Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2545
Творів: 46140
Рецензій: 90197

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза На конкурс

Три валентинки

© Надія, 07-02-2019
     Напевно, в кожного в нас в дитинстві був калейдоскоп, що при оберті показував різні картинки чи сюжети. Подібний калейдоскоп є і в нашій пам'яті, що, в залежності від названої теми, видає нам часто досить несподівані згадки та картини з життя. Часом цей калейдоскоп пам'яті допомагає оздоровити хворого чи знайти злочинця.У снах мозаїка бачень і прагнень часом складається в сюрреалістичну картину. - Роздумуючи про це, Світлана паралельно мила посуд і не завжди вчасно реагувала на репліки чоловіка.
- Скоро день Валентина - відповіла невпопад чоловіку Валерію, що допомагав ій в прибиранні.    
-  Цікаво, як люди уявляють собі те свято - відповів той.
Світлана замислилась - як же уявляю собі його я?                                                    

- Сьогодні курсів  не буде – сказала строга викладачка похилого віку Любов Василівна нам, п’ятьом курсантам, що приїхали рано-вранці в зимову пору на кафедру, чекаючи чергової порції знань, чи то із за небезпеки відповідати за неявку перед професором.
- Свято, день Валентина, а в нашої Валентини Іванівни кругла дата, тож у вас сьогодні буде бібліотечний день.
  Всі радісно заусміхались і почали згадувати свої невідкладні справи в місті. Я згадала про прохання привезти такий цікавий медприлад з Біофарми, але ж то далеко, снігами аж в другий кінець міста, і не знати де…
Та не йти ж мені, врешті-решт у бібліотеку? І я вирішила сьогодні зробити щось корисне, хоч би й відшукати раритетний прилад.
Тролейбуса на окраїну міста довго не було, падав сніг, пасажири, закутані в шуби і шалики, набивались в тролік і виходили, потім  студентське містечко, рідний гуртожиток і почали заходити студенти з квітами – свято ж!
Несподівано я побачила курсанта Миколу, який з тюльпанами збирався виходити біля гуртожитку.
- О, привіт, а ти куди? – запитала його я.
Микола глянув на мене, скривився, а потім усміхнувся і подарував мені тюльпани. Не всі, тільки три, а чималий оберемок попер до гуртожитку, думаючи, що цим реабілітувався від знайомої мені  своєї дружини.
- На день народження запросили – виходячи, пояснив він.
Я подивилась в віконце – і побачила сонечко, що несміливо пробивалось з-під хмар.
Тільки мій настрій завдяки цьому піднявся, як тролейбус поламався.
Та до контори йти було вже недалеко і я почапала  з тюльпанами, а з неба вже  сильно світило сонце, немовби теж згадуючи про всіх Валентинів та початок весни.
Контора, до якої я дійшла, була зачинена, а за рогом  натрапила на іншу, в якій таки був дорогоцінний апарат. І мені навіть, після довгих вмовлянь, його дали.
   Знову тролік, довга дорога в снігах, сонечко, я з квітами і апаратом. І зима, немов би й не зима, а зимова казка, з сонечком і снігом по коліна.

   На того Валентина теж впали великі сніги. Дорогу замело так, що  всі розкидали сніг лопатами. Снігом засипало навіть дерев’яні паркани. Гори, дерева і будинки потопали в снігу.
Ми віднайшли великі сани, вкутали і закріпили на них малого, і пішли гуляти.
По дорозі чоловік купив і подарував мені тюльпани, але по дорозі сани почали застрягати в снігу і тому син виявив бажання йти пішки і нести тюльпани.
Чоловік відвіз сани додому і поїхав машиною напроти нас, але вона теж застряла.
Ми виштовхали машину, намучились, а малий стояв на дорозі з двометровими снігами обабіч, з тюльпанами, мовчки, та філософськи дивився на сніг, гори, і  на нас теж.
Зрештою ми  зайшли всі пішки до бабусі, де син віддав ій квіти, а нас пригостили варениками.

Одного щасливого зимового ранку, ближче до Дня Валентина,  відбулась таки омріяна поїздка  в царство норвежських фьордів.
Комфортабельний автобус з кондиціонером вмістив в себе всіх охочих побалувати себе розкішними краєвидами,  спраглих нових знань та фото.
  Але, на жаль туристи, подорожуючі самі, не можуть бути застраховані від лотереї у вигляді попутчика, типу пенсіонерки Лариси.
    Тому я обмежилась платним переднім кріслом, і з сумом попленталась за Ларисою і Олею  в свою кімнату.
    Оля закип’ятила чай, і почала розпаковувати чемодан. Лариса довго сама до себе сміялась, згадуючи, як її на одній з станцій знайшла поліція, бо вона загубилась і замість Копенгагену, де знаходилась група, запевняла всіх, що приїхала в Осло.
      Поївши, помившись і переодягнувшись у піжами, було би логічно лягти спати, що ми і зробили, крім Лариси, яка вирішила подивитись телевізор, а потім попити ще чаю. Раннім ранком нас звичайно, побудила Лариса, розсунувши  штори і клацаючи фотоапаратом.
  Повненький небритий босий гід Юрій  перевіряв туристів на їх наявність. Як не дивно, всі решта були взуті і наявні, так що Юрію не прийшлось мучитись, двічі перераховуючи. Він просто запустив всіх в автобус, включив серіал Лілліхаммер про Норвегію, виставив босі ноги на передні поруччя і втупився в мобільник.
Найкраще вражають фьорди, коли дивитись на них згори, їдучи по серпантину або з оглядової площадки. Там внизу, на голубій стрічці видно білі точки. Та біла точка – то і є наш кораблик, на якому ми пливли потім.
Дорога в горах така серпантинна, що нерви водіїв не витримували, особливо як якась машина спускалась назустріч.  Слово “козел” використовували  дуже часто, і не  про тих гарних козликів, що паслись неподалік.
Дуже гарні краєвиди саме згори, на водну гладь і неповторні фьорди.
А потім, внизу, на кораблику  милувались краєвидами і водоспадами в каньонах, вдихали з смарагдового моря йод, бром і інші мікроелементи, щоб заспокоїтися, досягнути кінцевої точки туру, не бажаючи вбити одне одного під час маршруту.
Як не дивно, це нам вдалося. Доїхали без пригод, і без втрат, якщо не враховувати наші кулькові ручки, які колекціонувала Лариса і тапки гіда на паромі.
Вражені неповторними чудесами природи...

- Ось салат фруктовий приготував, попробуй - перед Світланою з'явилась тарілка з нарізаними фруктами, і вона подумала, що святий Валентин таки пролітав і над її оселею.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

До уваги конкурсантів

© Надія, 16-02-2019
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.8936469554901 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …