

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	803
Творів:	12161
Рецензій:	18706

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Мініатюра

Невже це осінь?...

© Волошка, 11-05-2007
осінь, о, та сама... Лишень восени бувають миті, коли серце зупиня..., тобто коли час зупиняється. Сонце надвечірнє розливаєтья навкруги, воно ж золотить вершечки дерев, а, може, то просто пора природніх змін. Вулиця, люди рухаються, колеса крутяться. Аж раптом промінь рудий пробиває голкою зелене скельце. І це знак. Все зупиняється, завмирає. І не дише, і не шелестить. В такі моменти краще іти, рівномірно міряючи кроки, бо в іншому разі ризикуєш стати частиною спектаклю, й не відчути, як все завмерло. Вмерло і не дише. ось ходить тихолапо кішка, м′яко пливе поміж гарячим барвінком. Вона теж в курсі, що почалася гра, її улюблена гра. Поволі котяться перехожі, та вони не порушують правил, так треба, щоб ясніше бачилася нерухомість. Щоб ясніше усвідомлювалася несідомість, й чіткіше проступала закономірна випадковість. Подріботів чолов′яга, лишаючи по собі шлейф клопотів і поту й порушуючи розмірений нерухомий поступ. Ти ідеш і не думаєш геть ні про що і ти розумієш, що то не правильно, що Треба мислити й омбірковувати, Зважувати, рахувати й запаковувати, Але лінощі розливаються тілом, вже змоги нема подивитись сміло. І ти розумієш, що так треба. Чи колись виникала потреба, Чи думалося, що кішкою стати треба? Щоб бачити менше прозорого неба І лапами тихо приминати траву, й подалі ховати свій норов у щілину між дошкАми щоб сидів він там роками. а самій ходити по вікні й солодкі хмари бачити вві сні.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0166728496552 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Невже це осінь?...

Цікавий синтез прози і поезії