Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2627
Творів: 47995
Рецензій: 92786

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Монстром. Діалог шостий

© Алла Марковська, 28-01-2020
Лабіринт глибоко під землею проритий ще до потопа. Кам'яні стіни і підлога випромінюють тепло. На нижніх рівнях течуть лавові річки. Діаметр коридорів - п'ять метрів. 

У коридорі стародавнього лабіринту, на п'ять рівнів нижче від лабораторії бази Яматао у товщі гори Ямантао виникла темна пляма. З цієї хмари випали люди.

Ведмідь блював. Удав знепритомнів. Сержант осів на кам'яну підлогу, важко дихаючи. Лисиця встояла, її нудило. Кіт впав на гранітну підлогу, поруч з ним звалився Лось. Кларк ліг, повторюючи, що похмілля у порівнянні з жахом порталу навіть приємне. Кабан притулився до теплої стіни, його мучив кашель. Сержант Клімов звалився на коліна, і розпластався на підлозі обличчям вниз.

Апсу перевірив Климова, Тіамат - Удава, обидва були живі і добре регенерували. Бен практично відновився. Стародавні знали, що людям потрібен час, щоб отямитись після проходження магічного порталу. Апсу підібрав цигарки, що випали із сумки сержанта, запалив від вогника на долоні, затягнувся, передав цигарку сестрі. Тіа сіла біля Апсу. Прибульці чекали, передавали цигарку один одному, допалили, перетворили недопалок у пил. І запалили другу. Люди не могли підвестися на ноги, не зовсім розуміли, де вони і що відбувається навколо.

- Центрифуга на ракеті під час зльоту, ось що це таке було. Чому такі перевантаження у цьому вашому тунелі? - тримаючись за голову, запитував Ведмідь, він все ще стояв на колінах, хитаючись з боку в бік, як його тезка - звір.

- Тому що він просторовий, - знизав плечима Апсу, і додав, - Ти у космосі побував, на мить став частиною Всесвіту. Білкові погано це переносять.

Удав сів, озирнувся, посміхнувся. І тихо, без емоцій, сказав: 

- Добре покаталися. Там вітер. Морем пахло. 

- Це вітер зіркових доріг, - пояснила Тіамат, і запитала голосніше, щоб почули усі, хто був у коридорі, - хто що бачив? 

- Я побачила зірки, - відповіла Лисиця, - але такі світлячки перед очима стрибають, якщо по голові отримати, - посміхнулася, - кувалдою.

- А я побачив море, воно було синім, вода світилася, небо чорне, всіяне яскравими зірками. А ще у небі над морем летів корабель під блискучими срібними вітрилами, - оповів Кларк.

Апсу посміхнувся. 

- Срібними ... - перепитав Кіт. 

- Плив, чи летів? - уточнив Лось.

- Летів, - відповів Кларк впевнено, хоча видіння було схоже на короткий яскравий сон, - все-таки летів. Хоча тепер спогад став туманним. Апсу, вітрильники можуть літати? 

- Можуть, - відповів Апсу, - гравітаційні поплавці вбудовуються у будь-який матеріальний об'єкт.

- А те, що бачив я? - чіплявся за казку психолог. 

- Могло бути реальністю зіркових доріг. Адже ми пройшли недалеко від перехрестя. 

- Тоді корабель під срібними вітрилами летів, - ствердив психолог. 

- А якби ми на тому перехресті застрягли? - запитав Лось. 

- Портал проводили ми з братомі, тому ми не могли застрягнути, - хитро посміхнулася Тіамат.

- А ви не помиляєтеся? Ніколи? Ніколи? - уїдливо чіплявся Кіт. 

- Всі помиляються, - знизав плечима Апсу. 

- Як же без помилок? Без помилок не буває пригод. - додала Тіамат.

Клімов насилу підвівся, у голові паморочилось, він сперся на гладку кам'яну стіну. Повернув всіх мрійників до реальності:

- І що? Ми будемо мого дядька рятувати, чи ще поговоримо про зірки та літаючі кораблі на срібних вітрильниках? 

Ведмідь хотів було пожартувати про черствість російської душі, але стримався. Поспіх Кліма зрозумілий, хлопець тільки от «душевно» розмовляв із катом, а тепер хвилювався за родича. Добре знав, якими жорстокими можуть бути його співвітчизники.

- Давай врятуємо твого дядька, Клім, - відповів Ведмідь. 

Клім - скорочення від Климов, але також climber - альпініст. Сержант Клімов захоплювався альпінізмом. Навіть коротку бороду носив, і коли нервував, смикав за неї, вириваючи волоски, додаючи загадкове для його іноземних друзів «трах ді бі дох» ... Сіпав за бороду і зараз, нагадуючі команді про свого дядька.

Клімов побоювався, що американці і прибульці відмовляться рятувати його родича, адже вони того не обіцяли. Обіцяв тільки Ведмідь, могутній і сміливий, але один. На подив Клімова, солдати і службовці зони п'ятдесят одна, і навіть прибульці, які були невідомо звідки та невідомо що, погодилися рятувати професора Клімова. 

Клім припинив сіпати свою сивіючу альпіністської бороду і приєднався до обговорення плану дій.

Апсу підняв руку, плавно провів по повітрю, і у колі між людьми виник об'ємний план рівня старої бази. Будували її, коли Сонячна система перебувала в полоні підпростору, тоді можна було жити лише під Землею. Нинішнє покоління освоювало наземну частину гори, розчищаючи старі коридори.

Каземат для полонених знаходився рівнем вище. Сержант здивувався наскільки точним був створений портал, але попередив, що ніхто його не змусить більше у ту чортову туманність залізти, хіба що п'яного вкинуть.

Прибульці, спостерігаючи за тим у якому стані земляни вийшли із зоряного коридору, зрозуміли що для людей такий вид пересування смертельно небезпечний.

Недалеко від місця, де перебували солдати, були сходи стерті ногами багатьох поколінь у минулому.

Група піднялася на верхній рівень. Тут коридор також був порожній. Довгий прямий широкий коридор з високою стелею з безліччю вузьких відгалужень. Стара база заплутаний лабіринт. Якби не прибульці, які володіли просторовим баченням, люди ходили б в цьому лабіринті довго і безнадійно-смертельно. З провідниками дійшли до каземату хвилин за двадцять.

Тим часом усі військові бази Яматао шукали американських солдат і утікачів, але база була надто великою. Інформація про те що професор Клімов не поїхав додому, а опинився у загоні разом з викраденими для полювання людьми була засекречена.



У гранітній стіні вбудовано важкі залізні двері, схожі на двері банківського сейфа. На стіні навпроти дверей лише одна камера спостереження. Охорону зняли для пошуків чужих. Тіамат подивилася на камеру, махнула у її бік рукою. Та згасла. 

Лось захоплено прокоментував: 

- Я теж так хочу техніку відмикати. А навчитися цьому можна? 

- Повернемося на базу, спробую навчити, - пообіцяла Тіамат. 

Лось спробував повторити жест Тіамат. 

Лисиця розсміялася. 

- А ну ще раз, - дражнилася вона, - Тільки двома руками і скажи «кар». 

- Кря, - сказав Лось, і сам засміявся. 

- Тихо ви! - прошепотів сержант, - крякають вони.

Ніяких зовнішніх замків на важких металевих дверях не було. Відкривалася, як звичайний герметичний люк на підводних човнах - колесом. І відкривалася досить легко, безшумно. Мабуть, часто відчиняли. 

Викрадених людей, на базі Яматао, утримували у жахливих умовах, наче правдивих овець. У приміщенні було затхле повітря, спека, задуха і нестерпний сморід. Запах брудних тіл та продуктів життєдіяльності. Відхоже місце - діркаа у підлозі. Хтось, певне, намагався втекти через цю дірку, тому на стіні, над загадженим отвором було написано, «виходу немає». Води для миття людям не давали, лише для пиття. Під стіною стояло відро, з якого стирчала брудна, поцвіла, одна на всіх, пластикова ручка черпака. Друге відро, порожнє, з плямами цвілі і грудочками застиглої органіки, лежало біля дверей.

Освітлення у кімнаті не вимикали, дві камери спостереження і прослуховування постійно спостерігали за бранцями. Тіа створила тимчасові перешкоди у пристроях.

Люди лежали і сиділи на брудних матрацах, постелених на гранітній підлозі. Знесилені від голоду, сонні через нестачу повітря, вони дуже мляво відреагували на появу озброєних людей у камуфляжі.

Клім боявся, що помилився, що рідна йому людина померла у цих жахливих умовах. Але почув своє ім'я: 

- Михасю, невже це ти? Мій хлопчик. 

- Дядечко Влад, - Клім озирнувся і побачив дядька. Той насилу підвівся з матраца. Посміхався, наче зустрічав племінника на вокзалі. 

Клім кинувся до дядька, обняв старого, навіть підняв. Владислав Ростиславович був невисоким і дуже худим. Клім видихнув:

- Ох, я боявся, що тебе тут убили.

- Я живучий, як бачиш, - запевнив племінника старий вчений, - ось тільки зрозуміти не можу, навіщо нас усіх тут зачинили. Я один тут працював на базі, влада не любить відпускати на волю тих, хто багато знає. Але інші летіли у літаку. Під час польоту заснули, прокинулися тут. Усі, крім того здорованя у військовій формі Діми, він зміг проникнути на базу, хотів довідатися про її секрети.

Люди підводилися, придивлялися до чужинців у дивній формі без розпізнавальних знаків.

Величезний чорношкірий чолов'яга їх лякав. Голомозгий кремезний дядько з автоматом викликав недовіру. Як і білявий сутулий високий хлопець з червоним засмаглим обличчям.

Лось сунувся було за Ведмедем і Сержантом, але відразу вийшов, сказав, що важко дихати. Кларк зовсім не заходив: «занадто багато думок і страху».

Чоловік на ім'я Олександр, ведучий телевізійного ток-шоу,  накинувся на Клімова-молодшого з запитаннями: 

- Чому нас тут замкнули? Це що, шоу таке? Але для шоу умови занадто жахливі. Це може шокувати глядачів. Не професійний підхід. Чи можна якось з'ясувати, що відбувається? Хто ці люди? Або нас продали в Африку?

Посипалися запитання і від інших, кімната наповнилась словесним гулом. Ведмідь, який розумів російську, кашлянув у величезний кулак, він не розумів, до чого тут Африка. Поквапив друга:

- Клим, забирай дядька і пішли, потрібно вибиратися звідси, поки нас не виявили. Ці люди дуже голосно кричать. 

Але Клімов неочікувано підняв руки, закликаючи увагу людей до себе. Спробував перекрикричати натовп:

- Усі, хто хоче жити, ідіть за нами! Ми усе пояснимо вам у відносно безпечному місці! Тут залишатися небезпечно! 

В'язні почали кричати ще голосніше. Ведмідь здивовано вирячився: 

- Клім! Куди? Ти чудово знаєш, як важко вести «стадо». Нас і так багато. 

Клімов подивився на американців і прибульців очікуючи підтримки. 

Апсу розумів чим закінчується така доброта. 

Не побачивши підтримки Клім розлютився:

- Але ми не можемо їх тут залишити! Їх вб'ють! 

Люди сперечалися. Телеведучий Олександр закликав шукати допомоги на самій базі. Адже, якщо це гора Ямантао, як казав професор Клімов, то вони на рідній землі, і співвітчизники їх врятують.

- Провокатор, - стиха мовив Удав, прислухаючись до промов телеведучого.

Професор Клімов і кремезний чоловік, який не був у літаку, стверджували, що безпечніше йти з групою Клімова-молодшого. 

Телеведучий Олександр, назвав кемезного Дмитра провокатором, а Ведмедя американцем, і додав  артистично криком, що усі чужинці американці. Наче будь-який американець - ворог без заперечень.

Сержант погано розумів російську, але дуже добре знався у психології. Для нього нічого дивного не відбувалося. Лось стикався з полоненими цивільними вдруге, він не міг зрозуміти чому ці люди сперечаються і лаються замість того, щоб бігти подалі від небезпечного місця.

- Я француз, - образився Ведмідь, і додав по-англійськи, звертаючись до сержанта, - зараз половина піде на верх.

І справді телеведучий Олександр переможно повів за собою майже всіх колишніх пасажирів літака. Шукати допомоги серед своїх. У казематі залишилися п'ятеро: три колишніх пасажира, Клімов-старший і блогер Діма у камуфляжі. 

Клімов-молодший і Ведмідь перезирнулися, знизували плечима. Серж усміхнувся, - «Я ж казав». Лось здивовано запитав:

- Вони що, не розуміють, що скоро їх повернуть назад? 

Лисиця та Кіт зазирнули у каземат, дівчина запитала: 

- Ми йдемо, чи почекаємо солдатиків тут? 

- Нас уже знайшли, - повідомив Кларк, який уважно слухав простір. 

- Біжать нас ловити, - погодилася Тіамат. Удав запитав у Апс: 

- Ти, напевно, теж уже з таким стикався?

Апсу кивнув, відповів Лисиці: 

- Бажано йти і вже?

- Апсу, можу я попросити тебе і Тіа про послугу? - запитав Удав. 

- Хочеш спробувати врятувати Надю? - запитав Апсу.

- Так, - відповів Бен Смітт.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 29-01-2020
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85147190093994 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …