі, яку лишили їй батьки. Вела активне студентське життя і чекала особливого періоду. 

- Все буде,- повторювала вона подругам, які намагались її швидше звести з якимось симпатичним хлопцем. Мірра не поспішала з цим питанням. 

Стільки разів вона чула від дівчат скарги й не розуміла навіщо. Навіщо обтяжувати своє життя стосунками, коли не маєш впевненості, що це назавжди. Зустрічатися з хлопцем, бо усі так роблять для неї було дикунством. Вона хотіла зовсім іншого від життя. Справжнього, щирого почуття, яке окрилюватиме її й вестиме крізь усе життя. 

- Рано чи пізно воно знайде мене,- повторювала собі як мантру і таємниче всміхалась. 

Якби ж вона знала, на що прирече себе, вичікуючи цього надзвичайного моменту. 

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.47826790809631 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …