Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2627
Творів: 47995
Рецензій: 92786

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Фантастика

Діалоги з Прибульцем. Діалог двадцять п'ятий

© Алла Марковська, 07-12-2019
Суцільним потоком полив дощ.

Лось наздогнав сержанта:

- Нас переслідують, але хто, не розумію. На людей не схоже, на звірів теж.

- Раптори повернулися? - зробив припущення Берсерк.

- Раптори відсвічують менше, - заперечив комп'ютерник.

- Що за біс? - насторожився сержант, коротко скомандував, - Передай по ланцюгу бути готовими до оборони.

- Що стоїмо? Кого чекаємо? - Апсу з'явився зовсім несподівано, немов з власної тіні вийшов, тільки тінь його за мить до цього була звірячою. Зупинився поруч з сержантом і лейтенантом. Додав з посмішкою, - Ми б наздогнали.

Поруч із древнім богом з чагарів висунувся Рав, вишкірився у блискучій своїй посмішці, задоволений собою. Сержант помітив, що Тіа виринула з іншого боку колони, поруч з Лисицею. Та по-сестринськи обняла маленьку дівчину, зашепотіла щось на вухо, Тіамат тихо розсміялася. Кабан їм відповів, розсмішив дівчат. Тільки Кіт чомусь знітився. Інші раптори виходили із заростей, ставали поруч з людьми.

- Ви що робите? - Серж запитав з доброзичливо-хижою посмішкою старого вояки, - Увагу до нас привертаєте?

- Навпаки, - знизав плечима Апсу, - відволікаємо. Нам туди, - вказав на джунглі, суцільні джунглі без орієнтирів, - До точки ще годину йти.

- Як ти знаєш, куди йти? - здивувався Берсерк.

- Він знає, - Апсу показав на раптора.

Дощ припинився так само раптово, як почався. Відразу стало парко.

Рав пробуркотів невдоволено:

- Люди. Місцеві.

Апсу кивнув, його ніздрі вловили запах мисливців з того самого поселення, яке вони з рапторами врятували від бойовиків:

- Подякувати прийшли? - криво усміхнувся древній бог і зловив стрілу, що летіла у сержанта, ледь помітним рухом опустив ствол автомата, який сержант звичним рухом направив у джунглі. Куля пірнула у грунт.

- Попередити не могли? - сердився сержант.

- Так тобі Лось повідомив, - нагадав Апсу, розглядаючи стрілу. Одночасно він підняв руку, дві стріли,  що зі свистом летіли у солдат, втратили швидкість і впали у траву, - передай по ланцюгу не стріляти. І не галасуйте. Піду поговорю, дикі ж люди, не цивілізовані, домовлюсь, напевно, - перезирнулися з Тіамат, вона кивнула, погоджуючись з чимось.

- Ти зовсім божевільний? - Берсерк не розумів нічого. Не звик він до такого. Він звик - якщо хтось стріляє, потрібно стріляти у відповідь, якщо хтось замахується, потрібно вдарити першим. А тут було усе інакше, операція у присутності інопланетних скаутів здавалася йому хаосом, - Бардак якийсь! А як він стріли зупинив?

Апсу підійшов до дерев, які нічим не відрізнялися від інших дерев, назустріч йому, мов зачаровані, вийшли тубільці: низькорослі, худі, жилаві, в вицвілих футболках, подертих шортах, босоніж, озброєні луками та списами. Ватажок чи вождь, стояв попереду своїх людей, як личило за законами джунглів. Всього мисливців було шестеро - чотири дорослих і двоє підлітків. Чорношкірі хлопчики ще маленькі, худенькі, тонконогі, з дикими очима. Вождь дивився у очі Апсу. Потім схилив голову. Апсу віддав йому стрілу. Вождь прийняв стрілу, і мисливці пішли у джунглі так само непомітно і безшумно, як прийшли.

- Це у нього називається поговорити? - запитав Берсерк у сержанта Альф.

- Я чув те саме, що і ти, - відмахнувся сержант.

- Я зрозумів, він Тарзан, - коротко розсміявся Берсерк, - Тарзан, бог мавп.

- Точно, а я королева Англії, - відповів Сержант, - Ходимо тут, як у себе вдома. Коли справою займемося, невідомо. Додому хочу.

- Апсу, древній шумерський бог, - видав Сонний, - Тіа - скорочення від Тіамат? - він глянув скоса на Тіа, задаючи питання безпосередньо їй. - Тіамат - дружина Апсу.

- Проблеми перекладу, - виправила Тіа, і уточнила, - я все-таки його сестра, а мого чоловіка звати Кінгу.

- Я заплутався, - навіть образився розумний Сонний, - але за міфологією і древніми записами в глиняних таблицях...

- За відомостями вашої офіційної історії, - додала з сарказмом Тіамат, - А реальність, вона завжди від казок відрізняється.

- Я зрозумів лише що, ти заміжня? - уточнив Кіт, який почув тільки те, що міг зрозуміти.

- Так, і дуже хочу знати, де зараз мій чоловік, - розсердилась Тіамат.

- Втік? - жартівливо запитав Кабан.

- Дракони не тікають, - відповіла Тіа, - лише гордовито відступають.

- Нічого не зрозумів, - знизав могутніми плечима Кабан, - але ти вибач, я здається, щось не те сказав, - добродушно стиснув тонке плече древньої богині.

- Усе добре у мене з чоловіком, ми навіть не сварилися вже років сто. Часу не було, - відповіла Тіамат.

Апсу повернувся до американських солдатів:

- Певне краще тут не стояти. Ополченці можуть повернутися з підкріпленням.

- А ці люди, яких ми врятували? - занепокоївся Рав, - Якщо повернуться ті, з автоматами?

- Плем'я піде, - запевнив раптора Апсу, - Я їх попередив.

І знову був нескінченний шлях крізь одноманітні джунглі. Солдати йшли колоною. Раптори і прибульці безшумно бігли поруч, немов вітер летів крізь вологий тропічний ліс, збиваючи краплі з листя. Навіть птахи не замовкали. Через дві години Рав підскочив до Апсу:

- Нас вистежили. Треба щоб солдати йшли швидше?

- Це люди Дорослого, - уточнив Апсу.

- Так. По запаху відчуваю, - відповів раптор, зморщивши носа. До них підбіг наймолодший з ящерів:

- Вони не знають про американців, вони вистежують диких кішок, що напали на ополченців. Я підслухав. А ще, вони і нас шукають. Що будемо робити?

- Ми все одно мали намір навідатись до будинку Дорослого, - нагадав Апсу.

Тіамат стрибнула з гілки дерева маленькою кішкою і миттєво перевтілилась у велику кішку. Раптор з повагою клацнув іклами, але висловлювати захоплення йому було ніяково.

- Їх двадцять, вони залишили вантажівки у покинутого поселення і пруть крізь джунглі. Слони тихіше ходять. У них дозвіл стріляти у рапторів, так що хлопчики вам не довіряють, - Тіа погладила молодшого по лобі, раптор видав муркотіння і потерся довірливо щокою у її руку.

- Тіа, забирай половину ящерів, і біжіть до резиденції, дочекайтеся, коли підуть найманці і вже дійте як вийде. Ми наздоженемо. Солдати розберуться з солдатами і привернуть стріляниною увагу охорони резиденції. Ми з Равом забезпечимо відступ американців.

- Добре, - погодилась Тіамат, подивилася на Рава, - Визнач, хто йде зі мною.

Тіамат і п'ятеро ящерів, старший з яких був той самий гордий володар дорослого гребеня Кричу, не втрачаючи часу, помчали до будинку Дорослого. Апсу залишив своїх рапторів там, куди збирався відвести американців, суворо наказавши не виходити за зазначені межі передбачуваної лінії вогню. 

Апсу прослизнув кішкою середнім ярусом джунглів по гілках дерев і впав ледь чи не на голову сержанту. Сержант, ледве у нього не вистрілив, пізнав почав було лаятися:

- Я ще звик, що ти з'являєшся, немов привид з чагарів, ти почав з неба падати.

- С дерева, - уточнив Апсу, і запитав, - Повоювати хочете?

- Та не дуже, - навіть розгубився сержант, - А з ким?

- З особистою гвардією пакета, - відповів древній бог, - Вовк он вже чує, як вони крізь джунглі пруть. Вже навіть недалеко. Лось! - Апсу покликав комп'ютерника, - вони скоро означаться червоними крапками на твоєму екрані, у вас є хвилин десять на підготовку.

Берсерк швидко розібрався у ситуації, обидва, і сержант, і лейтенант, розподілили свої групи, щоб почати і закінчити бій. Але Апсу вніс корективи:

- Стрільба повинна початися через десять хвилин і тривати хвилин п'ятнадцять. Непогано б бахнути кількома гранатами.

- Тут на хвилину бій не розтягнеш, Апсу! - обурився сержант, - навіщо тобі такий довгий і галасливий бій?

- Маю надію приїде ще десяток чи два бойовиків, більше у Дорослого солдатиків немає. Резиденція залишиться без охорони. У ідеалі тут відступимо, захопимо вантажівки, там нападемо, заберемо пакет з резиденції і зникнемо, щоб сусіди, які прийдуть поцікавитися здоров'ям Дорослого нас вже там не застали. 

- Ми до гвинтокрилу, а раптори? - запитав Берсерк.

- Я і Тіа супроводимо малих під землю і вас наздоженемо.

- Може, ми зможемо під землею до точки пройти?

- Ви там дихати не зможете. Все, не втрачаємо часу, залишилося п'ять хвилин… чотири...

- Як ти так точно усе визначаєш, - дивувався Лось, звіряючи свідчення тепловізора зі словами Апсу.

- Давно живу, - усміхнувсь невесело прибулець.

- Цікаво скільки, - запитав Кабан.

- Хвилин десять нулі перераховувати, поки не набридне, - відмахнувся Апсу.

- Жартуєш? - здивувалася Лисиця.

- Дракони не жартують, - з упевненістю втрутився Рав.

- Особливо цей, - посміхнувся Кабан, - такий серйозний, з глузду з'їхати можна, - Слухай? А Дракон - це кличка така? ..

- Це вид, - відповів Апсу.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.83780217170715 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …