Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46832
Рецензій: 91227

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза дитяча проза

Острів у кімнаті

© Тала Владмирова, 30-09-2019
Ганнусі в школі загадали намалювати на завтра проліски й пташок, що повертаються навесні додому. А вона сидить вдома над альбомом і малює море, кошлаті пальми, велике-велике сонце і пісок, багато піску.
А потім домальовує дівчинку, як їй видається, дуже схожу на неї, ну, може трохи гарнішу. Та дівчина на малюнку будує високий-високий замок із піску й радісно усміхається.
І ніхто не загадує їй йти спати, чистити зуби, вчити уроки чи глядіти за молодшою сестричкою.
Добре, коли ти намальована – ніхто не докучає! Бо он, із-за плеча Гандзі визирає цікава Іринка:
- Христинко, дивись, як гарно-гарно! Це Ганнуся море намалювала і пляж! І гарну принцесу!
Іра щиро вважає, що старша сестра малює найкраще за всіх у світі. Однак Гандзя супиться й затуляє малюнок рукою:
- Це не принцеса. І не пляж. Це – безлюдний острів. І там нікого немає, крім неї. Ні вчителів, ні батьків, ні лікарів. Вона – зовсім сама, от!
- І сестри в неї немає? Ні старшої, ні молодшої? – Іринка дивиться на намальовану дівчинку співчутливо. Коли була молодшою, то гладила малюнки, де комусь погано, а зараз тільки зітхає тихенько.
- Немає! І подружок у неї немає! Їй ніхто не заважає! – Ганнуся навіть не сердиться. Їй раптом стає весело, але це якісь неправильні веселощі, від яких гірчить на губах.
Іринка цього не розуміє, кліпає розгублено. А от її подружка Христя супиться. Вона не так впевнена, що Ганнуся – найкраща художниця. А якби й краща, то все одно Христинці не подобається, як та з Ірусею розмовляє.
- А ще, в тої щасливої дівчинки на острові ніхто не прохає ні книжок, ні олівців – усе тільки її! Я б попросила, що мені на день народження острів подарували, але ті острови – дуже дорогі. Тож виросту – і сама куплю, і нікого туди не пущу, от!
Іра вже не виглядає розгубленою. Вона мовчки підходить до свого столика – зовсім не схожого на парту, як у сестри, низького і з наліпками котиками й поні. Дістає велику коробку з олівцями – їй Гандзя ще восени віддала, коли їй перед школою ще більшу й кращу купили. Потім трохи думає – і витаскує рожевий олівець. Він – найкращий, тож Іринка зберігала його окремо. Аби не зламати.
Вона підходить до Ганнусі і кладе перед нею усі-усі олівці та старий букварик, де сестра вчора показувала їй літери. І навіть нічого не каже. Просто виходить з дитячої кімнати і йде на кухню, допомагати мамі. А за нею, так само мовчки, йде Христинка. Тільки вона зупиняється на порозі й докірливо дивиться на Гандзю. Хоча Христя – подруга Ірусі й з Ганнусею до цього майже не розмовляла, соромилась, бо в неї самої сестри старшої не було.
Ганнуся чекає, що от-от мама прийде їй докоряти. І навіть хоче цього, аби назвати Іринку ябедою. Але ніхто не приходить: із кухні чути дзенькіт посуду й веселі голоси: мама вчить помічниць пісеньки, яку співала, коли була дошкільням, як вони зараз.
А потім Ганнуся сама рано лягає спати, бо не бажає ні з ким розмовляти й хоче побачити свій власний чудовий острів уві сні. Але сниться їй щось неприємне. А зранку виявляється, що вона застудилась і може навіть до школи не йти.
Але вона не зраділа, бо самій раптом стало дуже сумно, навіть малювати не хотілося. Добре, що мама попоравшись по дому, прийшла до хворої доні з кухликом кислуватого морсу:
- Ти вже вирішила, як хочеш день народження справляти? Бо Іринка у нас – фантазерка. Запевняє, що ти найбільше б зраділа, аби опинилась самотою на острові посеред моря.
- Так, зраділа б! Там би й відсвяткувала! І навіть торта не треба,і подруг, й інших подарунків! Але я знаю, що безлюдних островів майже не залишилось і що їх не дарують. То мені нічого не треба дарувати, все одно не зрадію!
- Гаразд, побачимо, що там буде, до твого дня народження – ще майже місяць. А як не можна отримати справжнього острова, то в нього можна пограти. На стіни кімнати наліпити наклейки – пальми й мавпочок, а до люстри причепити велике сонечко, а на підлогу покласти моє покривало – блакитне, яке тобі подобається, а подушки – то буде каміння, по якому можна ходити. Цієї суботи тобі такий острів і зробимо, добре?
Спершу Гандзя хотіла сказати, що їй не хочеться гратися, мов маленькій. Але раптом збагнула, що таки хочеться – зовсім трішки:
- А Іра буде в сусідній кімнаті з ляльками сидіти, бо ти їй скажеш, що сюди входити не можна?
Мама повинна була б розсердитись, що Ганнуся не хоче бавитись із сестричкою. Але ні, вона спокійно сказала:
- А Іринка зі мною до торгового центру піде: мені й татові дещо купити треба, а вона в дитячому центрі з гірок покатається.
Гандзя щиро здивувалась: вона сама залишиться вдома? Ні, вона вже залишалась ненадовго, якщо мамі треба з малою до лікаря чи в крамницю, але не в суботу, замість розваг. Але ж вона хотіла, аби нікого поруч не було, навіть мами. Чому ж вона не дуже зраділа?
- Ми підемо ненадовго. У тебе буде телефон, якщо щось потрібно буде чи ти раптом засумуєш, то можеш відразу зателефонувати нам – і ми прийдемо, тут же близенько. А ще, можеш зателефонувати сусідці – тітці Катрі, я її попереджу, добре?
Ганнуся погодилась, що добре. І навіть дуже-дуже постаралася видужати, бо нецікаво бути на острові хворою. І в суботу залишилась вдома сама.
І зовсім не боялась, навіть раділа. А що телевізор голосно включила в сусідній кімнаті, то отак, просто. там саме якась передача про Африку йшла, то так гралося краще.
А Іринку їй навіть було трохи шкода: вона ще мала й нічого у іграх не розуміє. На гірках у торговому центрі вони вже каталися і не раз. А от острів у Ганнусі вперше! А Іруська їй навіть не заздрила, навіть сміялася щиро, коли допомагала мамі й сестрі прибирати кімнату для гри. І ще, залишила на своєму столику – там ще Гандзя поставила іграшкового жирафа і вирізаного з кольорового паперу папугу – аркуш з альбому, перевернутий, щоб не видно було, що вона намалювала.
- Це ти подивишся, коли втомишся у безлюдний острів гратися, добре? – серйозно спитала Іра в сестри.
Та кивнула, бо не хотіла ображати малу. Хоча зовсім не збиралася втомлюватись бавитись у таку цікаву гру!
Ганнуся довго-довго стрибала по подушкам-камінцям, вдавала, що плаває в морі, будувала «тропічну хижу» з стільця і ковдри, розглядала наклейки на стінах. Потім вдала, що сама зібрала мандарини і банани, які лежали на тарілці. І їй не було соромно, що вона, школярка,бавиться мов зовсім маленька.
А потім вона подивилась на годинник і побачила, що пройшло зовсім небагато часу. І що мама з татом і сестра ще не зараз повернуться. І взяла та перевернула малюнок Іринки. Хоча їй зовсім не було сумно.
Іруся поки що не дуже гарно малює. Але вона дуже старалася. На аркуші паперу був острів – пісок, пальми, схожі на перевернуті зеленаві віники, сонце. І дівчинка, з волоссям, мов у Ганнусі. А поруч із островом – кораблик із трикутними вітрилами.
Мама друкованими літерами над дівчинкою підписала: «Ганна». А над трикутником-вітрилом: «Це – кораблик. Він припливе, якщо тобі треба буде повернутися». Бо саме так попросила зробити Іринка.
Ганнуся раптом перестала стрибати. Вона сіла посеред моря-покривала, притисла до іграшкового жирафа. І просто сиділа тихенько.
А потім дзенькнув телефон: мама надіслала смс-ку. Питала, чи все гаразд у доні, писала, що вони скоро будуть вдома.  І додала, що Іринка передає сестрі привіт. Ніби вони не бачились зовсім недавно.
І Гандзя майже відразу відповіла: «Все гаразд». Подумала і надіслала ще одне повідомлення: «Ірі теж привіт».
А потім знайшла отой свій малюнок з островом і почала домальовувати ще одну дівчинку, меншеньку, яка теж гралася в піску. І їй теж намалювала рожеву сукенку. На малюнку тепер вийшло забагато рожевого, але Іринці цей колір завжди подобався.
А ще, перемальовувати одяг на старшій намальованій дівчині – то треба час. А Ганнусі чомусь було важливо встигнути, поки її родина прийде, не лише цей малюнок закінчити. Але й намалювати гарну весну, як у школі загадали. Бо вона знала. що вже не хвора. І що рада буде в понеділок побачити подруг із класу і вчительку.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Вікторія Штепура, 04-10-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ольга, 04-10-2019

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 01-10-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.37869811058044 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …