Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2630
Творів: 48073
Рецензій: 92820

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Наукова фантастика

Під сяйвом зірок 4

© Сергій Рєпін, 04-08-2019
Політ в гіперпросторі
День 18 листопада 2688 року. Це був день відльоту Блискавки. Йшов передстартовий відлік. Всі члени екіпажу були на борту. Першим пунктом призначення була система Альфа Центавра, де вони мали намір залишити дітей перед далекою мандрівкою та співробітників посольства Об’єднаних націй Землі. Також планували змінити деяких членів екіпажу.
– Чотири, три, два, один. Старт! – спокійний мелодійний голос Глорії було чути у всіх приміщеннях.
Земля на екрані почала все швидше зміщуватися вбік. На відміну від польотів на земних кораблях, не відчувалося жодної вібрації, поштовхів та дії відцентрових сил. Земля віддалялася незвично швидко. Через десять хвилин знову почувся голос Глорії:
– Третя космічна швидкість. Двигуни другого контуру увімкнуті.
Тімо із пояснень капітана Марчука, Сурі, Клео, Роберта Вільямса, Арне Свенсона та інших членів команди знав, що корабель почав використовувати енергію ядерного синтезу ядер гелію. Швидкість, з якою він віддалявся зростала тепер набагато швидше, і все так само без поштовхів, вібрацій та дії відцентрових сил – працювали погашувачі інерції невідомі на Землі.
– Четверта космічна швидкість. Ми на безпечній відстані від планети. Вмикаємо двигуни з живленням від нейтронно-ядерного реактора – голос Глорії очевидно все пояснював для нових членів екіпажу та гостей.
Зображення зірок, сонця стали імлистими, а Земля й Місяць різко почали зменшуватись у розмірах і зникли зовсім. Блискавка рухалась зі швидкістю світла. Минула година.
– Ми знаходимось на безпечній відстані від зорі. Вмикаємо сингулярні двигуни – знову почувся голос Глорії.
Зірки та сонце, яке на цей час перетворилося на яскраву зірку вмить зникли. Блискавка пірнула в гіперпросторовий тунель. Ні чорноти Космосу, ні зірок, тільки темний потік навколо.
– Ми прибудемо в систему Альфа Центавра через 12 годин. Можете вільно пересуватися по кораблю.
Тімо вирішив пройти в кают-компанію. Там вже перебували частина членів екіпажу та пасажирів. Тут перебували чоловіки, жінки діти. На стіні на голографічному моніторі було зображення схеми гіперпросторового тунелю, планет Сонячної системи та Альфа Центавра. Яскрава синя крапка показувала де перебуває Блискавка і як вона переміщується в напрямку іншої зоряної системи. Вони перебували ще на самому початку шляху. За столиком сиділи Арне Свенсон і його дружина, фреянка Малія, спостерігаючи як їхні діти бавляться на дитячому майданчику з іншими дітьми.
– Лейтенанте Рінне, присядь, ти занадто схвильований – запропонував Арне.
– А де капітан?
– Капітан Марчук взяв на себе першу зміну чергування і прихопив із собою лейтенанта Циммермана, через шість годин я зміню його і ти підеш на місток зі мною, вчитимешся керувати судном.
Згодом до них приєдналися Сурі, Інга – дружина Макса Циммермана, а Тімо і Арне пересіли за сусідній столик.
Тим часом Влад Марчук і Макс Циммерман перебували на містку. Поряд з ними перебували Роберт Вільямс, Клео і Кен. Центральний монітор займав темний потік гіперпросторового тунелю в якому рухалася енергетична сфера з Блискавкою. На інших екранах були схеми тунелю та об’ємні голографічні карти цієї частини Галактики завдяки яким можна зорієнтуватися де точно перебуває корабель.
– На цих картах конфігурація зоряних скупчень відрізняється від тих, які вивчаємо ми. Мабуть це реальні розташування об’єктів в Галактиці на даний момент, а ми можемо бачити їх лише там, де вони перебували сотні і тисячі років, вірно? – запитав Макс.
– Так воно і є, – підтвердив Влад Марчук. – Всі об’єкти Всесвіту рухаються, а світло від них може доходити до вас через сотні, тисячі чи мільйони чи навіть мільярди років. Завдяки гіперпросторовій мережі Міаса ми можемо бачити нашу Галактику, а частково навіть сотні інших Галактик Всесвіту в режимі реального часу. Але це лише незначна частина Всесвіту. Насправді більша його частина ще не досяжна навіть для Міаса. Міас постійно відкриває і тераформує все нові і нові світи. Лише кожен десятий з них заселений розумними істотами. Мільярди розумних індивідуумів працюють в величезній службі тераформування Міаса, як біоніків, так синтетоїдів, мімікритів та фотонітів.
– Про фотонітів я маю певне уявлення судячи з Глорії, а от про синтетоїдів та мімікритів лише коротенькі згадки.
– Якщо вірити фотоніту Таїс та базам даних Міаса, починаючи з моменту коли біоніт, а ми так називаємо живих розумних істот, які мають нанороботи та наноімплантанти, народжується або отримує їх штучно, як ми, вся інформація про наше життя, почуття, емоції записується і зберігається в єдиній матриці Міаса. Через тисячу років життя, коли тіло постаріє і помирає наша свідомість буде переміщена в тіло синтетоїда – небіогенний організм. Спочатку синтетоїди були високотехнологічними роботами, а тепер вони стали чимось набагато більшим. Будова синтетоїда складна, він чимось нагадує живий організм, але скелет його складається з надзвичайно міцного матеріалу на основі полімерних сполук, полімерні м’язи, набір нано- і мікророботів, які імітують біомолекули та клітини живого організму. Замість мозку особливий потужний та стійкий процесор. Коли тіло біоніта помирає, то він приходить до тями вже всередині тіла синтетоїда, яке зовні дуже подібне до його колишнього біологічного тіла, за тисячі світлових років від місця де він мешкав, всередині Сфери Синтетоїдів. Синтетоїд фізично набагато сильніший за біоніта, тривалість його життя близько десяти тисяч років, більш стійкий до негативних факторів зовнішнього середовища. Синтетоїди хоч і відвідують планети, але живуть у штучно збудованих високотехнологічних сферах. Все це ми знаємо зі слів Таїс та баз даних Міаса, які нам відкриті поки що лише частково.
Влад натиснувши кілька кнопок на пульті вивів на екран зображення ідеально рівної білої кулі.
– Ось одна із Сфер. Біоніти всіх видів Зоряної Імперії мають свої окремі світи, а синтетоїди всіх видів вже проживають разом вперемішку в одних і тих же Сферах. Розміри Сфер бувають різними – від невеликих, в кілька сотень кілометрів в діаметрі, до гігантських в десятки тисяч кілометрів., але повторюю, я ще жодного разу не бачив такої Сфери. За словами Таїс, Сфери можуть розташовуватися навколо зірок поза межами зони життя ближче до сонця, біля великих масивних гарячих зірок, і дуже рідко в зоряних системах де є населені планети. Синтетоїди переважно тримаються осторонь від біонітів, через це більшість Сфер можна зустріти за межами нашої Галактики, в інших ще незаселених біонітами. Сфери можуть використовувати як енергію зірки так і стандартні для Міаса термоядерні, нейтронно-ядерні та сингулярні реактори, живитися від енергетичних мереж Міаса. Сфери мають власні двигуни і можуть переміщуватися в гіперпросторі. Синтетоїди разом з мімікритами є першопрохідцями, вони першими приходять, створюють та тераформують планети, заселяють їх живими істотами.
– А де живуть мімікрити, наскільки я зрозумів після того як ми доживемо свій вік в тілі синтетоїда наша свідомість буде перенесена в тіло мімікрита, розкажи про них що знаєш?
– Про мімікритів я також знаю небагато, ще менше ніж про синтетоїдів. Судячи з баз даних Міаса мімікрити метаморфні, здатні змінювати свою форму і зовнішній вигляд, але стандартним є для них вигляд початкової живої істоти від якої їх неможливо відрізнити. Їх тіло складається з безлічі дрібних нано-, мікро- і міні роботів. Можливості мімікритів ще більші ніж у синтетоїдів і вони ще більш стійкі. Мімікрит живе приблизно сто тисяч земних років перш ніж свідомість буде перенесена до фотоніта. Місцем проживання мімікритів є штучні утворення у формі тора – Тороїди. Тороїдів у нашій Галактиці вже немає, мімікрити намагаються триматися ще більш відокремлено від біонітів ніж синтетоїди. Таїс розповідала, що Тороїди мімікритів можуть розміщуватися як біля зірок так і у відкритому космосі далеко від них. Тороїди здатні до самостійного пересування як і Сфери синтетоїдів.
– Отже, якщо підсумувати коротко, то біоніти це симбіоз живого організму і нанороботів, синтетоїди – штучно вирощене тіло з ендоскелетом, псевдо’язами в симбіозі з нано і мікророботами, а мімікрити це симбіонти нано-, мікро- і міні роботів без твердого ендоскелета – підсумував Макс Циммерман.
– Насправді все складніше, але суть ти зрозумів точно.
– А фотоніти?
– Фотоніт, це наступна стадія в яку ми потім всі будемо переходити. Єдиний фотоніт в чистому вигляді який я бачив, це Таїс, Глорія це поки-що лише його спрощена імітація створена на основі створеного людьми штучного інтелекту, хоча для нас вона здається досконала і високотехнологічна. Фотоніти можуть існувати в мережах та модулях Міаса, в бортових комп’ютерах кораблів. Глорія може мандрувати лише в межах однієї планетної системи в модулях Міаса, міжзоряні і міжгалактичні мережі вона, на відміну від Таїс використовувати не може. Таїс стверджує, що врешті-решт, приблизно через мільйон років фотоніт стає частиною безмежно множинної особистості Міаса, але збереже індивідуальність і здатність матеріалізовуватись.
– Владе, у мене ще одне питання. Як відбуваються в Зоряній імперії подорожі до інших Галактик, адже я бачу, що навіть на цьому кораблі знадобляться довгі роки щоб пролетіти через лише через нашу Галактику.
– Вірно, Блискавка, відноситься до кораблів першого покоління. Мандрівки за допомогою нейтронно-ядерних реакторів обмежені швидкістю світла. Сингулярний реактор дає можливість досягти того чи іншого об’єкта в тисячі разів швидше і ця швидкість також є сталою. Для більш швидкого пересування в межах Галактики цивілізація Зоряної Імперії і Міас використовують зорельоти другого покоління і транспортні портали в нейтронних зорях, а для міжгалактичних польотів є зорельоти третього покоління і портали в чорних дірах в центрах Галактик.
Макс Циммерман мовчав. Настільки неймовірним було все почуте, він також відчував, що Влад розповів далеко не все, але цілком імовірно що багато чого він і сам ще не знає. Нарешті Макс запитав Влада що вони думають про Землю.
– Планета занадто перенаселена. Так тривати далі не може, буде катастрофа. Міас зробив пропозицію переселити більшість жителів планети та її колоній в нові світи відкриті і тераформовані Міасом. На Землі залишиться не більше одного мільярда людей. Всім до єдиного людям будуть введені нанороботи. Є домовленість, що через півроку до Землі прилетить великий корабель третього покоління і забере перших триста тисяч переселенців на далеку планету, якій щойно було дано назву – Терра-2. Марс і Венера будуть тераформовані до умов ідентичних Землі і заселені.
Раптом прозвучав різкий звуковий сигнал і почувся голос Глорії:
– Капітан Марчук, лейтенант Циммерман, час вашої вахти закінчився.
Озирнувшись Макс тільки тепер помітив, що позаду них вже чекають Арне Свенсон і Тімо Рінне, а місця Кена, Клео і Роберта вже зайняли двоє фреян та один теянин.
Зайнявши крісло поряд зі Свенсоном, Тімо мов зачарований спостерігав за темним потоком на моніторі.
– Ми вже подолали половину шляху до Альфи Центавра – пояснив Арне, вказавши Тімо на один з моніторів, там синя крапка Блискавки перебувала якраз на половині відстані від Сонячної системи і трьох зірок чужого світу.
– Я й досі не можу повірити, що за лічені години відлетів від Землі так далеко.
– Скоро полетимо ще далі, після того як побуваємо на Фреї.
– Арне, розкажи мені про свій світ.
І Арне Свенсон почав свою розповідь, починаючи від свого народження та дитинства на Глорії, про прибуття до Альфи Центавра, про те, як вони вперше здійснили посадку на кораловому острові, про те як вони будували поселення всередині Червоної гори, досліджували планету, познайомились з місцевими мешканцями, як зустрів свою майбутню дружину. Слухаючи Арне про яскраву та барвисту Фрею, Тімо мимоволі подумав про те, в що нині вони перетворили Землю, зруйнувавши більшість її екосистем та змінивши назавжди її ландшафт. Чи зможуть вони тепер, з допомогою технологій Міаса відновити її?
Так за розмовами непомітно сплинув час.
– Сингулярні двигуни вимкнені, входимо в систему Альфа Центавра – повідомив голос Глорії.
Темний потік на моніторі зник змінившись трохи імлистим зоряним небом і двома яскравими зірками попереду.
– Арне, а де Проксіма Центавра?
– Ось, на боковому моніторі, ми її вже проминули.
Дійсно, червонуватий диск Проксіми було видно по центру одного бокових з моніторів. Арне наблизив і збільшив зображення. Воно було розмитим через енергосферу нейтронно-ядерного двигуна, яка оточувала їх відділяючи від звичайного простору. Блискавка рухалася зі швидкістю світла.
Минула година, Глорія повідомила що вимикає нейтронні двигуни. Зображення зоряного простору навколо стало чітким, таким, яким Тімо звик бачити його літаючи на борту рейдера Акула. А перед ними, по курсу поступово збільшувалась в розмірах велика блакитна планета вкрита серпанком хмар із двома супутниками неподалік. Один супутник був пустельний, вкритий кратерами, на іншому крізь хмари проглядалася безмежна поверхня океану.
Міра і Ліра, – перехопивши його погляд сказав Арне, – так, це дійсно океан, атмосферу Міри утримує дивне силове поле, на планету можна потрапити, але назад воно нікого не випускає, тому ми туди і не спускалися, на Мірі працюють кілька наших дослідницьких зондів і міні-субмарини. В океані є життя, переважно з невеликих істот земного походження.
Тімо не міг відвести погляду від Фреї. Планета була помітно більша за Землю, контури материків та океанів були зовсім іншими ніж звик бачити Тімо, відсутні крижані шапки, на нічному боці планети ніч пронизували спалахи блискавок. Коли Блискавка зменшила швидкість до меншої за другу космічну, Тімо побачив на орбіті довгий сигароподібний об’єкт – Глорія! Тімо ніколи не думав, що коли-небудь побачить цей легендарний корабель не на кадрах старої хронічки та фото, а ось так, безпосередньо своїми очима. Також на орбіті перебували ще кілька кораблів зовні схожих на Блискавку, але значно менших за розмірами.
– Планетольоти, – пояснив Арне, – але в нас було лише два великих а зараз я бачу вже шість. Вони не могли прибути здалеку, в чотирьох з них навіть неактивне нейтронне ядро
– Капітан Арне Свенсон, нас викликають з корабля Глорія, це Несса.
І дійсно, на екрані виникло зображення теянки. В рубку увійшли Влад, Сурі і Макс.
– Блискавка, вітаю вас з поверненням.
– Мої вітання, Нессо, а що це за кораблі на орбіті? – озвався Влад Марчук.
– Поки ви були на Землі Таїс згадала, що інсектоїди користувалися двома десятками планетольотів і напередодні спроби інсектоїдів покинути планети Міас відвів їх до поясу планетоїдів Зовнішнього Кільця. Таїс вирішила їх пошукати просканувавши пояс на наявність сигнатури нано- і мікро- і міні роботів та інших технологій інсектоїдів. Спроба була напрочуд вдала, ми знайшли діюче силове поле і сингулярну енергоустановку. Міас їх відправив на один з найбільших планетоїдів і накрив силовим полем, враховуючи час який минув 22 планетольоти розміром до 150 метрів у довжину збереглися досить добре, Таїс змогла відключити поле, і знайшла спосіб їх транспортувати до Фреї. Зараз ми їх забираємо і поодинці опускаємо на Імператорську базу в Офірії. Спеціалісти за допомогою Таїс вже зайнялися ними.
– Як там поживає імператор Медіон? – спитав Арне.
– Імператор Медіон після повернення з Конференції в Офірії всерйоз зайнявся підготовкою до мабутнього польоту на Блискавці до планети Манс. Я також лечу з вами разом з іншими теянами. До речі, поки вас не було тут сталися певні зміни, вже ніхто не ділить теян і фреян на групи, тепер всі діють спільно. Крім того я вийшла заміж, мій чоловік той самий доктор Суарес, вчений з Флорії, що організував останнє дослідження енергетичних полів гіперпросторового тунелю Блискавки.
На екрані промайнув чорнявий чоловік, помахавши їм рукою. Було зрозуміло, що Умберто Суарес також готується летіти до Манса.
– З повернення, Влад і Арне, – на екрані з’явилася Емма Макдональд і побачивши Тімо і Макса додала, – вітаємо вас на Фреї.
Через півтори години вони вже виходили з телепорта в Офірії. Тімо зачаровано розглядав місто з незнайомою стільниковою архітектурою, гори вкриті зеленими килимом лісів на горизонті і два сонця на небосхилі та червону зорю Проксіми Центавра, яку було видно навіть удень.
На Фреї вони пробули вісім днів, діти членів екіпажу та частина теян і фреян, які побували на Землі відбули додому, залишалася лише команда, яка прямувала на Манс. Тепер, після того, коли команду доукомплектували дослідниками з Теї та Фреї чисельність екіпажу Блискавки складала 128 чоловік.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.84470415115356 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …